КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/problema_slujinnja_narodovi_v_istorichniy_povisti_v.dhtml Проблема служIння народовI в IсторичнIй повIстI В. Назарука Роксолана Повiсть Росколана писалася упродовж кiлькох рокiв — з 1918 по 1926 рр. Головнi героï повiстi — Сулейман Величний i дiвчина- русинка Настя Лiсовськi, дочка О Луки. Цi iсторичнi постатi жили на переломi Середньовiччя й Нових часiв. Украïнський народ, на думку iсторикiв, переживав у цей час найглибший занепад. Державнiсть його була зруйновано, вiн (народ) був безпросвiтною темною масою, яка в тяжкiй неволi коротала свiй вiк. I, можливо, говорить О. Назарук, на знак того, що в украïнському народовi все ще криються великi здiбностi, Божа воля видвигнула в тiм часi одну жiнку як найбiльшу жiночу постать свiтовоï iсторiï тiєï епохи. Османська iмперiя була багатою державою. Сулейман Величний царствував 46 рокiв. Мав величезну армiю (100 000 вiйська, 300 воєнних кораблiв). Пiсля вступу на престол у вiйнi проти Угорщини ствердив себе здiбним вождем i ворогом християнського свiту. Здобув Бєлгород, воював з Австрiєю (у тiм походi йому товаришила його жiнка Роксолана , опустошив берег Iталiï. Доходи його виносили бiля 500 мiльйонiв аспрiв щорiчно. Дослiдники стверджують, що силi його не було рiвня в цiлiм тодiшнiм свiтi. Мав твердий характер, був вiдважний, розумний i справедливий, даного слова завжди дотримував. Любив молитву. Не пiдлягав нiкому, окрiм Ель Хуррем. Ця iсторична довiдка допоможе нам зрозумiти проблеми, якi автор порушує в повiстi. Найбiльш глибоко, на мiй погляд, розроблена у творi проблема служiння народовi. Розглянемо ïï на прикладi окремих уривкiв. До кiмнати Хуррем зайшов монах лiт понад п'ятдесят. Поблагословив ïï знаком хреста i заговорив рiдною мовою про справу, близьку рiднiй (украïнський) землi! Молода дiвчина знiтилася: Як вона, бiдна невольниця, може помогти рiдному краєвi, з котрого вийшла, й народовi, котрий мучився там. Слухала уважно Iвана, а в головi снувалися думки. Сулейман, якого так щиро покохала, володар трьох свiтiв, є ворогом правовiрного люду, його пращури руйнували украïнськi церкви… Чи можна це прощати? Важко, дуже важко! Адже часто бачить окровавленi голови людськi'. Дiвчина згадала Спасителя, який дав душi людини свобiдну волю вибору мiж добром i злом, мiж вiрнiстю i ламанням ïï. I тим зробив ту душу подiбною до себе. Якщо Спаситель своє життя во iм'я царствування добра поклав на вiвтар, то, може вона, Настя, дочка о. Луки Лi-совського — пароха при церквi св. Духа — теж зможе вiддати своє життя заради спасiння народу, припинення воєн, збереження православ'я?! Монах сказав, що Мати Божа Воротарниця прощає всi грiхи, окрiм одного грiха супротив мужа, а цей грiх прощає церква Божа по словам Христовим. А ось другий уривок. Дiалог мiж Настею й Сулейманом. На запитання Су- леймана, що вона зробила б, якби стала володаркою всiх його земель, дiвчина- невiльниця вiдповiла: Я б будувала, багато будувала б!. Вiдповiдала поважно, але так переконливо, нiби вiн уже обiцяв грошi на тi будови. Що ж мрiяла залишити тут, на далекiй вiд Украïни землi, полонянка? Кухню для убогих, лiчницю, купелевйй дiм, школи для хлопцiв, бiблiотеку, дiм для божевiльних, мечеть. Сулейман був вражений. Вона виростала в його очах на дiйсну султанку, i вiн заговорив: Ти маєш не тiльки великий розум, але й дуже добре серце, що не забуваєш людей з краïни, з якоï походиш. Роксолана свою мiсiю вбачала в тому, щоб допомогти кожному незалежно вiд нацiональностi ïï слуги нiколи не минали нi грекiв, нi вiрменiв, нi iталiйцiв, нi поляк, нi iнших слов'ян. Усiм роздавали милостиню. Служба Хуррейуже впiзнавала ïï землякiв, яких вiдпускали на волю за ïï просьбою, i цим бiдним людям теж роздавала милостиню. А вони рiдним словом подяку султанцi складали i сльозами прощали, пiднесеними руками благословляли. Мати при зустрiчi з дочкою розповiла про своï митарства i про те, що радувало материне серце. Двоє людей-євреïв, якi погодилися органiзувати зустрiч матерi з дочкою, так вiдгукнулися про Роксолану: Файна, дуже файна! бiла, золоте волосся, синi очi, подовжасте обличчя, малi руки, як у дитини, i добре серце має, бо як iде, то не минає бiдних, навiть наших, жидiвських, хоч ми iнша вiра… ïï карету письмами закидають… А ïï слуги письма збирають… Найменше письмо, навiть подерте розглядають… Iз-пiд землi винного добувають, а невинному допоможуть. Велику людянiсть Ель Хуррем продемонструвала при зустрiчi з Сулейманом пiсля приïзду матерi. Слухав чоловiк кохану дружину, радiв за ïï добрi вчинки: …о моя мила Хуррем,… довго будеш прикладом i взiрцем всiм дiтям правовiрним мослемiв, як мають шанувати своïх батькiв i матерiв! Хто ж вона, Роксолана? За змiстом написано твору може бути такий висновок: Ель Хуррем розумна, добра жiнка, яка своïми вчинками довела, що людина, де б вона не перебувала, повинна залишатися людиною, вiддавати себе на службу людям рiзних вiросповiдань, любити свою Батькiвщину, свiй народ, шанувати його культуру та традицiï. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/problema_slujinnja_narodovi_v_istorichniy_povisti_v.dhtml