КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/serednovichna_latinska_literatura.dhtml

	СередньовIчна латинська лIтература Середньовiчна латинська лiтература — лiтература народiв Захiдноï Європи латинською мовою, що iснувала пiсля розвалу Римськоï iмперiï. Була сполучною ланкою мiж античнiстю й новими нацiональними лiтературами. У раннє середньовiччя вона була єдиноï, у зрiле середньовiччя — однiєï iз провiдних письмових лiтератур, в епоху Вiдродження — головною школою засвоєння возрождает” культури античностi (М.Л. Гаспаров). На рiзних етапах побутування свiтського й релiгiйного початку (як у змiстi, так i в канонiчних формах релiгiйноï лiтератури: житiя, бачення, трактати й наставляння — у прозi; гiмни, оди, секвенцiï — у поезiï; дiйства — у драмi) сполучалися в нiй у рiзнiй пропорцiï. В iсторiï середньовiчноï латинськоï лiтератури дослiдники видiляють п'ять основних перiодiв. Темнi столiття (VI — середина VIII в.) — вiдхiд лiтератури в монастирi; основнi пам'ятники писемностi — iсторичнi зводи Григорiя Тур-Ского (538 — близько 594) у Галлiï, Лиха Високоповажного (672/673 — близько 735) — в Англiï й iн. Каролингское Вiдродження (середина VIII — IX в.) — розквiт письмовоï культури при дворi Карла Великого. Оттоновское Вiдродження (X — початок XI в.) було пов'язане iз двором iмператора Священноï Римськоï iмперiï Оттона I i нiмецькими монастирями; у цей час з'явився перший у Європi лицарський роман у вiршах Руодлиб. Овидианское Вiдродження (кiнець XI — XII в.), iз центром у Францiï, вiдзначено наслiдуванням формам i варiюванням сюжетiв поезiï Овiдiя, пiдвищеним iнтересом до мiфу й казки. Тодi творили поет Вальтер Шатильонский (1135 — пiсля 1200), автор поеми Александреида, i фiлософ Пьер Абеляр ( 1079-1142). До цього перiоду ставляться становлення середньовiчноï релiгiйноï драми й поширення поезiï вагантов. Нарештi, перiод пiзнього середньовiччя ( XIII-XIV вв.) залишив, серед iнших пам'ятникiв, твору Фоми Аквин-Ского (1225/ 1226-1274) i Фоми Кемпийского (бiля 1380-1471) i звiд притчевих iсторiй Римськi дiяння. Надалi латинська середньовiчна лiтература органiчно перетвориться в складову частину європейських нацiональних лiтератур у творчостi еразма Роттердамского, Ульрiха фон Гуттена, Франческо Петрарки, Томаса Мору й iнших авторiв. У цьому планi вона зiграла на Заходi ту ж роль, що в Схiднiй Європi зiграла вiзантiйська лiтература грецькою мовою,- мостков мiж класичною спадщиною й оформленням нацiональних лiтератур на власних нацiональних мовах. Здебiльшого пам'ятники середньовiчноï лiтератури носять двоïстий характер:
 належачи iсторiï й теологiï, вони в той же час вiдзначенi художньою виразнiстю стилю й образiв. Однак серед стосовних по перевазi до художньоï лiтератури безсумнiвно видiляються поезiя вагантов i Римськi дiяння.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/serednovichna_latinska_literatura.dhtml