КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/povist_doctor_djekil_i_mister_hayd.dhtml

	ПовIсть Доктор Джекил I мIстер Хайд Повiсть Доктор Джекил i мiстер Хайд написана Стивенсоном в 1885 роцi на березi Англiйського каналу1, у Борнмуте, мiж приступами легеневоï кровотечi, що уложили його в постiль. Вона вийшла у свiтло в 1886 роцi. Огрядний добряга доктор Джекил, не далекий людських слабостей, за допомогою якогось зiлля час вiд часу перетворюється — дистилюється, осаджується — у злiсного негiдника самого скотинячого штибу, що назвався Хайдом, i в цiй якостi пускається в усi тяжкi. Спочатку йому вдається без працi повертати собi колишнiй вигляд — один препарат перетворює його в Хайда, iншоï — у Джекила, — але поступово краща сторона його натури слабшає, питво, що дозволяє Джекилу знову стати собою, зрештою перестає дiяти, i вiн на порозi викриття приймає отруту. Таке короткий змiст повести
 Для початку, якщо у вас таке ж, як у мене, кишенькове видання, обернiть чим-небудь огидну, мерзенну, непотрiбну, дивовижну, мерзенну, пагубну для юнацтва обкладинку, а вiрнiше, гамiвну сорочку. Закрийте очi на те, що зграя пройдисвiтiв пiдрядила бездарних акторiв розiграти пародiю на цю книгу, що потiм цю пародiю зняли на плiвку й показали в так званих кiнотеатрах — по-моєму,
 iменувати примiщення, де демонструються фiльми, театром настiльки ж безглуздо, як називати гробаря розпорядником похорону
 А тепер головна заборона. Прошу вас, викиньте з голови, забудьте, викреслiть iз пам'ятi, зрадьте забуттю думка про те, що Джекил i Хайд до певноï мiри пригодницька iсторiя , детектив або вiдповiдний фiльм
 Зрозумiло, не можна заперечувати, що написана Стивенсоном в 1885 роцi повiсть є предтечей сучасного детектива. Однак у нашi днi жанр детектива не сполучимо з поняттям стилю й у найкращому разi не пiднiмається над рiвнем пересiчного читання. Чесно говорячи, я не з тих викладачiв, якi соромливо козиряють любов'ю до детективiв — на мiй смак, вони занадто погано написанi, ïх нудно читати. А повiсть Стивенсона — помилуй, Господи, його чисту душу! — як детектив кульгає. Не є вона й притчею або алегорiєю: в обох випадках вона грiшила б проти гарного смаку. I все-таки ïй властиве особливе зачарування, якщо розглядати ïï як феномен стилю. Це не тiльки гарна кошмарна iсторiя, як викликнув що пробудився Стивенсон, якому вона приснилася, — можливо, завдяки такiй же таємничiй роботi мозку Колридж побачив у снi саму знамениту зi своïх незакiнчених вона, що ще важливiше, ближче до поезiï, нiж до художньоï прози як такий, i тому повiсть належить до того ж розряду, що Панi Бовари або Мертвi душi .
 Книзi властив чудовий винний смак
 И впрямь, по ходу дiï в нiй випивається чимало чудового вина — досить згадати, як смакує винце мiстер Аттерсон. Ця благодатна волога, що iскриться, разюче вiдрiзняється вiд льодову кров перетворюючого, чудодiйного питва, що доктор Джекил готовить у своïй курнiй лабораторiï. Усе покликано збудити нашi почуття: приємно округлi фрази Габриеля Джона Аттерсона з Ґонт-Стрит, що бадьорить свiжiсть холодного лондонського ранку, навiть опис болiсних перетворень доктори Джекила в Хайда залучає багатством фарб. Стивенсон змушений багато в чому покладатися на стиль, щоб вирiшити два важкi завдання: по-перше, переконати читача в тiм, що чудодiйний напiй готується зi звичайних аптекарських порошкiв, i, по-друге, зробити правдоподiбноï дурну сторону натури Джекила до й пiсля його перетворень Вхайда. От куди вже привели мене моï мiркування, коли, як я згадував, на лабораторному столi зайнявся дороговказне свiтло. Я почав усвiдомлювати глибше, нiж хто-небудь це усвiдомлював колись, всю хитку нематерiальнiсть, всю хмарну безтiлеснiсть настiльки незмiнного на вид тiла, у яке ми вбранi. Я виявив, що деякi речовини мають властивiсть коливати й перетворювати цю м'язову оболонку, як вiтер, що грає з фiранками вбеседке.
 Я не тiльки розпiзнав у моєму тiлi всього лише еманацiю й ореол якихось сил, що становлять мiй дух, але й зумiв приготувати препарат, за допомогою якого цi сили втрачали верховноï влади, i виникав другий вигляд, що точно так само належав менi, хоча вiн був
 У стивенсоновской папцi В. Н. зберiгаються чотири сторiнки цитат, передрукованих з Замiток про письменницьке мистецтво Стивенсона, якi В. Н. зараховував студентам. Одну з них доречно привести: Перехiд вiд низки плоских суджень лiтописця колишнiх часiв до щiльного, свiтного потоку найвищою мiрою органiзованого оповiдання немислимий без неабиякоï частки фiлософiï й дотепностi. Фiлософiю ми бачимо ясно, визнаючи за синтезуючим письменником набагато бiльше глибокий i надихаючий погляд на життя й набагато бiльше гостре почуття поколiння й взаємозв'язки подiй. Може здатися, що дотепнiсть нинi загублена; однак це не так, адже саме дотепнiсть, нескiнченнi вигадки, спритне подолання перешкод, пальба по двох цiлям вiдразу, от цi два апельсини, одночасно кувиркающиеся в повiтрi, — це й приводить читача в захват незалежно вiд того, свiдомо це робиться чи нi. Бiльше того, невизнана дотепнiсть є необхiдним iнструментом тоï фiлософiï, який ми захоплюємося
 Стало бути, найбiльш доконаним є не самий природний стиль, як думають дурнi, тому що естественнее всього нечленороздiльне бурмотання лiтописця, але той стиль, що непомiтно досягає вищого ступеня добiрностi й повноти змiсту, а якщо й помiтно, те з величезною перевагою для розумiння й виразностi. Навiть порушення так званого природного порядку проясняє думка; i саме за допомогою навмисноï перестановки складовi частини висловлення вибудовуються найбiльш вигiдним образом, а етапи складноï дiï толково зводяться воєдино.
 вираженням i нiс на собi печатка одних нижчих елементiв моєï душi
 Я довго коливався, перш нiж ризикнув пiддати цю теорiю перевiрцi практикою. Я знав, що досвiд легко може скiнчитися моєю смертю: адже засiб, що настiльки повно пiдкоряє собi самий оплот людськоï особистостi, могло зовсiм знищити примарний ковчег духу, що я сподiвався з його допомогою тiльки перетворити, — збiльшення дози на ничтожнейшую частку, дрiбна затримка в рiшучий момент неминуче привели б до фатального результату. Однак спокуса скористатися настiльки незвичайним, настiльки нечуваним вiдкриттям зрештою взяв гору над всiма побоюваннями. Я вже давно виготовив тинктуру, купив у якоïсь оптовоï фiрми значна кiлькiсть тоï солi, що, як показали моï досвiди, була останнiм необхiдним iнгредiєнтом, i от в одну прокляту нiч я змiшав елементи, побачив, як вони закипiли й задимилися в склянцi, а коли реакцiя завершилася, я, забувши про страх, випив склянку до дна
 Негайно я вiдчув болiсний бiль, ломоту в костях, тяжку нудоту й такий жах, якого людинi не дано випробувати нi в годину народження, нi в годину смертi. Потiм ця агонiя раптово припинилася, i я отямився, немов пiсля важкоï хвороби. Всi моï вiдчуття якось перемiнилися, стали новими, а тому невимовно сладостними. Я був моложе, все моє тiло пронизувала приємна й щаслива легкiсть, я вiдчував вiдчайдушну безтурботнiсть, у моïй уявi мчався вихор безладних почуттєвих образiв, узи боргу розпалися й бiльше не стискували мене, душа знайшла невiдому колись волю, але далеку вiд безтурботноï безвинностi. З першим же подихом цього нового життя я зрозумiв, що став бiльше порочним, незрiвнянно бiльше порочним — рабом зла, що таïвся в менi, i в ту мiнуту ця думка пiдкрiпила й сп'янила мене, як вино. Я простяг уперед руки, насолоджуючись незвичнiстю цих вiдчуттiв, i отут раптово виявив, що став набагато нижче ростом
 Крiм того, зло (яке я й тепер не можу не визнати згубною стороною людськоï натури) наклало на цей вигляд вiдбиток калiцтва й гнилостi. I все-таки, побачивши в дзеркалi цього потворного бовдура, я вiдчув не вiдразу, а раптову радiсть. Адже це теж був я. Образ у дзеркалi здавався менi природним i людським. На мiй погляд, вiн був бiльше чiтким вiдбиттям духу, бiльше виразна й гармонiчним, чим та недосконала й двоïста зовнiшнiсть, що я доти звик називати своєï. I в цьому я був, без сумнiву, прав. Я зауважував, що у виглядi едварда Хайда я вселяв фiзичну гидливiсть усiм, хто наближався до мене. Цьому, на мiй погляд, є наступне пояснення: звичайнi люди являють собою сумiш добра й зла, а едвард Хайд був єдиним серед усього людства чистим втiленням зла.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/povist_doctor_djekil_i_mister_hayd.dhtml