КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/rozkrittja_zagalnolydskih_i_moralnih_cinnostey_unovelah.dhtml

	Розкриття загальнолюдських I моральних цIнностей уновелах ГригорIя Косинки З помiж блискучих талантiв, що започаткували нову украïнську лiтературу, iм'я Григорiя Косинки — одне з найпомiтнiших. Пiсля довгих рокiв несправедливого замовчування до читача повертається ного доробок — ледь бiльше тридцяти оповiдань. Вже по виходi першоï книжки, Назолотих богiв критика зазначала: Григорiй Косинка — це, безперечно, дуже великий здобуток i гордiсть новоï “Украïни. Косинку хвилювали проблеми украïнського села, тi бiди, що принiс хлiборобам соцiалiзм з примусу, який на селi обертався полiтикою гонiнь на кожного, хто вболiвав заземлю i хто ïï любив: цiнував не за самi центнери для хлiбоздачi. Безперечно ж, у цiй любовi було багато вiд мрiй про вiдрубний од держави селянський рай, повну незалеж'нiстьземле власника. Алеж хiбаеелянинупе- реважнiй своïй масi воював за iдеали революцiï лише заради того, щоб годувати себе i дiтей самими ними?
 Нi — вiнжадав от революцiï соцiальноï справедливостi.
 В оповiданнi Сходка Цюпка говорить: Ми научимось — нiчого, але яка доля наших дiтей, через десять — п'ятнадцять год? — Вiчнi наймити: Нi наша стежка — червона… Зрозумiло, не всi селяни були духовними близнюками Цюпки i не всi з них сприймали нову дiйснiсть безболiсно. Тому л Косинка закликав своïм словом заглядати у цей бiль якомога уважнiше й глибше, бачити в нiм i те, що ми сьогоднi називаємо кревним зв'язком хлiборобськоï душi iз землею, яка цю душу зростила i навчила здригатись од кожного збиткування: над трудящим, ïх потребам i звичаями. Косинка вчасно помiтив протирiччя сiльського життя, котрi вихлюпнулися пожежею громадськоï вiйни. Класова ненависть заслiпила очi iзамi нила всi писанi та неписанi закони. Загальнолюдськi цiнностi, мораль були вiдкинутi як непотрiб, i обстоювати ïх було особливо важко.
 Письменник пам'ятав i закликав нiколи не забувати i про те, яких численних i досить часто безвинних жертв коштували украïнському се луï мiсту роки громадськоï вiйни, що розкидала народна рiзних армiях, бо ж незачепленим цiєю вiйною не мiг залишиться нiхто. А Перемога ж у нiй кувалась тiльки для одних i одна! I щоб стати i сторично гуманною, цл перемога повинна була ростити в читачевi зерна добра, навчати йогоза мирних уже днiвєпiвчутлизостi, вмiння за помилками бачити живу людину i прощати ïй ге, що може i повинно бути прощеним, якщо творилось воно нез власноï волi. Проблеми часу яскраво вiдбились в оповiданнях Заквiтчаний сон, Анархiсти, Голова Ход, Пострiл, Вжитах, За земельку. Подих соцiальних катаклiзмiв безпосередньо вiдчувасться в новелах На золотих богiв, Полiтична, Гармонiя. У кривавiй рiзанинi забуто про найвищу цiннiсть — людське життя у новелi На золотих богiв смерть приходить в бою за класову iдею, i падають у спiлi хлi5и оборонцi своєï землi, тих невеличких надiлiв, скроплених селянським потом та слiзьми. Стоïть пшениця потолочена, серпа лросигь, а вони кров'ю поливають. [ понад попелищем, понад смердючими димами пiднiмаються голосiння матерiв, що оплакують мертвих синiв, яким би хлiб та дiтей ростити, а не воювати.
 Найяскравiше автор утверджує загальнолюдськi цiнностi в новелi Полiтика. Навiть родиннi зв'язки не зупиняють людей, якi опинились по рiзнi боки барикад. Мусiй Швачка, на прiзвивько Полiтика, прийшов з Червоноï Армiï, став комнезамiвцем i розкуркулив Андрiяна Кушнiра . Цю кривду Андрiян пам'ятає, хоча пiзнiше сестра Мар'яни, жiнка Мусiя вийшла замiж за його сина: Четвертий год пройшов, як ви комунi бика, спасибi! Вам, Бiля в мене, а я не забув . Умру — не забуду: грабiж….
 На святий вечiр, який мав замирити родину, спалахнула суперечка, i лише голос Мар'яниноï матерi пiднявся над загальною озлобленiстю: Роде мiй дорогий! Свахо! Били комуну, й вона била — не згадуймо…. Та очi вже налилися кров'ю i на велике свято, що Ало поєднати рiд, вбили Мусiя — зарiзали в темрявi. Запала злякана тиша, яку порушувало лише ридання Мар'яни, а дядько Кушнiр, бiгаючи очима шепотiв, стоячи над тiлом: Нiчого. П'яна, сумєстна драка — все. Так нужно говорить. Письменник вiд твору до твору проводить проблему: що є мiрилом iстинностi? Можливо, совiсть. Якi почуття переважають, коли людина в екстремальних ситуацiя стає перед необхiднiстю поступатися духовними здобутками заради матерiального буття, боротись за виживання ставати перед проблемою вибору? Чи може мораль бути загальнолюдською i класовою? Менi здається саме цi проблеми ставить Григорiй Косинка своïми творами.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/rozkrittja_zagalnolydskih_i_moralnih_cinnostey_unovelah.dhtml