КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/grupa_tvoriv_pro_rodinniy_pobut.dhtml Група творIв про родинний побут Групою творiв про родинний побут, яка видiляється на основi не тематики, а способу вiдображення життєвих явищ є сатирично- гумористичнi пiснi. На них позначилась весела вдача украïнця, який вмiє з гумором сприймати несподiванi повороти долi, знаходити розраду у влучному жартi. Цi пiснi торкаються рiзних тем вiд комiчних життєвих ситуацiй i до зовсiм невеселих подiй, на якi люди пробують подивитися з iронiєю. Найбiльше жартiвливих пiсень присвячено темi кохання . У них з гумором згадується залицяння хлопця до дiвчини, висмiюється залицяльникiв- невдах, якi не вмiють заговорити до дiвчини, або бояться ïï батькiв: Я хлопець молодий в свого батька вдався.  Фiтю-мiтю, поза плiтю в коноплi сховався. Як пiшли дiвчата конопельки брати, То я мусiв з конопель в гарбузи тiкати. Дiвчата з жартом вiдмовляють таким парубкам: Як ти мишi боïшся   А до мене не ходи. На воротах повiсся.  Цур тобi, пек! Iзгинь, пропади, Предметом висмiювання є також невдалi побачення, коли хлопцевi доводиться сидiти зачиненим у хижцi, ховатися у запiчку чи городами тiкати вiд сусiдських собак: А до мене Якiв приходив,    Не пiшов же Якiв додому Коробочку ракiв приносив!    Та залiз у хижку в солому, А я тiï раки забрала,    А собаки гавкати стали, А Якова з хати прогнала.    Поки батько й мати не встали… Добродушним гумором сповненi пiснi про дiвчат, якi самi залицяються до хлопцiв: Дiвка в сiнях стояла,  Ти, козаче, ходи, На козака моргала:  Мене вiрно люби, Серце моє! У них народ вдало пiдмiчає характернi риси таких дiвчат, що не можуть всидiти вдома, коли десь грає музика , неохоче виконують хатню роботу, тiльки думають, де б розвеселитись: Кину кужiль на полицю  Нехай мишi кужiль трублять, I пiду на вечорницi.  Нехай мене хлопцi люблять. У таких пiснях часто змальовується образ матерi, яка то виховує дочку, а то поблажливо ставиться до ïï примхiв, чи навiть сама випроводжає погуляти: Послала мене мати  А я собi гуляю, До хлопцiв погуляти:  Як рибка по Дунаю. Погуляй трохи, доню,  Як рибка з окунцями Я ж тобi не бороню!  Я, молода, з хлопцями! Тут теж нерiдко зустрiчаємо збереженi з далекого минулого об-рази- архетипи води, рiчки, елементiв свiту природи. Трапляється й прийом самовисмiювання, коли дiвчина з iронiєю говорить про себе: хоч я гарна, та ледащо, чи я собi не хазяйка та не господиня / три днi хати не мела / смiття по колiна. Найчастiше дiвчат ганять за те, що вони лiнивi чи поганi господинi. Хлопцiв же висмiюють за те, що вони хваляться своïми любовними походеньками, ґоноруються, що вмiють подобатись дiвчатам: Ой, дiвчино, не вiр ми, не вiр ми,  Я мандрую тут i там, тут i там, Бо я хлопець мандрiвний, мандрiвний, Подобаюсь дiвчатам, дiвчатам. Ще бiльш колоритно, з непiдробним гумором народ спiває про сiмейнi стосунки, родиннi взаємини. Поширеною є тема залицяння кума до куми чи сусiда до сусiдки: Ой кум до куми залицявся.     Ти кума, ти душа, Вибирати конопельки обiцявся:  Ти кругом, кума, хороша. Добродушною iронiєю пронизанi пiснi про жiнку, яка є невправною господинею: Гоп, моï гречаники,  Молов батько, не вiявши, Гоп, моï смачнi,    Пекла мати, не сiявши, Чогось моï гречаники  3 помийницi воду брала, Не вдалися вдачнi.  Гречаники учиняла. У жартiвливих пiснях висмiються речi, якi в iнших лiричних творах постають причиною сiмейних драм. Так, з iронiєю народ змальовує дiдiв, якi, розраховуючи на своï маєтки, сватаються до молодих дiвчат, але тi вiдповiдають: Я в середу родилася,  Не пiду я за старого, Кажуть люди горе. Бородою коле. У таких пiснях старий чоловiк є не трагедiєю для молодоï жiнки, а, навпаки, стає об´єктом насмiшок, бо дружина його обдурює, ходить на танцi, гуляє з молодими: Ой ти, старий дiдуган, А я молоденька Iзогнувся як дуга,  Гуляти раденька; I просить в Бога: Поможи, ми, Пане Боже,  I повiсь на грушу, Возьми з дiда душу.  Щоби старим знати, Возьми з дiда душу  Як молодих брати. Сатирично оспiвуються п´яницi, яких жiнки женуть додому з корчми:   Додому, додому, нероба моя,    Не ïла, не пила худоба твоя.   Най не ïсть, най не п є, най виздихає,   Допоки у корчмi горiвонька є. Жiнка хвалиться сусiдам, як вона шанує такого чоловiка: А я його шаную, До припiчка припинаю, Як собаку рудую:  Помиями напуваю. У них злегка чи дошкульно висмiюються й iншi шкiдливi звички чи вади людей, негативнi риси характеру: скупiсть i бажання розбагатiти (Задумала вража баба та й розбагатiти), ледарство (Грицю, Грицю, до роботи) та iн. Народ умiв з гумором подивитись навiть на матерiальнi нестатки, убогiсть. У жартiвливих пiснях з гумором спiвається навiть про сiмейнi трагедiï (вдiвство, сирiтство, смерть близьких людей). Так, хлопець-сирота хвалиться своïм завзяттям: Нема впину вдовиному сину, Що звiв з ума хорошу дiвчину. Комiчно змальовується молода вдова, яка не дуже переймається смертю свого чоловiка, не страждає вiд самотностi: Удовицю я любив, Подарунки ïй носив. Носив сало, носив свiчки, Носив м´ясо, носив стрiчки. Носив гречку, черевички, Носив просо, носив мак. Ось було як!… А раз таки теля припер,  Доки допер, трохи не вмер, А вона менi змiнила I панича полюбила. Поширеними є гумористичнi пiснi на тему смертi, наприклад: Ой що ж то за шум учинився, де говориться про смерть комарика: Ой упав же комар На помостi, Потрощив, поломив Ребра й костi. Прилетiла муха, Жалкувати: Ой де ж тебе, комарику Поховати? Поховай ти мене В чистiм полi, Та й висип менi Високу могилу…, Щоб усi знали, що там похований мухи-зеленухи полюбовник!. Часто у таких пiснях показано, як родичi ставляться до смертi рiзних членiв сiм´ï (Ой дiвчина горлиця): Умер батько байдуже, Вмерла мати байдуже, Умер милий, чорнобривий. Жаль менi його дуже. Я за батька книш, дала, I за матiр книш. дала. А за свого миленького Цуцика рябенького. Слiд зауважити, що традицiя смiятися над смертю є дуже давня i бере свiй початок у доiсторичнi часи, коли в обрядi поховання пiсля тризни над покiйником справляли похоронну оргiю, задум якоï полягав у тому, щоб веселими гучними пiснями, iграми, забавами прогнати смерть, утверджуючи таким чином перемогу життя. Тому серед слов´ян дуже поширенi гумористичнi пiснi, жарти, дотепи на тему смертi у формi дiалогiв:   Ой, умру, мила, ой умру мила,   Ой умру у ха-ха, мила чорнобривая.   Де ж я тебе поховаю, милий мiй миленький,   Де ж я тебе поховаю, голубе сивенький?   В кропивi, мила, в кропивi, мила, В кропивi уха-ха, мила чорнобривая… Подiбнi пiснi зустрiчаються у всiх слов´янських народiв. Ще одним пiдтвердженням давностi походження цiєï групи пiсень є численнi твори на сюжет про смерть i весiлля комара (мухи), якi, вочевидь, є вiдлунням древнiх весняних обрядiв. Не менш давньою серед гумористично-жартiвливих пiсень є група соромiцьких пiсень, традицiя яких теж сягає часу язичницьких оргiй. Це твори вiдверто еротичного характеру, в яких оспiвується тiлесна любов, як правило мiж чужими людьми (тобто не подружжям). Нерiдко це любов до кума чи куми, що є вiдлунням ритуалу кумування. Оскiльки у новiтню добу подiбнi тексти оцiнюються негативно з етично-моральних мiркувань, вони виконуються за певних умов з деякою мiрою табу. Цей пласт народноï творчостi недостатньо вивчений, оскiльки, за свiдченням багатьох дослiдникiв, збирачi фольклору свiдомо уникали запису подiбних текстiв, оминали цю тематику у своïх розвiдках. Однак цi тексти побутують в народi i є досить цiкавими з огляду на ïх древнє походження та вiдлуння в них давнiх культових ритуалiв та язичницького свiтогляду. Як бачимо, жартiвливi пiснi численнi за кiлькiстю i розмаïтi за тематикою. Вони становлять значну частину украïнськоï народноï пiсенностi. У них, за висловом М. Закревського, проявляється привiлля для веселощiв, iронiï, дотепу украïнця, без яких вiн не може жити. Ця веселiсть тим привабливiша, що вона не пiдробна, природня; а дотепнiсть, неначе iскра, часто з´являється несподiвано i з блиском. Родинно-побутовi пiснi дуже давнi за походженням. На це вказують елементи магiï i мiфологiï, як наприклад, контагiозноï магiï: …Погнав до Дунаю коня напувати, Пiду я в садочок, зiрву я листочок, На бiлiм пiсочку два слiдочки знати. Прикрию, пристелю милого слiдочок, Той перший слiдочок коня вороного,  Щоб вiтер не звiяв, пташки не ходили. А другий слiдочок мого миленького.  Щоб мого милого iншi не любили… Є згадки навiть про такi давнi ритуали, як людськi жертвоприношення, наприклад, у пiснi Ненько моя, вишня…: Чи ти, ненько моя, пшеницi не жала, Що ти мене маленькою у снiп не зв´язала? Чи ти, ненько моя, води не носила, Що ти мене маленькою в криницi не втопила? Чи ти, ненько моя, дiжi не мiсила? Чом ти мене маленькую в тiстi не вмiсила? Своïм корiнням вони ґенетично пов´язанi з обрядовою лiрикою (веснянками, колядками, весiльними пiснями та iн.). Тому ïх можна вважати спадком багатьох поколiнь, в якому збереглися давнi уявлення й звичаï дослов´янськоï та давньоруськоï народностi, iсторичнi нашарування пiзнiших епох. Вони вiдображають багатограннiсть життя украïнськоï сiм´ï, широкий спектр почуттiв i переживань людини, пов´язаних iз родинними стосунками, рiзноманiтними життєвими ситуацiями. У них втiлилась народна мудрiсть багатьох вiкiв, погляди прадавнiх украïнцiв на сiм´ю, шлюб, людськi взаємини, матерiальнi i духовнi цiнностi. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/grupa_tvoriv_pro_rodinniy_pobut.dhtml