КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/evgen_plujnik_vlasniy_pogljad_na_navkolishniy.dhtml

	Євген Плужник: власний погляд на навколишнIй свIт Серед тих, кому судилося Розстрiляне Безсмертя, постає талановитий поет Євген Плужник. Доля подарувала йому всього 38 рокiв (1898- 1936). Тяжко хворий на сухоти, вiн був заарештований i засланий до концтабору на Соловки, там i помер. Скiльки ïх, молодих, талановитих, люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт сталiнських iнквiзицiй?! Особливих провин не шукали, варто було лише потрапити у сiтi людоловiв. З особливою ретельнiстю полювали на опозицiйний талановитий свiт мистецтва, на духовну елiту з ïï життєтворчим духом. Євген Плужник — людина з вершин незвичайного таланту, тихоï вдачi, стриманий, навiть обережний. Тримався незалежно, i цього було досить…
 Вiн не був ворогом народу, ворогом радянського ладу. Плужник намагався його зрозумiти, осмислити, …бачив життя… сотнями ран!.. Його твори стали вираженням правди й совiстi. Хто ще мiг так щиро ввiрити себе сучасникам? Суди мене судом твоïм суворим, Сучаснику! — Нащадки безстороннi Простять менi i помилки, й вагання… Поет переконаний, що зрозумiють його: I пiзнiй сум, i радiсть передчасну, — ïм промовлятиме моя спокiйна щирiсть. Отже,саме спокiйна щирiсть була осиовокйого свiтобачення та свiтоспри-ймiïття, яку не могли пробачити йому, коли у 20-тi роки почалися в Украïнi су-Дiшо- полiтичнi процеси. Читаєш чистi й проникливi рядки поета i розумiєш, що свiт його душi мiститься у душi багатостраждального украïнського народу:
 Ой, упали ж та впали кривавi росиНа тихеньхï- ихï поля…Мiй народе!Темний i босий!Хай с вятиться твоє iм'я!Нражає глибина думок i лочучтiвЖиттєву науку вiн пiзнає у природi:Вчись у природи творчого спокоюВ днi вер есн евi. Мудро на землi … …Вiр i наслiдуй. Вiчнiсть природи,Всесвiту навiває фiлософськi роздуми провiчнiсгь i незни-щоннiсть краси:…Я дивлюсы бачу: все навiкиНадiй осiннiй лагiднiй землi…Життєву даль йому вiдкривали …пелюстки вуст дитячих, чиста душа,I знову з с ерцi в iдчувак мирI тихий голос радiсних надiй. Отже, прагнення миру i радiснi надiï були йому так необхiднiï Поезiя С. Плужника, як i його життя, адресована суспiльству. Задля майбутнього суспiльства вiн здатний на самопожертву: Благословенеси, часе мiй! О, жорстокий! I весь в кровi! — Це нiчого, що я, мов гнiй, — Пiд посiви твоï новi? Ця жертовнiсть життєст зердзкуюча: Бо ось вiрю i зросту колись. Вийшовши з народних витокiв, страждаючи за народ, останнiм шматком хлiба дiлячись Iз сусiдськими дiтьми у голодному 1933-му, Є. Ллужник увiйшов у безсмертя, вiрячи у торжество добра.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/evgen_plujnik_vlasniy_pogljad_na_navkolishniy.dhtml