КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/roman_o_balzaka_batko_gorio.dhtml

	Роман О. Бальзака Батько ГорIо Головнi подiï вiдбуваються в пансiонi матусi Воке. В кiнцi листопада 1819 тут знаходиться, сiм постiйних нахлiбникiв: на другому поверсi — юна панянка Вiкторина Тайфер з далекою родичкою мадам Кутюр; на третьому — вiдставний чиновник Пуаре i загадковий пан середнiх рокiв на iм'я Вотрен; на четвертому — стара дiва мадемуазель Мiшон , колишнiй хлеботорговец Горiо i студент Ежен де Растиньяк, який приïхав до Парижа з Ангулема. Всi мешканцi дружно зневажають татуся Горiо, якого колись iменували паном: поселившись у панi Воле в 1813 р., вiн зайняв кращу кiмнату на другому поверсi — тодi у нього явно водилися грошенята, i господиня здобула надiю покiнчити зi своïм вдовинi iснуванням. Вона навiть увiйшла до деяких витрати на загальний стiл, але вермiшельщiк не оцiнив ïï зусиль. Розчарована матуся Воке стала косо на нього поглядати, i вiн повнiстю виправдав поганi очiкування: через два роки з'ïхав на третiй поверх i перестав топити взимку. Про причину такого падiння зiркi слуги i мешканцi здогадалися дуже скоро: до папаше Горiо зрiдка заходили потайки чарiвнi молодi дами — очевидно, старий розпусник встигну розтринькати стан на коханок. Правда, вiн намагався видати ïх за своïх дочок — нерозумна брехня, яка всiх тiльки потiшила.
 До кiнця третього року Горiо перебрався на четвертий поверх i став ходити в лахмiттi. Мiж тим розмiрене життя вдома Воке починає змiнюватися. Молодий Растиньяк, сп'янiлий блиском Парижа, вирiшує проникнути у вищий свiт. З усiєï багатоï рiднi Ежен може розраховувати лише на вiконтеси де Босеан. Надiславши ïй рекомендацiйний лист своєï староï тiтоньки, вiн отримує запрошення на бал. Юнак жадає зблизитися з якою- небудь знатноï панi, i увага його приваблює блискуча графиня Анастазi де Ресто. На наступний день вiн розповiдає про неï своïм спiвтрапезникам за снiданком, i дiзнається дивнi речi: виявляється, старий Горiо знайомий з графинею i, за словами Вотрена, нещодавно оплатив ïï простроченi векселi лихваревi Гобсеку. З цього дня Вотрен починає пильно стежити за всiма дiями молодоï людини. Перша спроба зав'язати свiтське знайомство обертається для Растиньяка приниженням: вiн з'явився до графинi пiшки, викликавши зневажливi посмiшки слуг, не зумiв вiдразу знайти вiтальню, а господиня будинку ясно дала йому зрозумiти, що хоче залишитися наодинцi з графом Максимом де Трай. Оскаженiлий Растиньяк переймається дикою ненавистю до зарозумiлому красеню i клянеться восторжествувати над ним.
 На довершення всiх бiд, Ежен здiйснює помилку, згадавши iм'я татуся Горiо, якого випадково побачив у дворi графського будинку. Пригнiчений юнак вирушає з вiзитом до вiконтесi де Босеан, але вибирає для цього самий невiдповiдний момент: його кузину чекає важкий удар — маркiз д'Ажуда-Пiнто, якого вона пристрасно любить, має намiр розлучитися з нею заради вигiдного одруження. Герцогиня де Ланже iз задоволенням повiдомляє цю новину своєï кращоï подруги. Вiконтеса квапливо мiняє тему розмови, i мучила Растиньяка загадка негайно дозволяється: Анастазi де Ресто у дiвоцтвi носила прiзвище Горiо. У цього жалюгiдного людини є i друга дочка, Дельфiна — дружина банкiра де Нусингена. Обидвi красунi фактично вiдреклися вiд старого батька, який вiддав ïм усе. Вiконтеса радить Растiньяку скористатися суперництвом двох сестер: на вiдмiну вiд графинi Анастазi баронесу Дельфiну не приймають у вищому свiтi — за запрошення в будинок вiконтеси де Босеан ця жiнка вилиже весь бруд на прилеглих вулицях. Повернувшись в пансiон, Растиньяк оголошує, що вiдтепер бере тата Горiо пiд свiй захист.
 Вiн пише листа рiдним, благаючи надiслати йому тисячу двiстi франкiв — це майже непосильний тягар для сiм'ï, але юному честолюбцi необхiдно обзавестися модним гардеробом. Вотрен, що розгадав задуми Растиньяка, пропонує молодiй людинi звернути увагу на Вiкторину Тайфер. Дiвчина животiє в пансiонi, тому що ïï не бажає знати батько — найбагатший банкiр. У неï є брат: досить прибрати його зi сцени, щоб ситуацiя змiнилася — Вiкторина стане єдиною спадкоємицею. Усунення молодого Тайфера Вотрен бере на себе, а Растиньяк повинен буде заплатити йому двiстi тисяч — просто дрiбниця порiвняно з мiльйонним приданим. Юнак змушений визнати, що цей страшний чоловiк у грубiй формi сказав те ж саме, що говорила вiконтеса де Босеан. Iнстинктивно вiдчуваючи небезпеку угоди з Вотреном, вiн приймає рiшення домогтися прихильностi Дельфiни де Нусiнген. У цьому йому всiляко допомагає татусь Горiо, який ненавидить обох зятiв i звинувачує ïх в нещастях своïх дочок. Ежен знайомиться з Дельфiнi i закохується в неï. Вона вiдповiдає йому взаємнiстю, бо вiн надав ïй цiнну послугу, вигравши сiм тисяч франкiв: дружина банкiра не може розплатитися з боргом — чоловiк, привласнивши придане в сiмсот тисяч, залишив ïï практично без гроша. Растиньяк починає вести життя свiтського дендi, хоча грошей у нього як i ранiше немає, а спокусник-Вотрен постiйно нагадує йому про майбутнi мiльйонах Вiкторiï. Проте над самим Вотреном згущаються хмари: полiцiя пiдозрює, що пiд цим iм'ям ховається побiжний каторжник Жак Коллен на прiзвисько Обмани- Смерть — для його викриття необхiдна допомога кого-небудь з нахлiбникiв пансiону Воке. За солiдну винагороду роль сищикiв погоджуються виконати Пуаре i Мiшон: вони повиннi з'ясувати, чи є у Вотрена клеймо на плечi. За день до фатальноï розв'язки Вотрен повiдомляє Растiньяку, що його приятель полковник Франкессiнi викликав Тайфера-сина на дуель. Одночасно юнак дiзнається, що татусь Горiо не втрачав часу дарма: зняв для Ежена з Дельфiнi чарiвну квартирку i доручив стряпчому Дервiлю покласти край безчинствам Нусингена — вiдтепер дочка буде матимемо тридцять шiсть тисяч франкiв рiчного доходу.
 Ця звiстка кладе кiнець коливань Растиньяка — вiн хоче попередити батька i сина Тайферов, але завбачливий Вотрен пiдпоюють його вином з домiшкою снодiйного. На ранок такий же трюк проробляють з ним самим: Мiшон пiдмiшує йому в кавi зiлля, що викликає приплив кровi до голови, — непритомного Вотрена роздягають, i клеймо виступає на плечi пiсля бавовни долонею. Подальшi подiï вiдбуваються стрiмко, i матуся Воке вiдразу втрачає всiх своïх постояльцiв. Спочатку приïжджають за Вiкториною Тайфер: батько викликає дiвчину до себе, бо брат ïï смертельно поранений на дуелi. Потiм в пансiон вриваються жандарми: ïм дано наказ убити Вотрена при найменшiй спробi до опору, але той демонструє найбiльше холоднокровнiсть i спокiйно здається полiцiï.
 Перейнявшись мимовiльним захопленням до цього генiю каторги, що обiдають в пансiонi студенти виганяють добровiльних шпикiв — Мiшон i Пуаре. А татусь Горiо показує Растiньяку нову квартиру, благаючи про одне — дозволити йому жити поверхом вище, поряд зi своєю ненаглядноï Дельфiнi. Але всi мрiï старого руйнуються. Притиснутий до стiни Дервiлем, барон де Нусiнген зiзнається, що придане дружини вкладено у фiнансовi махiнацiï. Горiо в жаху: його дочка опинилася в повнiй владi безчесного банкiра. Проте становище Анастазi ще гiрше: рятуючи Максима де Трай вiд борговоï в'язницi, вона закладає Гобсеку фамiльнi дiаманти, i про це дiзнається граф де Ресто. Ïй потрiбно ще дванадцять тисяч, а батько витратив останнi грошi на квартиру для Растиньяка.
 Сестри починають обсипати один одного образами, i в розпал ïхньоï сварки старий падає як пiдкошений — його вхопив грець. Папаша Горiо помирає в той день, коли вiконтеса де Босеан дає свiй останнiй бал — не в силах пережити розлуку з маркiзом д'Ажуда, вона назавжди покидає свiт. Попрощавшись з цiєю дивовижною жiнкою, Растиньяк поспiшає до старого, який марно закликає до себе дочок. Нещасного батька ховають на останнi грошi жебраки студенти — Растиньяк i Бьяншон. Двi порожнi карети з гербами проводжають труну з тiлом на кладовищi Пер-Лашез. З вершини пагорба Растиньяк дивиться на Париж i дає клятву досягти успiху будь-яку цiну — i для початку вiдправляється обiдати до Дельфiнi де Нусiнген.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/roman_o_balzaka_batko_gorio.dhtml