КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/socialnokulturna_situacia_v_tatarstani.dhtml

	СоцIально-культурна ситуацIя в ТатарстанI Третiй номер журналу “Росiйська словеснiсть” за 2010 рiк для нашоï редакцiï, сподiваємося, i для наших читачiв — iсторичний. Цей номер — перший регiональний. У ньому представленi статтi, автори яких — ученi, методисти, учителi Республiки Татарстан. Вибiр, як ви розумiєте, для першого регiонального номера невипадковий. Внесок фахiвцiв з Татарiï ще з радянських часiв у росiйську педагогiчну скарбничку важко переоцiнити. З
 егодня, коли багато чого в нашiм росiйському життi розпалося на двi важко порiвняннi областi — усерединi Садового кiльця й за його межами, — особливо важливо показати многополярность живоï методичноï думки, особливостi кожноï методичноï школи з усiма ïï особливостями, з тим, що творить вона досвiдом, талантом, професiйною культурою фахiвцiв рiзних поколiнь. Наш журнал пишається широкою географiєю своïх авторiв, вiд Магадана до Калiнiнграда, вiд мегаполiсiв до маленьких сiлець. Але нiхто не скасовував i не зможе скасувати поняття центра.
 Одним з таких центрiв i є Республiка Татарстан. Досвiд педагогiв- русистiв iз цiєï республiки й загальцiкавий, i унiкальний. Вiрнiше, тому й цiкавий усiм, що по-справжньому унiкальн. о
 Серед публикуемих матерiалiв є й такi, якi представляють у бiльшiй мерi iнтерес для нацiональноï школи. Але цей, здавалося б, специфiчний матерiал, на наш погляд, повинен бути затребуваний усiма: вiн змусить учителiв у Смоленську i Якутську, Архангельську й Елiстi, задуматися про менталiтет наших школярiв, шукати й знаходити новi пiдходи до подачi навчального матерiалу. Регiональнi номери, якi ми обов'язково зробимо регулярними, дозволять осмислити успiхи окремоï школи в контекстi росiйського утворення. Нашi колеги з Республiки Татарстан, сподiваємося, продемонстрували, що потрiбно зробити для того, щоб сучасна дитина усвiдомлювала себе громадянином Татарстану, громадянином Росiï, громадянином миру. Iншого шляху до миру й згоди в нас сьогоднi немає.
 И цей шлях починається з урокiв. У цьому випадку — з урокiв росiйськоï й татарськоï мов, росiянцi й татарськiй лiтературi.
 Республiка Татарстан i ïï столиця Казань демонструють приклад багатовiковоï взаємодiï насамперед мусульманськiй татарськiй i православнiй росiянцi культур. Святкування 1000-летия Казанi й самiт, що проходив у його рамках, краïн СНД чiтко виявив євразiйське положення Казанi, ïï перiодично виникаючу сполучну роль для колишнiх просторiв Росiйськоï iмперiï й СРСР. Втiм, ювiлей усього лише дав подання про деякi аспекти життя Татарстану й Казанi, але не привiв до значних змiн. У цiлому ж в останнє п'ятнадцятирiччя в республiцi збiльшується, насамперед, роль релiгiйного й нацiонального фактора. I в цiй статтi ми постараємося придiлити увагу тим змiнам у соцiально-культурнiй ситуацiï в РТ, якi одержали максимальний розвиток в останнi роки. Разом з тим не варто забувати, що, незважаючи на всi особливостi, республiка є одним з регiонiв Федерацiï i ïï розвиток у цiлому перебуває в рамках загальноросiйських тенденцiй
 Якщо врахувати, що iслам почав поширення в Поволжя в серединi VIII столiття, в епоху Хазарського каганату, а проникнення християнства в Поволжя переважно пов'язане iз хрещенням Русi в 988 р., те ми одержуємо майже тисячолiтнiй досвiд взаємодiï цих цивiлiзацiй. Найстарша мечеть Татарстану в Биляре ставиться до X столiття, а найстаршi церкви й собори — до середини XVI столiття. Цi архiтектурнi спорудження — свiдки розквiту тюрко- татарськоï й росiянцi цивiлiзацiй. Для татарськоï культури регiону ми можемо видiлити три перiоди розквiту: 1. Булгарский — XII — 1-я третина XIII в., асоцiйований насамперед з iм'ям Кул Галi i його поеми ” Кийсса-I-Юсуф”, що стала моральним кодексом мусульман-татар
 2. Золото-ординско-Казанський — середина ХР/-XVI в., пов'язаний з
 тюркською лiтературою Поволжя й розквiтом середньовiчноï
 поетичноï традицiï
 3. Класичний — кiнець XVIII — початок XX в., коли
 мусульманська фiлософська й лiтературна традицiя критично
 освоює концепцiï й жанри
 Нового часу в європейськiй культурнiй традицiï, в особi насамперед росiянцi цивiлiзацiï
 Третiй перiод став часом не тiльки розквiту росiйськоï лiтератури, але й зародження цiлоï плеяди ïï класикiв, тiсно пов'язаних з Казанню: Державiна, Каменева, Лажечникова, Лева Толстого, Мельникова-Печерського, Боборикина, Чирикова, Горького, Хлебникова, Олексiя Толстого1 . Образ Казанi в росiйськiй лiтературi традицiйно пов'язаний з високими жанрами: одою, трагедiєю, епосом. Це чiтко видно вiд “Арфи” Державiна й “Громвала” Каменева до “Крутого маршруту” Гинзбург i “Життя й долi” Гроссмана. Образ пiслявоєнноï Казанi вже не зустрiчається в класичних добутках росiйськоï лiтератури. Та й у татарськiй культурнiй традицiï вигляд Казанi зв'язаний насамперед iз кривавими подiями: вiд бойнi жовтня 1552 р. до “великого терору” 1937 р.2 У цiлому радянська епоха пiсля 1930-х рр., по не зрозумiлим до кiнця причинам, виявилася немилосердна до Казанi, i вона перестала бути мiстом, де формувалися класики як росiянцi, так i татарськоï лiтератур
 У радянську епоху Казань, що була до цього iнтелектуальним центром для величезних територiй на Пiвночi й Пiвднi, усе бiльше перетворювалася в столицю автономноï республiки, що об'єднала тiльки чверть татар. Iндустрiалiзацiя й урбанiзацiя усе бiльше стали торкати титульного населення. В 1920 р. у мiстах жили 8% населення (4% татар), в 1989 р. — 73% (63% татар). Сьогоднi, пiсля бурхливих подiй початку 1990-х, республiка здається одним з найбiльш стабiльних росiйських регiонiв, усе бiльше сосредоточивающимся на своïх проблемах i усе менш реагуючим на подiï ззовнi. Пiсля масового повернення насамперед татар iз Середньоï Азiï (ок. 166 тис. прибуло в 1989 — 2002 р.) республiка вiдрiзняється все бiльшою стабiльнiстю населення. Незважаючи на досить скептичне вiдношення бiльшостi населення до концепцiï татарстанизма (формування особливоï спiльностi татарстанцев), бiльшiсть молодого й середнього поколiнь свиклось iз iдеєю, що ïхнє життя пройде в Татарстанi. Входження республiки в першу десятку росiйських регiонiв по обсязi промислового виробництва, кiлькостi валового регiонального продукту (ВРП) на душу населення й самоï чисельностi населення скорiше пiдтверджує цi прогнози. Незважаючи на всi кризи перебудованоï й пострадянськоï епох, Татарстан з вересня 1989 р. управляється одним лiдером — нинi президентом РТ М. Ш. Шаймiєвим, що твердо контролює систему влади, що додає стабiльнiсть у життя регiону. Тому соцiально-культурна ситуацiя в Татарстанi є одночасно стабiльною в середньостроковому вимiрi, але й досить вiдрiзняється вiд ситуацiï будь-якого попереднього перiоду
 Нинiшнiй спосiб життя татарстанцев у величезному ступенi визначається урбанiстичною революцiєю 1950- 1970-хх рр., що торкнувся не тiльки регiон Казанi, але й бiльшу частину територiй на Пiвденно^- Сходi, у районi традицiйного проживання бiльшостi татар республiки. Сьогоднi татари по своïй соцiальнiй структурi близькi до росiянином, та й нацiональна iнтелiгенцiя Татарстану має явно бiльше полiструктурний i бiльше подiбний з росiйською iнтелiгенцiєю склад, чим у багатьох iнших республiках. Ця подiбнiсть проявляється в тiм, що в татар значна частка виробничоï iнтелiгенцiï (за даними перепису 1989 р. — 44,7% у складi мiськоï iнтелiгенцiï в татар i 49,8% у росiян). Виявлена також виникла в 1980-е рр. тенденцiя збiльшення частки адмiнiстративно- управлiнськоï iнтелiгенцiï в татар, а також iнтелiгенцiï художньо-творчоï, викладачiв вузiв, працiвникiв печатки. До початку 1990-х рр. частка зайнятих у партiйно-державному апарату в татар була бiльш нiж у пiвтора разу бiльше, нiж у росiян, так само як i частка художньо- творчоï iнтелiгенцiï. У цiлому, по пiдрахунках дослiдницькоï групи пiд керiвництвом Л. Дробижевой, директори Iнституту соцiологiï РАН, частка татарськоï iнтелiгенцiï в порiвняннi з 1960-мi рр. виросла у два рази. При цьому урбанiзацiя татар СРСР уже в 1959 р. досягла 42%, що порiвнянно з вiдсотком городян марiйцiв i башкир до 1989 р. ДО 1989 р. чисельнiсть татар-городян досягла 65,79%. У Татарстанi бiльше чвертi татарського населення живе в центрi суб'єкта Федерацiï, а ще бiля чвертi — в iнших найбiльших iндустрiальних центрах: Набережних Челнах, Нижньокамську, Альметьевске. Росiйське населення в результатi затоплення мiсць його розселення (пiсля 1952 р.) по берегах бiльших рiк i мiграцiй iз примiських поселень у мiста усе бiльше перетворюється в чисто мiське населення. Характерно, що вже за результатами перепису 1989 р., населення Казанi перевищує все сiльське населення республiки
 У цiлому в РФ чисельнiсть населення в мусульманських республiках збiльшується. Навiть у прирiст Республiцi дала, що найменший процентний, Татарстан воно збiльшилося в 1989 — 2002 р. з 3 млн. 641 тис. до 3 млн. 779 тис. при росту татарськоï громади на 250 тис. чоловiк. Тепер уже два найбiльших регiони ПФО: Татарстан i Башкортостан мають мусульманськi громади, що перевищують 2 мiльйони чоловiк. Росiйське населення РТ зменшилося з 1 млн. 575 тис. до 1 млн. 492. тис. переважно за рахунок природного збитку надiлення. Однак вичерпання резервiв мiграцiйного росту приводить до тенденцiï, що намiтилася, скорочення населення. У сiчнi — вереснi 2005 р. у РТ народилося 27714 чоловiк, умерло 39 099 чоловiк. Природний збиток населення склав 11385 чоловiк3 . Уже за даними мiкроперепису 1994 р., серед титульного населення Республiки Татарстан призупинився процес асимiляцiï. У результатi вжитих заходiв, за даними перепису 2002 р., з 2 млн. 116 татар i 18 тис. 760 кряшен РТ рiдною мовою володiють 2014517. У Приволзькому Федеральному окрузi (ПФО) на 4063720 етнiчних татар є 4355618 чоловiк, що володiють татарською мовою. У Башкортостанi на 990702 татар (за результатами перепису 2002 р.) доводиться 1396947 чоловiк, що володiють татарською мовою, а з 1221302 башкирiв тiльки 1056871 чоловiк володiє башкирською мовою. Таким чином, сьома частина населення ПФО й абсолютна бiльшiсть мусульман округу володiють татарською мовою. Звичайно, рiвень володiння рiдною мовою буває досить рiзним, але татари зберiгають вiрнiсть своïй мовi й етнокультурной iдентичностi


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/socialnokulturna_situacia_v_tatarstani.dhtml