КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tema_komedia_hazjain_ivan_karpenkokariy.dhtml Тема КомедIя ХазяÏн. Iван Карпенко-Карий (1845 1907) Ван Карпенко-Карий драматург, актор, режисер, громадський i культурний дiяч. Наган до славетного роду Тобiлевичiв, якi зробили великий внесок у розвиток драматургiï атру другоï половини XIX ст. бiографiчнi вiдомостi 29 вересня 1845 р. — народився Iван Карпенко-Карий (справжнє iм'я — Iван Карпович iлевнч) у с. Арсенiвцi (тепер с. Веселiвка Новомиргородського району Кiровоградськоï астi) у сiм'ï збiднiлого дворянина, що служив прикажчиком помiщицького маєтку. Навчався у чотирикласному училищi у Бобринцi. З 14 рокiв працював канцеляристом, пройшов шлях вiд писаря до секретаря мiського полiцiйного управлiння. З 1865 р. жив у Єлисаветградi, керував аматорським театральним гуртком, налагодив зв'язки з дiячами украïнофiльського громадського руху, 1883 Р.~ Звiльнений Зi Служби, вступив до украïнськоï театральноï трупи М. Стариць-кого, гастролював з нею в мiстах Украïни. 1884 р. — за участь у дiяльностi таємного народницького гуртка й допомогу полiтичним злочинцям висланий на три роки до м. Новочеркаська, де був пiдручним коваля, потiм вiдкрив палiтурну майстерню. З 1887 р. жив на хуторi Надiя поблизу Єлисаветграда пiд гласним наглядом полiцiï (знято 1903 р.), активно працював в театрi корифеïв. Виховував школу акторiв соцiально-психологiчного театру, реформувавши украïнську драму i ïï сценiчне втiлення на засадах реалiзму. 15 вересня 1907 р. пiсля складноï операцiï помер у Берлiнi, Тiло було перевезене й поховане иа сiльському Карлюжинському кладовищi поблизу хутора Надiя. Огляд творчостi - Оповiдання Новобранець; - драматичнi твори (18 п'єс, 3 етюди): -комедiï Розумний i дурень, Мартин Боруля, Сто тисяч , Хазяïн, Суєта, Житейське море, Паливода XVIII ет.; Драми Безталанна, Бурлака, Наймичка, Понад Днiпром, Лиха iскра поле спалить i сама щезне, Ґандзя; - трагедiï Бондарiвна, Сава Чалий; - критичнi працi, рецензiï, переклади. Комедiя Хазяïн Жанр: Соцiальна сатирична комедiя, у якiй за допомогою драматичного вiдображення життя створено неповторну модель дiйсностi. Зв'язок з iншими творами драматурга Iснує генетичний зв'язок мiж п'єсами I. Карпенка-Карого Хазяïн i Сто тисяча. Про це свiдчить iм'я головного персонажа першоï (Терентiй Пузир). V п'єсi Сто тисяч йшлося про намiр Герасима Калитки висватати своєму синовi одну з дочок сусiднього багатiя Пузи ря. Цей намiр не здiйснився через вiдмiннiсть у соцiальному становищi глитаïв. Iсторiя написання ï тематичнi особливостi Твiр написано в 1900 р. l. Карпенко-Карий був добре обiзнаний з життям сiльських багатiïв, з методами ïх збагачення, завдяки яким звичайнi, але спритнi селяни своïми прибутками не тiльки зрiвнялися з колишнiми дворянами, а часом i переважали ïх. Розкриваючи в численних ситуацiях прийоми господарювання хазяïна, драматург на конкретному, узятому з життя матерiалi показує всю механiку блискавичного збагачення тих нових власникiв земель, що мають мужицьке походження, акцентує на антигуман-ному характерi ïх господарювання, Автор порушує низку злободенних соцiальних i морально-етичних питань. Композицiя Комедiя складається з чотирьох актiв. Дiя вiдбувається переважно в кабiнетi хазяïна, де зосереджується управлiння господарством, окрiм II дiï, мiсцем якоï є подвiр'я, сад перед будинком Пузиря (йдеться про обурення робiтникiв нещадною системою гноблення), Внутрiшня композицiйна структура п'єси допомагає розкрити суть явища збагачення в динамiцi — русi хазяйсько колеса. Важливу роль в композицiï твору вiдiграє розташування дiйових осiб у творi. Сам Пузир розкривається в стосунках з iншими персонажами. Персонажi п'єси: Терентiй Гаврилович Пузир хазяïн, мiльйонер. Марiя Iванiвна його жiнка. Соня ïх дочка. Феноген права рука хазяïна. Маюфес фактор [посередник]. Павлина кравчиха з города. Зеленський, Лiхтаренко — економи. Куртц шахмейстер [спецiалiст з розведення овець]. Петро Петрович Золотницький — родовитий багатий пан. Калиновим учитель гiмназiï. Зозуля помiчник Лiхтаренкiв. Лiкар. Харитон — розсильний. Петро. Дем'ян. Дiвчина. Юрба робiтникiв. Стислий переказ твору ДIЯ ПЕРША Кабiнет. Ява I II До кабiнету заходить помiчник хазяïна Феноген з халатом у руках. Слiдом входить Маюфес, посередник при укладаннi торгових угод, давнiй знайомий Феногена. Феноген жартiвливо звертається до Маюфеса, що той, мовляв, усе грошики загрiбає. Фактор вiднiкується, а Феноген нагадує йому, що вiн же купив чудовий будиночок. Маюфес заперечує, що за цi роки iншi уже собi не будинок купили, а палати. Потiм вони починають розмовляти про халат Пузиря. Феноген. Халат мiльйонера! Бачите, як багатiють. Ще отакий є кожух, аж торохтить! Нового купувать не хоче, а вiд цього халата i вiд кожуха, повiрите, смердить! Он, як люди багатiють, учiться! I розповiдає зi смiхом, що колись хазяïна в такому кожусi не пустили в земський банк. На це Маюфес вiдповiв, що Терентiя Гавриловича i в рогожi пiзнають. Феноген просить Маюфеса пiдшукати йому для купiвлi землю, десятин п'ятсот, ближче до вокзалу. Ява III Зеленський, економ, просить Феногена, замовити слово за нього перед хазяïном: Терентiй Гаврилович гнiв на мене має, i я боюсь, щоб мене не перевели в Чагарник на мiсце Лiхтаренка; а там менше жалування, у мене сiм'я… Феноген, побачивши, що Зеленський дiстає грошi, починає нiби вiдмовлятися, мовляв: Знаєте, який наш хазяïн, часом, щоб не подумав, що ви мене пiдкупили, у нього честь — перше всього! Зеленський умовляє його, що дурно нiхто нiчого не робить; ви для мене, я для вас. Ява IV Феноген лiчить грошi та iз задоволенням думає: Якби не давали, то я б i не брав. А коли дають бериï I сам хазяïн наш усiх научає: з усього, каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть тягни! Так i сам Пузир розбагатiв, то ж тут i грiха немає. Ява V Феноген вiддає халат дружинi i дочцi хазяïна, щоб вони його скорiше пiдлатали й занили. Жiнки беруться до роботи; Марiя Iванiвна просить кравчиню з мiста зняти мiрку i зшити халат чоловiковi на iменини, бо сам вiн вiдмовляється купити новий. Марiя Iванiвна боïться дарувати халат, бо чоловiк гнiватиметься, де взяла грошi. То ж вирiшили гарно розшити атласний халат буряками й овечками, а потiм кравчиня запропонує Пузиревi його купити за дуже дешевою цiною. Ява VI Пузир розмовляє з Маюфесом i говорить, що справа того трудна. Адже у нього самого Сорок тисяч овець, боïться, що й для них не вистачить пашi. Маюфес. Де ж таки! Оце сказали: пашi не стане!.. Торiк, як я купив у вас для одного нiмця валахiв, пам'ятаєте? — то для прийомки три днi ïхали вашою землею… ïхали ми цiлий день. Чия земля? — питаємо. — Терентiя Гавриловича Пузиря. На другий день знову питаємо: Чия земля? — Терентiя Гавриловичам I тiльки на третiй день, надвечiр, почалася земля Гаврила Афанасiйовича Чобота. Нiмець сказав: У цього хазяïна бiльше землi, нiж у нашiм герцогствi. З миру по нитцi голому сорочка. Пузир за допомогою Маюфеса погоджується допомогти купцю Михайлову органiзувати фальшиве банкрутство, взявши на випас його вiвцi дванадцять тисяч. При цьому вимагає за послугу двадцять процентiв з валовоï виручки. Ява VIII Куртц, Зеленський i Лiхтаренко прийшли до Пузиря. Вiдбулася розмова мiж Пузирем i Зеленським з приводу оплати працi селянам в Мануйлiвцi. Хазяïн ставить за приклад Лiхтаренка, який сплачує по п'ятнадцять- двадцять копiйок, i дорiкає Зеленському, що тридцять п'ять копiйок це дуже багато i що вiн не вмiє зробити дешевого робiтника! Зеленський пояснює, що у нього iншi умови, а Пузир йому заперечує: - Так ви зробiть у Мануйлiвцi бiднiстьi I переводить Зеленського в Чагарник, а Лiхтаренка — в Мануйлiвку, щоб вiн i там зробив бiднiсть. Зеленський бiдкається, а Феноген стогне й кахикає за дверима. Ява IX Феноген розповiдає Пузиревi про афери Лiхтаренка, його помiчника Зозулi, Пузир дякує вiрному помiчнику та бiдкається: Кругом крадуть i крадуть. Ява XII Хазяïн розбирає пошту й дiзнається з листа, що його дочку хоче сватати син великого землевласника Чобота. Феноген застерiгає його, що треба спитати Соню, адже вона може й не погодиться. Пузир дивується як це так, щоб не погодилася. Адже майбутнiй наречений — один у батька, а батько — хазяïн на всю округу. Далi Пузир довiдується, що одержав орден Станiслава другого ступеня на шию i радiє: Недурно пожертвував на приют. Ява XIII Вiзит сусiда дворянського роду Золотницького до Пузиря. Золотницький розповiдає, що будує цукровий завод, i пропонує Пузиревi стати компаньйоном. Той вiдмовляється, мовляв, це не його справа. Золотницький умовляє поïхати з ним до мiста, ознайомитися зi справою. Пузир погоджується, бо йому треба в мiстi одержати орден. Пузир з великим небажанням пригощає гостя. У розмовi про селян Терентiй Гаврилович показує своє байдуже ставлення до них. (Це не моє дiло!.. Чуднi люди! Голодних годуй, хворих лiчи, школи заводь, пам'ятники якiсь став!). Золотницький, довiдавшись вiд Пузиря про листа, у якому хазяïна просять пожертвувати на пам'ятник Котляревському, радить йому це зробити задля розвитку культури. На що Пузир, як дикий, неосвiчений мужик вiдповiдає: А Котляревський менi без надо-бностi. Золотницький розгнiвався, не захотiв навiть iти обiдати: Обiдать у такого хазяïна важко, тут i кусок в горло не полiзе. До земських дiл тобi нема дiла, луччих людей свого краю ти не знаєш, знать не хочеш i не цiниш — я соромлюсь сидiть поруч з тобою за столом! ДIЯ ДРУГА Яви I — IV Бунт робiтникiв з приводу поганого ставлення, харчування, низькоï оплати працi: Ми не собаки i собак краще годують! Може, хазяïн i не знає! Виходять Марiя Iванiвна i Соня, питаючи, що тут трапилося. Феноген вiдповiдає, що бунт, i посилає Харитона за Лiхтаренком. З гурту виступає Петро i каже, що бунту нiякого немає, просто робiтники просять, щоб подивилися хазяï, яким ïх хлiбом годують, який борщ дають. Соня вкрай збентежена цим фактом i говорить, що розпитає i не дозволить, щоб так людей у них годували. Робiтники дякують панночцi. Соня говорить з Феногеном, але той вiдправляє ïï до батька, мовляв, не може вiдмiнити наказу хазяïна. Ява V Приïжджає Пузир. У нього пiдстрижена борода, щоб було видно орден. Усi його цiлують i поздоровляють. Вiдбувається розмова мiж Сонею i Пузирем з приводу проблеми з робiтниками. Пузир заспокоює ïï i обiцяє покращити харчування робiтникiв. Ява X До Сонi завiтав Iван Миколайович Калинович, учитель гiмназiï, ïï гарячий прихильник. Соня радо дiлиться з ним своïм вiдкриттям вона знайшла свою стежку в життi, свою справу: - Знаєте, Iване Миколайовичу, я задихалась перед цим великим хазяйським колесом; воно так страшно гуде i так прудко крутиться, що мимо мене пролiтали, мов у снi, самi тяжкi враження, i я навiть не могла розiбратись нi в чiм, а тiльки серцем чула, що тут навкруги мене робиться неправда, зло; а поправить, зупинить зло — несила, бо нiчого добре не розумiю! Тепер попала на стежку, I от перше всього взяла собi задачу: слiдкувать, щоб добре робочих харчували, а там, далi, я увiйду i в саму суть. Калинович. I суть задавить вас! Вона далеко страшнiша, нiж те невiдоме колесо, що так лякає вас! Скажу вам, що тепер єсть iнтелiгентнi, чеснi хазяïни, сильнi духом, котрi борються з старою закваскою в хазяйствi, бажаючи постановити правдивi вiдносини мiж хазяïном I робiтником, але не знаю, чи ïм це удасться! Таких борцiв ще мало, правда, тiлько не вам ряди ïх поповнять!.. Будущина в руках нового поколiння, i чим бiльше вийде зi школи людей з чесним i правдивим поглядом на своï обов'язки перед спiльною громадою, тим скорiше виросте серед людей найбiльша сума справедливостi!.. Далi вони говорять про одруження. Ява XIV Прибiгає Харитон i повiдомляє про нещастя: Зозуля, одержавши в конторi розрахунок, повiсився. Калинович сумно говорить, що його роздавило хазяйське колесо. ДIЯ ТРЕТЯ Ява ï Феноген, один, читає листа вiд Маюфеса, який повiдомляє про те, що знайшов йому добрий шмат землi 500 десятин бiля вокзалу для купiвлi. Разом з тим пише про новину, що Петра Тимофiйовича посадили у в'язницю. Феноген вагається, казати про це хазяïну чи нi. I вирiшує промовчати. Ява II Входить Марiя Iванiвна й питає, чи вже вдягнувся iменинник. Феноген каже, що ледве умовив його одягти крохмальну сорочку i новий сюртук. Зараз хазяïн сидить i якусь комерцiю на щотах викладають. Марiя Iванiвна говорить, що справила в подарунок чоловiковi красивий i дорогий халат, але боïться, що вiн сердитиметься за розтрату. Тому просить Феногена допомогти ïй умовити Терентiя Гавриловича купити в Павлини халат за 50 карбованцiв, решту вона сама тихенько доплатить. I дає Феногену на чай. ЯваУ Пузир один i дуже стривожений звiсткою про те, що МихаЙлова посадили у в'язницю. Боïться за себе, адже й вiн причетний до махiнацiй купця. Ява X Входять Соня i Калинович. Соня здогадується, що батько не погоджується вiддати ïï за вчителя. Пузир говорить, що В Неï вже є жених Чоботенко, дочка вiдмовляє, що нiколи за нього не пiде. Тодi Пузир каже, що вiн не хоче зятя з вiтру, бiдного приймака. Калиновим ображається й говорить, що любить Соню, а не ïï багатство, I у прийми нiколи не пiде, вiзьме наречену й без приданого, а своє добро Пузир хай хоч I старцям роздасть. Пузир (Обурений). Я сорок лiт недоïдав, недопивав, недосипав, кровiю моєю окилiла кожна копiйка тепер взять i вiддать усе моє добро старцям!..Нi! Так не буде. Ви не з того тiста, до якого ми привикли Соня. Тату, багатство душi не має i не буде себе почувать нещасним, у кого б в руках не опинилось а я маю живу душу, котрiй натурально бажати буть щасливою з тим, кого любиш! А коли вам жаль вашого добра, хай воно буде при вас, мене ж вiддайте отак, як я стою, за Iвана Миколайовича, i ми будемо щасливi! Чого ж ще треба? Пузир вiдповiдає, що вона думає лише про своє щастя, а що буде з ним? Усiм бажає добра, а батьковi? I додає: - Скорiше вогонь розiллється водою, нiж я дам своє благословення на такий шлюб, Ява XVI Вбiгає парубок i кричить, що трапилося нещастя хазяïн упав i не може пiднятися. Треба бiгти рятувати, Соня пише Записку Iвану Миколайовичу в мiсто, щоб прислав лiкаря. Несуть Пузиря, який важко стогне. Марiя Iванiвна з тривогою питає Феногена, що все ж таки трапилось. Феноген. Вони поïхали полюбуватись на копи i отут, зараз за ровом, побачили бiля кiп чиïхось гусей, що смикали копу, прудко пiд'ïхали до гусей, схопились з бiгункiв i погналися за гусьми, та спiткнулися через ритвину i сильно упали. Ява XVII За допомогою двох робiтникiв входить Пузир, стогне й говорить, що всерединi щось нiби ножем рiже, дихнути не можна. Йому кажуть, що послали за лiкарем, а вiн вiдповiдає, що краще хай за фельдшером, а не за лiкарем пошлють. Ойкаючи, Пузир просить покликати Маюфеса, якого вiн бачив у дворi, i спитати, чи справдi посадили Михайлова за злiсне банкрутство. Феноген вирiшує сказати правду сам i говорить хазяïновi, що дiйсно посадили. Пузиревi робиться погано. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Ява II Маюфес говорить Пузиревi, що його заяву слiдчий забрав, але поки не буде доведено, що вiвцi взятi на випас, заява не поможе. Треба хорошого адвоката. А йому слiд заплатити десять тисяч, за менше вiн не вiзьме справу. Пузир хапається за голову й вiдмовляється вiд адвоката. Маюфес iде й у дверях каже, що тепер свiдчитиме проти Пузиря. Феноген заспокоює хазяïна i говорить, що знайде таких свiдкiв, якi пiд присягою скажуть усе, що завгодно — i що бачили, i чого не бачили, i що знають, i чого не знають. А дати ïм треба усього по двiстi карбованцiв. Пузир питає, хто ж тi свiдки, i Феноген вiдповiдає, що це вони з Лiхтаренком, Ява VI Приïздить Золотницький, i Соня дякує йому. Петро Петрович говорить, що хоч Пузир i образив його як свата, але коли чоловiк при смертi, то все забувається. Ява VII Золотницький питає лiкаря про здоров'я хворого, i той говорить, що потрiбна операцiя. Пузир не погоджується, тривожиться, що немає шахмейстера з вiвцями, i збирається сам ïхати купувати худобу. Вирiшили усi разом умовити Пузиря на операцiю — це єдиний вихiд. Але хазяïн все одно тривожиться за своє господарство. ЯваХ Соня. Невже ж вiвцi йому милiшi, нiж життя? Лiкар. Хазяйство або смерть-такий девiз! Соня просить лiкаря ще раз спробувати умовити батька. Ява XI Феноген розмiрковує над словами лiкаря хазяйство або смерть i думає, що це дуже правильно сказано. Земля, скот, вiвцi, хлiб, комерцiя, баришi, — оце життяi А як раптом цього всього не стане, то не варто й жити. Коли б у нього пропали тi грошi, що має, то зараз би повiсився. Ява XV Прибiгає Харитон i повiдомляє, що в Мануйлiвцi бунт. Робiтники розбили Лiхтаренковi голову. А трапилося це через те, що економ зменшив цiну за роботу i взяв працювати лише половину людей, зовсiм не так, як домовлялися при здачi землi в оренду. А тут ще строковi робiтники почали ремствувати за харчування. Пузир починає лаятися i наказує Феногеновi дати телеграму губернатору, щоб вислав пiдмогу, а Харитоновi ïхати в Мануйлiвку i тримати його в курсi справ. Лiкар тихцем говорить Золотницькому, що, мабуть, нарив лопнув i почалося зараження кровi, адже хворого б'є пропасниця. Ява XVI Пузир просить покликати урядника й говорить йому, що в Мануйлiвцi бунт, отже, хай вiн бере людей звiдси i ïде туди наводити порядок. Урядник вiдповiдає, що це не його справа, у нього є iнше важливе доручення: По дiлу злосного банкрота Михайлова слiдователь постановив сьогоднi привести вас для допроса як обвиняємого в сокритiï дванадцяти тисяч овець. Пузир, як громом уражений, гарячково кричить, що вiн взяв у Михайлова вiвцi тiльки на випас, i свiдки того є. Урядник говорить, що вiн нiчого не знає, йому звелiли тiльки доставити обвинуваченого пiд караулом для допиту. Пузир (Нервово Часами Витирає Пiт). Чуєте? Он якi люди понаставали: прахвости iз прахвостiв, анафеми iз анафем! Обмане, обiкраде, зарiже, ограбить, чортовi душу продасть — аби грошi! Нi сорому, нi честi!.. Чи чуеано коли про такi дiла? Голяк мастi Петька Михайлов, не маючи нi шеляга в кишенi, умудряється брать грошi в банках, без грошей бере товари на фабриках, скрiзь позичає, i всi дають! Багатiє не по дням, а По Часам, Тисячi бiдолаг несуть йому грошi, як у банк, на проценти, а потiм раптом шарах: банкрот! I такий злодiй, мошенник, грабитель тягне за собою в тюрму чесного, нi в чiм не винуватого хазяïна. Iдольське… Прокляте дiло! Золотницький намагається заспокоïти Терентiя Гавриловича, а той просить допомогти йому, врятувати його честь. Петро Петрович обiцяє зробити все, що може, i говорить, що брат Калиновича прокурор i допоможе, справедливо полегшить його становище. Пузир {Тихо). Просiть вiд мене Калиновича… Нехай вибачить…. Я дам благословення на шлюб з дочкою… (Тяжко Переводить Дух, Пропасниця Б‘Є Його, Вiн Витирає Пiт I Говорить Про Себе.) Обiщать можна все, аби вирятував… Обiцянка — цяцянка… Лiкар умовляє Пузиря пiти вiдпочити. Терентiй Гаврилович заспокоює усiх, говорячи, що нарив прорвало, обiйдеться без операцiï. От тiльки пропасниця-лихоманка причепилася, але нiчого, це пройде, i завтра вiн поïде з Феногеном вiвцi купувати. Лiкар говорить Золотницькому, що хворому залишилося два-три днi життя. Урядник питає, що ж йому тепер сказати слiдчому. Золотницький вiдповiдає: Скажiть слiдователевi, що Терентiй Гаврилович одiбрав повiстку вiд смертi i скоро дасть показанiє перед Богом. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/tema_komedia_hazjain_ivan_karpenkokariy.dhtml