КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/shkilniy_tvir_tema_geroizmu_lydini_v_literaturi.dhtml

	ШкIльний твIр: Тема героÏзму людини в лIтературI Зображення подвигу людини на вiйнi є традицiйним ще iз часiв Слова об полку Iгоревi i Задонщини. Особистий героïзм солдата й офiцера в романi Л. Толстого Вiйна й мир породжує сховане тепло патрiотизму, що ламало хребет ворогу. Але в росiйськiй лiтературi XX столiття подвиг людини на вiйнi зображується не тiльки через боротьбу з ворогом i перемогу над ним, але й через боротьбу кожноï людини на вiйнi iз самим собою в ситуацiï морального вибору й перемогу над самим собою.
 ВIтчизняна вIйна, що почалася для радянських людей стала й народною вiйною. Протягом всiєï iсторiï Росiï будь-якi зазiхання на росiйську незалежнiсть i цiлiснiсть викликали загальнонародний протест i стiйкий опiр. I в цiй вiйнi весь радянський народ, за рiдкiсними винятками, пiднявся на вiйну з ворогом, уособленням якого був германський фашизм.
 Серед тих хто пройшов вiйну було багато майбутнiх поетiв i письменникiв: Ю. Бондарєв, В. Биков, К. Воробйов, Б. Васильєв, В. Астафєв, Д. Самойлов, С. Орлiв, С. Гудзенко, Б. Окуджава. В основному ïхнi добутки були надрукованi вже пiсля смертi Сталiна, а багато проб пера одержували рiзку критику за те, що вони показали не стiльки мiць держави й зброï, скiльки страждання й велич людини, кинутого в пекло вiйни.
 Одним з добуткIв, що запам'яталися менi, про вiйну стала повiсть В. Некрасова В окопах Сталiнграда. У нiй подвиг багатьох людей показаний не традицiйно, не так, як це звикли подавати читачам автори численних книг про вiйну. У цiй книзi подвиг показаний як повсякденне життя простих солдатiв.
 У повiстi В окопах Сталiнграда В. Некрасов вiдкрив правду окопу — життя рядового вiйни — пiхотинця. У цьому добутку автор не зображує героïчних подвигiв у боях, а вважає, що саме в окопах вирiшується результат битв. До нашого сорому, за цей добуток В. Некрасова виключили зi Сполучника письменникiв, а в 1974 роцi вислали iз краïни. Ця книга почала цiлий напрямок у лiтературi про вiйну. В. Некрасов розповiв про мужнiх людей, якi героïчно переборювали щоденнi тяготи вiйни. Кожний герой i все разом вiдвойовували у вiйни своє життя — на день, мiсяць, рiк. Головний герой повIстI — Ю. Керженцев. В одному епiзодi вiн розглядає двi фотографiï свого друга Iгоря, порiвнює ïх. На довоєннiй фотографiï Iгор зображений веселим, добре одягненим, а на фотографiï часiв вiйни — виснаженим i змарнiлим. Враження, що на фотографiях рiзнi люди. I не випадково на початку повiстi пролунають слова: Життя солдатське, будь вона прокляте! Бiль за страшнi втрати й мучення звучить у словах повiстi: …полку немає, i взводу, i Ширяева, а є тiльки що наскрiзь пропотiла гiмнастерка й нiмцi в самiй глибинi Росiï. В. Некрасов так зображує побут вiйни, що здається неймовiрним людинi пережити таке. Героïчно переносять солдати боï, дороги, недовге оживання нових мiсць. На вiйнi щодня те саме, а це цiла iсторiя солдатського життя. Тодi-те мiнували й усiх накрило, а тодi доба в яру вiдлежавшись, у трьох мiсцях пiлотку прострелили. У В. Некрасова людина на вiйнi зображується на гранi мiж життям i смертю. Ще одна правда цiєï страшноï вiйни: секунду назад — життя, а зараз — уже немає. Головного героя вражає: Товаришiв ховають над Волгою — просто якось, тут був учора, а сьогоднi — нi, а завтра, може бути, i тебе не буде. I так само глухо буде падати земля на труну, а може, i труни не буде, а занесе тебе снiгом, i будеш лежати до кiнця вiйни. Вiд такоï простоти стає страшно.
 Паруючий недокурок на губI трупа — це було страшнiше всього: страшнiше зруйнованих мiст, вiдiрваних рук i нiг, розпоротого живота або повiшеноï дитини. Секунду назад було життя, а зараз людина вже мертва. Убитий солдат з паруючим недокурком на губi — це символ повного руйнування гранi мiж життям i смертю. Нам, читачам, страшно вiд буденностi, у якiй втратилася навiть смерть. Завтра прокинуться люди й побачать, кого немає; люди пiдуть мовчачи, дивлячись пiд ноги й не оглядаючись.
 В. Некрасов показав вiйну зсередини, очами солдата. А це значить, що вона представлена правдою, теперiшньою й страшною правдою. У цiй вiйнi кожний солдат робив не тiльки подвиг, але й пережив ганьбу вiдступу, не тiльки чiтке проведення воєнних операцiй i перемоги були в нiй. Кожний мрiяв про спокiй, про затишний будиночок, де можна було б перебувати в колi сiм'ï й слухати музику, а не грiм далеких канонад. Такi ж надiï й мрiï були в Ю. Керженцева, але коли вiн повернувся додому, тi спогади про вiйну не давали йому спокою. На душi був якийсь осад, i, хоча вiн не дезертир i не боягуз, було таке вiдчуття, що вiн i те й iнше. Про такий стан солдатiв, що повернулися з вiйни, я знаю вiд свого дiда. У моïй сiм'ï воювали дiд i прадiд.
 ДIд пIшов на вIйну сiмнадцятилiтнiм хлопцем, без дозволу пiшовши з будинку й приєднавшись до псковських партизанiв. Пiзнiше вiн воював в армiï, закiнчивши вiйну в Кенiгсберзi. Прадiд воював в артилерiйських вiйськах i був водiєм ракетноï установки Катюша. Обоє вони мають ордена й медалi. Дiд був поранений, а iз села, звiдки пiшов на вiйну прадiд, тiльки в його сiм'ï повернулися додому всi чоловiки. В iнших сiм'ях недорахувалися де по одному, де по двох людей, але всi довгi роки, що повернулися, були душевно подавленi. Дiд завжди неохоче розповiдав про пережитий на вiйнi. У мою пам'ять урiзалися очi героя кiнофiльму Л. Шепитько вiйна. В. Висоцький правий у тiм, що зло називається злом навiть там, у свiтлому майбутньому нашому, i добро залишається добром у минулому, майбутньому й сьогоденнi.
 У рIк Перемоги ми ще раз вiдмiнюємося перед всiма захисниками Батькiвщини й перед письменниками, якi правдиво зобразили всi жахи вiйни, тому що ïхнiй внесок у Перемогу саме в цьому. Вони вступили в нерiвну боротьбу з неправдою, показухою, жорстокою й несправедливою критикою й все-таки перемогли. Перемога народу в тiй страшнiй вiйнi — це перемога кожного простого солдата, подвиг якого вже в тiм, що вiн був у цiй вiйнi. Заслуга росiйських письменникiв, що розвивали традицiйну для нашоï лiтератури тему вiйни, саме в тiм, що вони показали, як одиничнiсть подвигу народжувала масовий героïзм.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/shkilniy_tvir_tema_geroizmu_lydini_v_literaturi.dhtml