КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/potik_svidomosti_ta_analiz_psihologi_lydini_v_tvorchosti.dhtml

	ПотIк свIдомостI та аналIз психологи людини в творчостI Джеймса Джойса Iрландський англомовний письменник-модернiст. Характерними рисами поетики його творiв є елемент пародiйностi та iронiзм, застосування потоку свiдомостi, насиченiсть запозичень з вiдомих текстiв — Бiблiï, Шекспiра, Iбсена — тобто, iнтергекстуальнiсть. У його творах використана лексика сiмдесяти мов свiту. Письменник експериментує з мiфом та iсторiєю, з простором i часом. Найвiдомiшi твори: Дублiнцi (1914), Джакомо Джойс (1915), Портрет митця замолоду (автобiографiчний роман, 1916), Улiсс (1922).
 ОповIдання Джеймса Джойса написанi в реалiстичнiй манерi, пройнятi скепсисом, гiркою та сумною iронiєю. Вони засвiдчили блискучу майстернiсть Джой-са-стилiста, багатство вiдтiнкiв його мови. У них Джойс вiдтворює обтяжливу i нудну атмосферу обивательського iснування. Письменник мiг i далi працювати в реалiзмi, та свiдомо обрав шлях модернiзму i… вдруге став класиком!
 До таких творiв Джойса належать психологiчне есе Джакомо Джойс (1914), романи Портрет'художника замолоду (1916), Улiсс (1922) i Поминки за Фiннеганом (1939). Усi вони написанi в манерi потоку свiдомостi. Це поняття запозичене лiтературознавством iз психологiï й фiлософiï, а сам термiн — iз книги вченого Вiльяма Джемса Науковi основи психологiï, де вiн порiвняв свiдомiсть людини iз плином рiки, потоку. Думка змiнює думку, вони переплiтаються, вступають одна з одною у суперечку або, навпаки, доповнюють одна одну тощо. У Джойса потiк свiдомостi стає лiтературним методом, а увага до внутрiшнього свiту людини, ïï психологiï — його творчим кредо. Перший такий твiр — це психологiчне есе Джакомо Джойс. Понад чверть столiття минуло вiд смертi Джойса, коли вiдомий американський джойсознавець Рiчард Еллман перекупив цей шедевр у якогось колекцiонера-європейця, котрий не захотiв назвати своє iм'я. Сталося це 1968 року. Цей невеличкий твiр цiкавий передусiм тому, що написаний на межi творчостi Джойса-реалiста i Джойса-модернiс- та. А така прикордоннiсть цiкава вже сама по собi. До того ж, сам Джойс у зрiлому вiцi, пiсля невдалого твору Поминки за Фiннеганом, якось зiзнався, що хотiв би ще написати таку ж елегантну рiч, як Джакомо. У цьому творi автор апробував багато композицiйних елементiв рiзного рiвня, якi знаходимо у його пiзнiших модернових творах. У Джакомо автор з непiдробною i принадною самоiронiєю вiдтворив цiкавий момент свого життя, коли вiн, зрiлий мужчина, закохався у свою ученицю, молоду iталiйську єврейку Амалiю Поппер, що брала в нього уроки англiйськоï.
 IронIзуючи над великою рiзницею у вiцi, вiн жартома називає лiричного героя есе — Джакомо (натякаючи на iм'я знаменитого серцеïда Казанови). Але ж не можна забувати й того, що подiï розгортаються переважно в Iталiï, де англiйському iменi Джеймс є iталiйський вiдповiдник — Джакомо. А вiдтак Джойс у Iталiï — таки Джакомо… Цей дрiбний епiзод приватного життя письменника зробив твiр визнаним шедевром всесвiтньоï лiтератури передусiм тому, що написаний у творчiй манерi потоку свiдомостi.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/potik_svidomosti_ta_analiz_psihologi_lydini_v_tvorchosti.dhtml