КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/onore_de_balzak_batko_gorio.dhtml

	Оноре де Бальзак Батько Горио Головнi подiï вiдбуваються в пансiонi мамаши Воке. Наприкiнцi листопада 1819 р. тут знаходиться сiм постiйних нахлiбникiв: на другому поверсi — юна панянка Вiкторина Тайфер з далекою родичкою мадам Кутюр; на третьому — вiдставний чиновник Пуаре й загадковий пан середнього рокiв по iм'ю Вотрен; на четвертому — стара дiва мадемуазель Мишоно, що була хлiботорговець Горио й студент Ежен де Растиньяк, що приïхав у Париж з Ангулема. Всi мешканцi дружно нехтують папашу Горио, якого нiколи йменували паном: оселившись у панi Воке в 1813 р., вiн зайняв кращу кiмнату на другому поверсi — тодi в нього явно водилися деньжата, i господарка набула надiю покiнчити зi своïм овдовiлим iснуванням. Вона навiть увiйшла в деякi витрати на спiльне харчування, але вермишельщик не оцiнив ïï зусиль. Розчарована мамаша Воке стала косо на нього поглядати, i вiн повнiстю виправдав дурнi очiкування: через два роки з'ïхав на третiй поверх i перестав палити взимку. Про причину такого падiння зiркi слуги й мешканцi догадалися дуже незабаром: до папаше Горио зрiдка заходили тайкома чарiвнi молодi дами — очевидно, старий розпусник промотував стан на коханок. Правда, вiн намагався видати ïх за своïх дочок — нерозумна неправда, що усiх тiльки побавила. До кiнця третього року Горио перебрався на четвертий поверх i став ходити в обноськах.
 Тим часом розмiряне життя будинку Воке починає мiнятися. Молодий Растиньяк, сп'янений блиськом Парижа, вирiшує проникнути у вище свiтло. Iз всiєï багатоï рiднi Ежен може розраховувати лише на вiконтесу де Босеан. Пославши ïй рекомендацiйний лист своєï староï тiточки, вiн одержує запрошення на бал. Юнак жадає зблизитися з якою-небудь знатною дамою, i увага його залучає блиськуча графиня Анастази де Ресто. Наступного дня вiн розповiдає про неï своïм спiвтрапезникам за снiданком, i довiдається дивнi речi: виявляється, старий Горио знаком iз графинею й, за словами Вотрена, недавно оплатив ïï простроченi векселi лихваревi Гобсеку. Iз цього дня Вотрен починає пильно стежити за всiма дiями парубка.
 Перша спроба зав'язати свiтське знайомство обертається для Растиньяка приниженням: вiн з'явився до графинi пiшки, викликавши презирливi усмiшки слуг, не зумiв вiдразу знайти вiтальню, а господарка будинку ясно дала йому зрозумiти, що хоче залишитися наодинцi iз графом Максимом де Трай. Розлютований Растиньяк переймається дикою ненавистю до зарозумiлого красеня й клянеться восторжествувати над ним. На довершення всiх лих, Ежен робить помилку, згадавши iм'я папаши Горио, якого випадково побачив у дворi графського будинку. Пригноблений юнак вiдправляється з вiзитом до вiконтеси де Босеан, але вибирає для цього самий невiдповiдний момент: його кузину чекає важкий удар — маркiз д'ажуда-пинто, якого вона жагуче любить, має намiр розстатися з нею заради вигiдного одруження. Герцогиня де Ланже iз задоволенням повiдомляє цю новину своïй кращiй подрузi. Вiконтеса квапливо мiняє тему розмови, i що мучила Растиньяка загадка негайно дозволяється: Анастази де Ресто в дiвоцтвi носила прiзвище Горио. У цiєï жалюгiдноï людини є й друга дочка, Дельфiна — дружина банкiра де Нусингена. Обидвi красунi фактично вiдреклися вiд старого батька, що вiддав ïм усе. Вiконтеса радить Растиньяку ськористатися суперництвом двох сестер: на вiдмiну вiд графинi Анастази баронесу Дельфiновi не приймають у вищому свiтлi — за запрошення в будинок вiконтеси де Босеан ця жiнка вилиже весь бруд на прилягаючих вулицях.
 Повернувшись у пансiон, Растиньяк повiдомляє, що вiдтепер бере папашу Горио пiд свiй захист. Вiн пише лист рiдним, благаючи надiслати йому тисячу двiстi франкiв — це майже непосильний тягар для сiм'ï, але юному честолюбцевi необхiдно обзавестися модним гардеробом. Вотрен, що розгадав задуми Растиньяка, пропонує парубковi звернути увагу на Вiкторину Тайфер. Дiвчина животiє в пансiонi, тому що ïï не бажає знати батько — найбагатший банкiр. У неï є брат: досить забрати його зi сцени, щоб ситуацiя перемiнилася — Вiкторина стане єдиною спадкоємицею. Усунення молодого Тайфера Вотрен бере на себе, а Растиньяк повинен буде заплатити йому двiстi тисяч — суща дрiбниця в порiвняннi з мiльйонним приданим. Юнак змушений визнати, що ця страшна людина в грубiй формi ськазав те ж саме, що говорила вiконтеса де Босеан. Iнстинктивно почуваючи небезпеку угоди з Вотреном, вiн вирiшує домогтися прихильностi Дельфiни де Нусинген. У цьому йому всiляко допомагає папаша Горио, що ненавидить обох зятiв i винить ïх у нещастях своïх дочок. Ежен знайомиться з Дельфиной i закохується в неï. Вона вiдповiдає йому взаємнiстю, тому що вiн зробив ïй коштовну послугу, вигравши сiм тисяч франкiв: дружина банкiра не може розплатитися з боргом — чоловiк, привласнивши придане в сiмсот тисяч, залишив ïï практично без гроша. Растиньяк починає вести життя свiтського дендi, хоча грошей у нього як i ранiше нi, а спокусник-вотрен постiйно нагадує йому про майбутнi мiльйони Вiкторiï. Однак над самим Вотреном згущаються хмари: полiцiя пiдозрює, що пiд цим iм'ям ховається випадний каторжник Жак Коллен на прiзвисько Обдури- Смерть — для його викриття необхiдна допомога кого-небудь iз нахлiбникiв пансiону Воке. За солiдну винагороду роль детективiв погоджуються виконати Пуаре й Мишоно: вони повиннi з'ясувати, є чи у Вотрена клеймо на плечi.
 За день до фатальноï розв'язки Вотрен повiдомляє Растиньяку, що його приятель полковник Франкессини викликав Тайфера-Сина на дуель. Одночасно юнак довiдається, що папаша Горио не втрачав часу даром: зняв для Ежена з Дельфиной чарiвну квартирку й доручив стряпчому Дервилю покласти кiнець бешкетуванням Нусингена — вiдтепер дочка буде мати тридцять шiсть тисяч франкiв рiчного доходу. Ця звiстка кладе кiнець коливанням Растиньяка — вiн хоче попередити батька й сина Тайферов, але завбачливий Вотрен пiдпоює його вином з домiшкою снотворного. Ранком такий же трюк проробляють iз ним самим: Мишоно пiдмiшує йому в кава зiлля, що викликає приплив кровi до голови, — байдужого Вотрена роздягають, i клеймо виступає на плечi пiсля бавовни долонею.
 Подальшi подiï вiдбуваються стрiмко, i мамаша Воке вiдразу втрачає всiх своïх постояльцiв. Спочатку приïжджають за Вiкториною Тайфер: батько викликає дiвчину до себе, тому що брат ïï смертельно поранений на дуелi. Потiм у пансiон уриваються жандарми: ïм даний наказ убити Вотрена при найменшiй спробi до опору, але той демонструє найбiльша холоднокровнiсть i спокiйно здається полiцiï. Перейнявшись мимовiльним замилуванням до цьому генiєвi каторги, що обiдають у пансiонi студенти виганяють добровiльних шпикiв — Мишоно й Пуаре. А папаша Горио показує Растиньяку нову квартиру, благаючи про одному — дозволити йому жити поверхом вище, поруч зi своєï ненаглядноï Дельфиной. Але всi мрiï старого валять. Притиснутий до стiни Дервилем, барон де Нусинген зiзнається, що придане дружини вкладене у фiнансовi махiнацiï. Горио в жаху: його дочка виявилася в повнiй владi безчесного банкiра. Однак положення Анастази ще гiрше: рятуючи Максима де Трай вiд борговоï в'язницi, вона закладає Гобсеку фамiльнi дiаманти, i про це довiдається граф де Ресто. Ïй потрiбно ще дванадцять тисяч, а батько витратив останнi грошi на квартиру для Растиньяка. Сестри починають обсипати один одного образами, i в розпал ïхньоï сварки старий падає як пiдкошений — його вистачив удар.
 Папаша Горио вмирає в той день, коли вiконтеса де Босеан дає свiй останнiй бал — не в силах пережити розлуку з маркiзом д'ажуда, вона назавжди залишає свiтло. Попрощавшись iз цiєю дивною жiнкою, Растиньяк поспiшає до старого, що марне призиває до себе дочок. Нещасного батька ховають на останнi грошi злиденнi студенти — Растиньяк i Бьяншон. Двi порожнi карети з гербами проводжають труну з тiлом на цвинтар Пер-Лашез. З вершини пагорба Растиньяк дивиться на Париж i дає клятву превстигнути за всяку цiну — i для початку вiдправляється обiдати до Дельфiнi де Нусинген.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/onore_de_balzak_batko_gorio.dhtml