КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/kudi_yde_ditinstvo.dhtml

	Куди йде дитинство? (твIр-роздум) Дитинство… Кажуть, що це найщасливiша пора життя. Але цiнувати його ми починаємо тiльки тодi, коли воно минає або вже пiшло вiд нас назавжди. Дайте до дитинства щасливий квиток, просять деякi. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед i вiдкривати для себе все новi й новi далечiнi? Як у Свєтлова: Обрiй iде я за ним. Так, дитинство це прекрасна пора, але минає воно дуже непомiтно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхiв i рiзких поворотiв. Тебе люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. I раптом грiм серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся i розумiєш, що дитинство закiнчилося, помахало тобi яскравим крилом уже з минулого i сховалося, полетiло до iнших берегiв, краïн, далеко, звiдкiля нема вороття. Бiльше ти його не побачиш нiколи. Дитинство, навiть не саме дитинство, а його вiдголоски, залишаються в нас у душi, у пам'ятi. Це пiдтримує нас, допомагає не занепадати духом у важку хвилину.
 Часто чуєш: Якби знову стати дитиною. Майже всi хочуть повернутися хоч на мить у безхмарну i безтурботну пору, коли можна було цiлими днями ганятися за метеликами, пускати мильнi бульбашки з балкона й газетнi кораблики всеняними калюжами, годинами розглядати яскравi картинки у великих книгах… Але все коли-небудь закiнчується, однак закiнчення дитинства зовсiм не означає втрату мрiï. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться мiсце i час мрiï дитинства, яку вона носитиме iз собою в душi.
 Щоб бути щасливим, зовсiм не обов'язково повертатися до краïни Дитинства. Досить зберiгати в серцi цю малюсiньку часточку минулого i сподiватися, що вона зiгрiє майбутнє життя й забарвить його в неймовiрнi й дивнi кольори.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/kudi_yde_ditinstvo.dhtml