КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/olexandr_afanasevchujbinskiy.dhtml

	Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875) Невелику украïномовну поетичну спадщину залишив Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський, складається вона з 22 оригiнальних вiршових творiв (не рахуючи запису трьох народних пiсень iз ознаками певного авторського варiювання тексту). Проте й цей доробок досить промовистий у лiтературному контекстi своєï доби; чи не кожен вiрш поета рiзними гранями вписаний у рiшення тих чи тих ключових проблем змiстового i образного збагачення украïнськоï поезiï 40-50-х рокiв.
 Афанасьєв (частина прiзвища Чужбинський — це псевдонiм, обраний письменником на початку своєï лiтературноï дiяльностi) народився 12 березня (28 лютого за старим стилем) 1816 р. в селi Iсквiцях тодiшнього Лубенського повiту на Полтавщинi в сiм'ï дрiбного помiщика. Освiту здобув у Нiжинськiй гiмназiï вищих наук князя Безбородька (за час його навчання реорганiзованiй у Фiзико- математичний лiцей, що давав випускникам право без подальшого навчання вступати на службу). Товариськi взаємини надовго поєднали його з колегою по лiцею Є. Гребiнкою. У 1836-1844 роках О. Афанасьєв був на вiйськовiй службi, враження вiд неï, особливо перебування на Кавказi, лягли в основу ряду росiйськомовних прозових творiв. Влiтку 1843 р., пiд час вiдпустки, яку проводив в Украïнi, в рiдних краях, познайомився з Т. Шевченком, супроводжував його згодом у подорожах Украïною, зустрiчався з поетом i в Петербурзi, пiсля повернення його iз заслання, залишив про Шевченка спогади. У столицi Росiï, активно вiддаючись лiтературнiй, перекладацькiй та журналiстськiй дiяльностi, О. Афанасьєв- Чужбинський провiв останнiй перiод свого життя, помер у вереснi 1875 р.
 На вiдмiну вiд таких поетiв-сучасникiв, як В. Забiла та М. Петренко, Афанасьєв- Чужбинський був професiйним лiтератором, майже чотири десятилiття виступав активним учасником росiйського лiтературного процесу як поет, прозаïк, нарисовець, лiтературний критик, журналiст.
 Свiй творчий шлях розпочав вiн у 1838 р. публiкацiєю вiрша Кольцо в петербурзькому журналi Современник, прозових творiв, зокрема й уривка з роману Чугуевский казак. Дебют його як украïнського поета вiдбувся три роки потому, 1841 року.
 Росiйськомовна спадщина письменника мiстить понад сотню вiршових творiв; пiзнiше видавець дев'ятитомного Собрания сочинений Афанасьєва- Чужбинського П. В. Биков роздiлив ïх на такi рубрики: Русский солдат (заголовок трьох збiрок вiрнопiдданих патрiотичних рассказов в стихах, що видавалися в 1851, 1852 та 1855 роках), Упырь. Малороссийское предание (вперше ця поема з украïнського життя надрукована була в московському журналi Галатея 1839 р.), Песни, думы, элегии (чимало з них вiдмiтнi украïнськими мотивами), Романсы, очерки, альбомные стихотворения, Юмористические стихотворения.
 Проте бiльшоï, хоч i нетривалоï популярностi, зажив Афанасьєв- Чужбинський як белетрист, автор циклiв Безыменные очерки, Провинциальные очерки, Очерки прошлого, повiстi Бабушка (Деревенские сцены), романiв Соседка, Петербургские игроки, Чугуевский казак, Рыцари зеленого поля (останнi два незавершенi), низки оповiдань. Зображальнi рамки його прози охоплюють загалом широкий простiр: це й змальованi в традицiях фiзiологiчного нарису типи столичного мiста, i звичаï в тогочасних панських маєтках, i повiтовi пригоди, й незвичайнi випадки з вiйськового життя (сюжетну основу однiєï з iсторiй, викладену Афанасьєвим-Чужбинським у нарисi Из корнетской жизни, використав Л. Толстой в оповiданнi После бала). Прозовi твори письменника вирiзняються, як правило, динамiчним сюжетом, цiкавими спостереженнями, проте позбавленi глибини художностi. Певний час Афанасьєв- Чужбинський виступав як журналiст, редагував неофiцiйну частину Воронежских губернских ведомостей, пiсля переïзду до Петербурга був редактором газет Петербургский листок i Новости. Головний предмет наукових зацiкавлень Афанасьєва-Чужбинського становила Украïна . Вагомою у виченнi украïнськоï етнографiï стала його двотомна праця Поездка в Южную Россию, написана в результатi органiзованоï морським мiнiстерством експедицiйноï поïздки групи росiйських письменникiв пiвденними приморськими та прирiчковими районами.
 Перу письменника належать iншi етнографiчнi нариси, записи кiлькох народних дум та повiр'ïв, iсторичнi замiтки. 1855 року в Известиях Отдела русского языка и словесности императорской Академии Наук було видруковано укладений Афанасьєвим-Чужбинським Словарь малорусского наречия, А З (праця незакiнчена), що дiстав схвальну оцiнку росiйських та украïнських фiлологiв. Тим таки 1855 роком датовано й збiрку його украïнських вiршiв Що було на серцi, видану в Петербурзi без зазначення iменi автора.
 З украïнськими творами Афанасьєв-Чужбинський уперше виступив в альманасi Ластiвка (1841), де надруковано його вiршi Є. П. Гребiнцi та Прощання. Друкувався й у збiрнику Молодик: вiршi Шевченковi та Пiсня. Пiзнiше, активно виступаючи в росiйськiй перiодицi, зокрема й умiщуючи рецензiï на твори украïнських письменникiв, Афанасьєв- Чужбинський сам надовго замовкає як украïнський поет. Збiрку Що було на серцi, видану пiсля цiєï бiльш нiж десятирiчноï перерви, склали вiршi, написанi, очевидно, протягом цього часу (iз п'ятнадцяти творiв збiрки ранiше друкувався лише один Є. П. Гребiнцi). Вiдкривала збiрку коротка прозова передмова автора.
 Творчiсть Афанасьєва-Чужбинського украïнською мовою, хоч i невелика за обсягом, рiзнопланово вписана в нацiональний культурний контекст. Передусiм це засвiдчують вiршi Шевченковi, Над гробом Т. Г. Шевченка, вiрш-присвята Є. П. Гребiнцi, фрагмент незакiнченоï Думки над могилою Грицька Основ'яненка. Поет визначає тут цiннiснi естетичнi орiєнтири, з глибокою повагою й зачудуванням говорить про високi мистецькi зразки, якi вбачає у творчостi свого товариша. У ранньому вiршi-присвятi автор захоплено викладає, водночас намагаючись його пояснити, враження надзвичайноï, безпосередньоï близькостi поетичного слова Шевченка до реалiй теперiшнього й минулого Украïни, дивується глибинi проникнення творчоï уяви поета в зображуваний предмет.
 Поезiя Афанасьєва-Чужбинського, безперечно, романтична в своïй основi, проте позбавлена таких виразних романтичних рис, якi має, примiром, цикл Небо М. Петренка. Найяскравiший приклад вiдтворення романтичного стану Афанасьєва-Чужбинським, iз виведенням iще недосвiдченоï, пiдлеглоï безпосереднiм враженням душi лiричного героя, у вiршi Мiсяць.
 Романтичне свiтовiдчуття в Афанасьєва-Чужбинського пригашене також тим, що поет у своєму викладi нечасто натрапляє на психологiчну гостроту переживання; здебiльшого й тут вiн почасти схожий на В. Забiлу тримається емпiричних предметiв як аналогiв внутрiшнього свiту героя (хоча цiй вiрностi емпiрiï завдячує виразнiстю пейзажних описiв); там же, де розгортає чисту медитацiю, вона має переважно узагальнений характер (Безталання, Роздум'я, Жаль).
 Безперечно, романтична лiрика Афанасьєва-Чужбинського належить до найбiльш чутливих мистецьких камертонiв, якi (це також поезiя В. Забiли, А. Метлинського, М. Костомарова, Т. Шевченка, М. Петренка) вловили першi порухи кардинальних змiн у духовнiй атмосферi украïнського суспiльства того часу (початковий етап поглиблення й розширення сфери нацiонального самоiдентифiкування, черговий потужний iмпульс у багатогранному розвитку культури ХIХ ст. тощо). Ця поезiя, хай ще в нечiтких формулах, зафiксувала народження нового типу особистостi натури тонкоï й новоï художньоï концептованостi, психологiчно вразливоï, нацiонально свiдомоï та, вiдповiдно, й конфлiкт часу, що розгортався переважно у сферi емоцiйнiй: мiж цiєю особистiстю та iнертним, вiдсталим оточенням, яке ïï не розумiє i навряд чи й могло б, навiть за доброï волi, зрозумiти. Герой поезiï Афанасьєва-Чужбинського провiсник нового естетичного, психологiчного, духовно-культурного бачення життя, i не тiльки провiсник, а й один iз перших утверджувачiв. Водночас поезiя Афанасьєва-Чужбинського у свiй спосiб вiдбиває риси тривкого, можливо, й позачасового протистояння я та зовнiшнього свiту, ïхнi неусувнi взаємнi претензiï, що склали змiст лiтератури нового часу, зокрема романтичноï.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/olexandr_afanasevchujbinskiy.dhtml