КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/porivnjalna_haracteristiki_obraziv_ostapa_ta_andria.dhtml

	ПорIвняльна характеристики образIв Остапа та АндрIя за повIстю М. В. Гоголя РосIйськомовний письменник украïнського походження — народився в Сорочинцях Полтавськоï губернiï. З дитинства майбутнього письменника вражає святкова пiднесенiсть украïнських традицiй, мiстичнiсть вiрувань. Його цiкавила iсторiя Украïни, видатнi постатi минулого. Цi теми скоро увiйдуть у творчiсть Гоголя: збiрки Вечори на хуторi бiля Диканьки (1831), Миргород (1835).
 У 20-рIчному вIцI Гоголь ïде до Петербурга з метою робити благо, стати корисним для суспiльства; був знайомий з Пушкiним, Жуковським, друкувався у вiдомих журналах Петербурга. Петербурзький перiод життя вносить у його творчiсть тему маленькоï людини (Шинель, Нiс). У творах виразно звучить сатиричний, гротескно-обвинувачувальний голос письменника (Мертвi душi , Ревiзор). Є в iсторiï украïнського народу могутнiй i прекрасний перiод: це — запорозьке козацтво. Про нього написано чимало цiкавих творiв, i один з найкращих — повiсть М. В. Гоголя Тарас Бульба , над якою письменник працював майже десять рокiв. Змальовуючи героïчну боротьбу украïнцiв за своє нацiональне визволення, автор показує долi героïв у єдностi з народним рухом. Це були кращi люди свого часу i вiрнi сини Украïни, мiцнi духом, багатi розумом i глибоким патрiотичним почуттям.
 Серед вiльного товариства запорожцiв-богатирiв центральне мiсце в повiстi посiдають образи старого козака Тараса Бульби i двох його синiв — Остапа та Андрiя, дуже несхожих i зовнi, i за своïми характерами. Гадаю, що саме цей контраст допомагає Гоголю краще змалювати козацьку дiйснiсть, примусити нас, читачiв, замислитися над власним характером i вчинками.
 Вперше ми зустрiчаємося з Остапом i Андрiєм на ïх рiдному батькiвському подвiр'ï. Спочатку нас може бiльше приваблювати образ Андрiя, бо порiвняно з суворим Остапом вiн бiльш чутливий, нiжний. Навiть мати сильнiше жалiє i любить саме його. Та ось iз сторiнок повiстi постає iсторiя життя кожного, i наше ставлення поступово змiнюється. Ми розумiємо, що спiльнi у братiв лише молодiсть, ïх свiжiсть, рослiсть, могутня тiлесна краса, яка вразила навiть батька. Сам же Тарас зумiв прищепити синам iнтерес до козацького життя, виховати в них хоробрiсть, спритнiсть. Але цI якостI вдачi у братiв зовсiм рiзнi: хоч Андрiй i вiдзначався у бурсi смiливiстю, але вона завжди призводила до лиха. У ньому поєдналися завзяття й удавана мужнiсть: вiн вмiв вивертатися, хитрити, навiть благати пощади. Зовсiм iнший — Остап , який ще з бурси видiлявся ясним розумом i мiцною волею. Чесний i хоробрий, вiн постає перед нами вiдданим товаришем: Вiн був добрий у такiй мiрi, в який можна було бути з такою вдачею i в тодiшнiй час. Як тiльки юнаки потрапляють до Запорозькоï Сiчi, вiдразу ж набувають доброï репутацiï у козакiв: обидва спритнi, обидва смiливi,вояки. Але i тут ïх хоробрiсть не однакова: Остап — спокiйний i завжди впевнений у собi; за розумну хоробрiсть козаки цiнують його i недарма вибирають курiнним отаманом пiсля загибелi Бородатого. А от хоробрiсть Андрiя виявляється безрозсудливою та безцiльною; вiн мало замислюється над тим, за що кидається у бiй.
 Остап твердо знає, заради чого вiн живе, веде боротьбу; його надихає безмежна любов до рiдноï землi й товаришiв, ненависть до ворогiв i прагнення захищати вiтчизну. Ось що робить Остапа справжнiм героєм! У Андрiя ж немає щироï любовi до батькiвщини i друзiв, i тому слiпе кохання до дочки ворога швидко перетворює його на зрадника. Вiн забуває святi почуття вiрностi вiтчизнi та товариству: А що менi батько, товаришi, вiтчизна! … нема у мене нiкого!. I ось стоïть вiн, боягузливий, нiкчемний, перед судом свого батька. Ганебним було його життя, ганебна i його смерть… 1 тут же ми бачимо Остапа в останньому гарячому бою, пiсля якого вiн потрапляє у полон. Терплячи нелюдськi страждання, вiн навiть не простогнав; гiдною й величною була його смерть.
 Прочитавши повIсть, я замислився над тим, як власнi iдеали i мета людини вiдбиваються на ïï долi. Перед нами два брати, сини одних батькiв, однiєï землi. Але наскiльки вони рiзнi, бо рiзнi у них святинi! Ми переконуємося, що лише щира любов до вiтчизни, чесне служiння ïй возвеличує людину, а пiдступнiсть i малодушнiсть робить ïï нiкчемною. Я впевнений, що, як i мене, кожного читача захоплює образ Остапа, заряджає прагненням бути схожим на нього. Андрiй же, крiм огиди, нiчого в серцi не викликає; i ми розумiємо, що вiн — лише принизливий виняток з численноï армiï украïнських синiв — захисникiв нашоï славноï Украïни.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/porivnjalna_haracteristiki_obraziv_ostapa_ta_andria.dhtml