КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/ivan_jakovich_franko_18561916.dhtml

	IВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО (1856-1916) Iван Франко народився 27 серпня 1856 р. в присiлку Гора села Нагуєвичi Дрогобицького повiту в Схiднiй Галичинi (тепер Львiвська область) у родинi коваля Якова Франка та Марiï Кульчицькоï- Франко. Раннє дитинство його минуло пIд впливом батька людини простоï, але мудроï, вiдомоï у всiй окрузi. Кузня старого Яця стояла недалеко вiд тракту, яким щодня проходило безлiч робiтникiв, якi йшли до Борислава у пошуках роботи. У кузнi було завжди гамiрно. Тут можна було почути всi новини, тут точилися розмови, запальнi суперечки. До коваля люди йшли зi своïми скаргами i болями, шукаючи допомоги чи розради. Малий Iван цiлими днями просиджував у кузнI, слухав розповiдi про нужду народу, про сваволю панiв, про бунти бориславських рiпникiв. На днi моïх споминiв, згадував пiзнiше Франко, — i досi горить той маленький, але мiцний огонь… Се огонь у кузнi мого батька. I менi здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрiвку життя. I що вiн не погас i досi. У зрiлому вiцi Франко створив чудесний романтичний образ батьковоï новоï кузнi. Саме звiдти Iван винiс глибоку любов до працi, до трудящоï людини, до народних пiсень, винiс ненависть до експлуататорiв i палку вiру в можливiсть кращого життя простого народу. Коли хлопцевi виповнилось шiсть рокiв, батько вiддав його до початковоï школи в селi ЯсенцI СIльнIй, де жив дядько. У 1864 р. Франко переходить до так званоï нормальноï школи при монастирi василiан у Дрогобичi, звiдти (у 1867 роцi) до Дрогобицькоï гiмназiï. На дев'ятому роцi життя Франко втратив батька. Значно молодша мати одружилася вдруге: з малими дiтьми ïй було важко : впоратись iз господарством. Вiтчим Франка Гринь Гаврилик, iз бориславських рiпникiв, доклав усiх зусиль, щоб Iван здобув освiту. На шiстнадцятому роцi життя Франко втратив i матiр; вiтчим одружився вдруге. У багатьох оповiданнях (Грицева шкiльна наука , Олiвець, У столярнi) художньо передано окремi моменти з дитинства I. Франка. Навчаючись у гiмназiï, Франко виявив феноменальнi здiбностi: мiг майже дослiвно повторити iнформацiю, яка подавалася вчителями на заняттях, глибоко засвоював змiст прочитаних книжок. Читав дуже багато: твори європейських класикiв, культурологiчнi, iсторично- фiлософськi працi, популярнi книжки на природничi теми , i гострий i допитливий, Франко не вдовольняється схоластичною гiмназiйною освiтою. Самотужки вивчає iноземнi мови, знайомиться з творами найбiльших майстрiв свiтовоï лiтератури (Гомера i Шекспiра, Ґете i Гейне, Пушкiна i Шевченка), захоплюється природничими науками, iсторiєю, фiлософiєю, полiтичною економiєю. У гiмназiï Франко починає писати власнi твори. Перший його вiрш називався Великдень i був присвячений пам'ятi батька, який i помер у Великодню нiч. Iнтенсивнiй самоосвiтi гiмназиста сприяла зiбрана ним бiблiотека, у якiй нараховувалося близько 500 книжок украïнською та iншими європейськими мовами. Досконало володiючи нiмецькою i польською мовами, Франко у вiршовiй формi написав кiлька драматичних сцен на сюжети з всесвiтньоï iсторiï, переклав украïнською мовою окремi твори античних i новiтнiх авторiв. У 1874 р. його раннi вiршi були надрукованi на сторiнках львiвського студентського журналу Друг. 1875 p. I. Франко вступив на фiлософський факультет Львiвського унiверситету, увiйшов до складу редакцiï журналу Друг, 1876 р. з'явилася перша збiрка вiршiв Франка Баляди i розкази. Наступного року вiн почав друкувати оповiдання з широко задуманого циклу Борислав. В унiверситетi вiн одразу опинився в оточеннi демократично настроєноï студентськоï молодi. Полiтичний емiгрант з Украïни Драгоманов , що жив у Женевi, своïми листами до студентiв закликає ïх вiддати своï молодi сили визвольнiй боротьбi народу. Листи Драгоманова справили на всiх величезне враження. Молодий Франко дуже рано збагнув викривальний пафос критичного реалiзму в лiтературi i мистецтвi, його велике значення у визвольнiй боротьбi трудящих. Не вдовольняючись унiверситетськими лекцiями, Франко продовжує систематичну самоосвiту. У стiнах Львiвського унiверситету точилася та дрiб'язкова метушня москвофiлiв i народовцiв, що вIддзеркалювала слабкостI, вiдсталiсть i консерватизм суспiльного життя краïни. Москвофiли кричали, що нi украïнськоï мови, нi украïнського народу нема, а є єдина краïна, а самi писали страшним язичiєм, мiшаниною церковнослов'янських, росiйських, украïнськ


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/ivan_jakovich_franko_18561916.dhtml