КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/svit_prirodi_u_tvorah_genriha_geyne.dhtml

	СвIт природи у творах ГенрIха Гейне Серед радощiв життя лише три були найважливiшими у творчостi i життi попа Генрiха Гейне Кохання , Нiмеччина i Природа . I хоча у цьому ряду Природа названа останньою, вона незмiнно присутня в усiх поетичних творах Гейне.
 Поет любить дерева, ïхню горду красу. Кожне дерево для нього не просто краса, а й символ. Так сосна i пальма у вiршi На пiвночi дикiй… символи самотностi людей, якi тягнуться один до одного i нiколи не зможуть подолати вiдстань мiж ними. Мiсячним свiтлом сп'янiли липи… пише поет, i виникає образ прекрасного, сповненого пахощами лiта. Листочки липи для мене немовби серця, тому закоханим подобаються цi теплi дерева.
 Гуляю мiж квiтками
 I сам мiж них розквiтну…
 Стримана i непоказна природа Нiмеччини для Гейне наймилiша, найрiднiша, найпоетичнiша. Ïï лiси, луки, рiки i водоспади усе стає предметом уваги поета. Рiдна краïна схожа на заквiтчану красуню, уся вона є не лише об'єктом для милування, а й носiєм духовних сил народу. Улюблений мiсяць Гейне травень. У нього у вiршах нiби живуть веснянi звуки зеленого лiсу, дерев, пробуджених вiд зимового сну. Цi звуки перетворюються на неповторну i чарiвну музику:
 Заспiвали всi дерева,
 Iз гнiздечок чути трелi. Хто веселий капельмейстер.
 У зеленiй цiй капелi?
 У Гейне все живе; все може думати, страждати, спiвати i спiвчувати. Вiн порiвнює нiжнi синi фiалки з очима, якi виглядають iз зеленоï трави. Лiлеï у його вiршах соромливо схиляють голiвки до води, а троянди шепочуться iз вiтром. Бiлi лiлеï у вiршах Гейне символ святостi i чистоти, а фiалки i троянди символи кохання. Але цiлком традицiйнi квiтковi символи поет наповнює новим змiстом, сповненим нiжностi i натхнення.
 Поетичний свiт Гейне населений птахами, якi виспiвують своï пiсеньки про кохання. Серед них солов'ï, горобцi. У кожному звуцi нiжнi i гiркi пiснi кохання. Є i легендарний птах Фенiкс, який може воскресити розбите серце нещасного закоханого.
 Славлю тебе, о вiчнеє море,
 Ти спiваєш менi, нiби голос вiтчизни…
 Генрiх Гейне. Для поета море це завжди буря, боротьба зi стихiєю, символ неспокою. У вiршах завжди є хтось або щось, що кидає виклик нестримним грозам . У вiршi Гроза це маленький кораблик, якому довелося пуститися у небезпечний танець, а сама буря нагадує напружену гру музичних iнструментiв у великому оркестрi природи: один голосно свистить, iнший трубить, третi водить по струнах глухого басу… У вiршi-баладi про Лорелею це смiливий закоханий юнак, який мчить за своïм коханням, незважаючи на страшнi хвилi. Море у Гейне живе, до нього можна звернутися iз запитанням, як герой пi Запитання, або наказати хвилям не шумiти, бо все загинуло i щастя, надiя, як герой вiрша Корабельна аварiя.
 Згодом мине час, мине юнiсть Гейне, i вiн буде смiятися з себе, з обожнювання краси, прагнення до гармонiï. Вiн скаже, що якщо природа храм, то досить старий i невдалий, i у тому храмi можна впасти прогнилих ходах… Але це буде потiм. Ми ж пам'ятатимемо Гейне юним Паном iз флейтою Мли вуст. Пам'ятатимемо його дивнi поетичнi рядки про зорi, небо i кохання.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/svit_prirodi_u_tvorah_genriha_geyne.dhtml