КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/nad_chim_zmusila_mene_zamislitis_novela_tri_zozuli.dhtml

	Над чим змусила мене замислитись новела Три зозулI з поклоном Все далi й далi вiдходять вiд нас далекi сiмдесятi роки буденний розквiт командно-бюрократичноï державноï системи, коли вже встигла захлинути перша хвиля вiдлиги шiстдесятих рокiв, коли за слово правди, як i в роки жорстокого сталiнського режиму, потрапляли за грати у Сибiр i Мордовiю, саджали у психушки, розправлялися фiзично. Полiтичних в'язнiв карали жорстоко. Та правду знищити неможливо. Саме в цей час Григiр Тютюнник написав свiй твiр Три зозулi з поклоном. Це був саме той час, коли нiхто не зважувався вiдкрито сказати правду про тi роки, роки розгулу й беззаконня сталiнського режиму, арешти, заслання, вбивства. Новела була згадкою про батька, котрого заарештували 1937 року як ворога народу й пустили по сибiрських етапах. А скiльки ще таких ворогiв народу було в тi часи? Мiльйони. Пiд криваву сокиру сталiнського апарату потрапив цвiт украïнськоï нацiï iнтелiгенцiя, яка не могла й не хотiла миритися з духовним знищенням народу, не хотiла вiрити гучним комунiстичним гаслам про свiтле майбутнє . Вiйськовi i вчителi, письменники, лiкарi, вченi гинули, попавши пiд жорна страшноï сталiнськоï машини.
 А скiльки украïнських селян-трудiвникiв, якi любили свiй край, рiдну мову, шанували традицiï нашого народу, не терпiли брехнi й насильства, були добрими господарями, мрiяли про щастя й незалежнiсть Украïни, потрапляли на Сотки, Колиму.
 Щоб обмежити поширення вiльних думок i суджень, високоï моралi i культури, посилити почуття страху, усунути вiд активноï дiяльностi iнтелектуально розвинених людей, адмiнiстративно-командна система вдавалася до несанкцiонованих розправ, арештiв. У тi страшнi часи люди були позбавленi елементарних прав. У СРСР можна було беззаконно покарати практично кожного. Але й сiмдесятi роки на Украïнi не були раєм. Неможливо було чесно й мiдкрито висловлювати своï думки. Деяка частина нашого суспiльства навчилася догоджати режиму, але краща завжди протестувала. Серед них був i письменник Григiр Тютюнник. Якою громадянською мужнiстю треба було володiти, щоб у тi часи не побоятися виступити зi своïм твором.
 Своєю новелою Три зозулi з поклоном вiн нiби вiддає данину духовному подвигу батька й мiльйонам закатованих, знищених, але не зломлених духом людей, посилаючи ïм уклiн шану з рiдноï землi Украïни сивими зозулями. Читаючи цей твiр, я замислююсь над питанням: а що ми, сучаснi украïнцi, громадяни нашоï незалежноï держави, можемо зробити для того, щоб це бiльше нiколи не повторювалося?
 Думаю, що треба й далi пiднiмати на вищий рiвень громадянську свiдомiсть людей, навчитися критично оцiнювати досягнуте, пiдносити суспiльно- полiтичну активнiсть населення й надалi йти шляхом демократизацiï суспiльства, полiтичноï самостiйностi, незалежностi i свободи. А три зозулi кують. I не викреслити з пам'ятi народноï тих страшенних рокiв. Хай же вони будуть вiчним пам'ятником тим, кого повернути вже неможливо, суворим застереженням усiм нам, вiд кого залежить доля нацiï i держави.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/nad_chim_zmusila_mene_zamislitis_novela_tri_zozuli.dhtml