КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/romantichna_tematika_u_tvorah_merimeI.dhtml

	Романтична тематика у творах Мериме Романтичний i реалiстичний плани зiштовхуються також у новелi Кармен, де Мериме представляє реалiстичне осмислення сутi бродячого народу циган i автохтоннi баски й одночасно створює один iз самих романтичних у свiтовiй лiтературi образiв — образ Кармен.
 В Матео Фальконе виняткова подiя (убивство батьком малолiтнього сина) осмислюється з реалiстично-iсторичних позицiй. Вiддаленi вiд цивiлiзацiï корсиканцi цiнують честь роду набагато вище, нiж життя окремих людей
 Реалiстичне фарбування творам Мериме надає й особлива манера оповiдання — пiдкреслено об'єктивнiй, безособовiй, протилежна суб'єктивнiй, жагучiй манерi романтикiв. Мериме не тiльки створює образну картину, вiн дослiджує нацiональний характер, звичаï, менталiтет циганiв (Кармен), африканцiв (Таманго), росiян (Одержання редуту), дослiджує досить холодно, пропускаючи життєвий матерiал через свою холоднувату, iронiчну свiдомiсть. Стиль Мериме не мириться iз сентиментами, страстi навiть самих жагучих зi своïх персонажiв вiн нiколи не розписує докладно, вiддаючи перевагу акцентованому жесту або вчинку
 Особливу роль у композицiï новел Мериме грає оповiдач. Вiн приходить зi звичайного, цивiлiзованого миру й бачить картини, якi цiлком протилежнi тому, до чого вiн звик. Наратор розповiдає про незвичайних жителiв екзотичних краïн, не намагаючись препарировать ïхньому душу. Так само, як учений-бiолог, вiн описує тiльки зовнiшнi прояви характеру, i робить це в спокiйнiй, безпристраснiй манерi
 Мериме ввiйшов в iсторiю свiтовоï культури не тiльки як письменник, а i як iсторик, лiтературний критик, перекладач. Особливо цiкавими для нас є його зв'язки зi схiднослов'янською культурою. Володiючи росiйським мовою, Мериме вивчав в оригiналi й перекладав твору Пушкiна, Гоголя, Тургенєва, популяризував росiйську й украïнську культуру у Францiï
 Творчiсть Мериме нерiдко характеризують як полемiку мiж романтизмом i реалiзмом. Його притягали екзотичнi народи, i нецивiлiзованi характери, але природний скептицизм завжди повертав письменника до реальностi. Саме з такоï позицiï пiдiйшов Мериме до теми козацтва, що виявилася в нього в рiзних жанрах, але особливо — висторическом. Ïм були написанi наступнi добутки, пов'язанi з темою украïнського козацтва:
 -iсторична драма Першi кроки авантюриста (Les debuts de un aventurier, 1853 );
 -iсторичне есе Епiзод з iсторiï Росiï. Лжедимитрия ( Epizode de l'histoire de Russie, 1853 );
 - iсторично-лiтературний трактат Козаки Украïни i ïхнiх
 останнiх отаманiв (Les Cosaques de l'Ukraine et leurs derniers
 atamans, 1854 ), якi разом з роботою Бунт Степана Разiна i
 бiографiєю Б. Хмельницького склали книгу Козаки минулих часiв (
 Les Cosaques d'autrefois, 1863 ). Крiм цього П. Мериме виступав i як
 критик, а також перекладач добуткiв Н. В.Гоголя
 Неодноразово висловлювалася думка, що знайомство Мериме з повiстю Гоголя Тарас Бульба у перекладi Л. Вiардо розбудило в ньому iнтерес до Украïни. Хоча необхiдно вказати: ще в 30-тi роки в коло культурних знайомств Мериме входять i росiйський iсторик О. И.Тургенєв, i С. О.Соболевський
 О. И.Тургенєв збирав документи про давню iсторiю Росiï в iноземних архiвах. Швидше за все, через нього Мериме й зацiкавився особистiстю Лжедимитрия I. У нього виник подив iз приводу iстотних розбiжностей, якi iснували в росiянцi й французькоï iсторiографiï про цю загадкову особистiсть. У росiйськоï iсторiографiï панує думка про росiйське походження Лжедимитрия. Нiбито ïм був московський диякон Григорiй Отрепьев. Цiєï версiï, наприклад, дотримувався А. С.Пушкiн у своïй iсторичнiй драмi Борис Годунов . Але у французькiй iсторiографiï панувала думка про козацьке походження Лжедимитрия. Це розбiжнiсть настiльки зацiкавила Мериме, що вiн в 1852 р. поïхав в Iталiю, де, працюючи в архiвах Ватикану, довiдався, що Лжедимитрий насправдi був запорiзьким козаком Юрiєм ( Юрiєм ), якого намагалися використовувати польськi феодали для того, щоб приєднати до Мовлення Посполитой росiяни землi. Час Заколотiв на Русi ( 1604-1610) було спланованою акцiєю Ватикану вiдповiдно до принципу, що передається вiд одного Тата до iншого: Ceterum censeo orientem esse convertendum (Крiм усього iншого — Схiд повинен бути зверненим).


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/romantichna_tematika_u_tvorah_merimeI.dhtml