КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tretja_rota_volodimira_sosyri_zrazok_memuarnoi.dhtml

	Третя рота Володимира Сосюри — зразок мемуарноÏ прози Роман Третя рота- це яскравий зразок мемуарноï прози. Володимир Сосюра не залишив нам щоденникiв, листiв збереглося зовсiм небагато, тому цiннiсть роману для нас дуже велика. Читаючи цей твiр , ми можемо яскраво уявити та багатогранний внутрiшнiй свiт великого поета, i життя нашого народу в 1950-i роки, i цiкавi подробицi лiтературноï, культурного життя в тi часи. Автор i назвав свiй твiр романом, тим не менш, коли читаєш Третю роту, то думаєш, що за своєю щирiстю, емоцiйнiстю, безпосереднiстю це швидше — сповiдь. Чимало ми можемо дiзнатися з розповiдi Володимира Сосюри про його побутовому оточеннi, про те, що було поштовхом до написання його поезiй. Але навiть не це перш за все визначило вагу i цiннiсть роману. Розповiдаючи про себе, Володимир Сосюра писав про тяжкi випробування, через якi довелося пройти украïнському народовi.
 Згадаймо, наприклад, яким уявляється нам, читачам роману, перiод громадянськоï вiйни в Украïнi. Ми бачимо рiзнi полiтичнi сили, заплутаний, хiд подiй, мiнливiсть полiтичних симпатiй рiзних груп населення, спалахи гнiву та насильства … Вир громадянськоï вiйни засмоктує всiх — нiхто не може залишитися осторонь. В душi поета живе не переможне сп'янiння, а невилiковна бiль i незабутня пам'ять про жертви, розстрiли полонених, кровi, молодих загублених життях i гiрке здивування перед безмежною людською жорстокiстю. Мабуть, нiде бiльше це все таким заходом не виявляється i не розростається, як у громадянських вiйнах. Своєю щирiстю i правдивiстю сповiдь Володимира Сосюри часом дiйсно вражає. Письменник розповiдає про себе такi речi, якi хтось iнший, мабуть, залишив би в найпотаємнiших куточках своєï душi: Я вiрив тому, як офiцiйно трактувалася смерть Хвильового i Скрипника, i щиро сказав, що я любив цих людей. I що менi дуже важко розчаровувати в них. Що я засуджую ïх самогубство як жах вiдповiдальностi перед трибуналом комуни, як ганебне дезертирство . Можна тут гiрко посмiхнутися … Але в цих зiзнаннях — доказ органiчноï правдивостi Володимира Сосюри: вiн просто нездатний був щось приховати, щось пiдправити, в чомусь виставити себе кращим, нiж було насправдi. Крiм того треба пам'ятати, що в тi часи багато хто вiрив влади, Сталiну. Змушений був повiрити i Володимир Сосюра … Чи маємо ми моральне право з позицiй сьогоднiшнього дня дорiкати йому за це? Напевно, немає …
 Трохи бiльше сторiнки написав Володимир Сосюра про найстрашнiше в моєму життi — голод 1933 року. Автор написав так, що за сказаним чуєш нескiнченнiсть невимовного — всю трагедiю народу i тим самим особисту трагедiю поета: Бог мiй! Я бачив тiльки краплю страждань мого народу, та й тi краплi падали, як вогнянi, на моє серце i проколювали його наскрiзь . Поет писав цi рядки тодi, коли навiть згадувати про той страшний голодомор не можна було. Може, це безмежна бiль дала йому таку вiдкритiсть?
 Володимир Сосюра пише i про украïнську мову, i про нацiональну долю своєï землi, сповiдається про своïх роздумах, кажучи, що мав нескiнченне мука i тривогу за душу народу. Потiм додає, що цi роздуми ще й зараз потрясають мене, i я не сплю ночами i все думаю, думаю … Зрештою, це i є головна тема i головний мотив автобiографiчного роману — сповiдi Володимир Сосюри: роздуми про свiй народ, його долю, про вiдповiдальнiсть за його думу.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tretja_rota_volodimira_sosyri_zrazok_memuarnoi.dhtml