КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/du_fu_tvorchist_mitcja.dhtml

	Ду Фу: ТворчIсть митця Наш свiт це море народiв i культур, таких рiзних мiж собою, таких протирiчних, часто ворогуючих… Але перш за все, свiт це море душ, якi спiльнi своєю вiчнiстю, печаллю, любов'ю, своïми вiчними пошуками: iстини, сенсу життя, чи просто пошуком себе. Китай настiльки ж далекий вiд нас територiально, наскiльки чужий нам культурно. Iнша раса, iншi звичаï, ми рiзнi навiть у дрiбницях. Але духовна сутнiсть того, чим зарядженi серця, у нас iз ними спiльна. По-рiзному можна виражати схожi думки, але вiд цього ïх подiбнiсть не щезне. Саме тому глибиною душi ми розумiємо почуття (i ïх iндикатор мистецтво) один одного.
 Вiдомий китайський поет Ду Фу в багатьох своïх вiршах пiднiмає саме тему вiйни, що, власне, недивно, враховуючи нелегку долю ïх автора. Ду Фу випив гiрку ïï чашу, повну боïв, заколотiв, бунтiв, немилостi iмператора, скитань, нестаткiв, вiдiрваностi вiд родини та всього того, що було йому дорогим, до самого дна. Цiєю полиновою настоянкою насиченi й рядки його творiв, у яких поет вилив свою печаль, ностальгiю за сiм'єю та рiдними краями, спрагу за мирними часами. У Пiснi про хлiб i шовк Шишен (титул, який присвоєно китайськими лiтературознавцями Ду Фу) докоряє своєму невидимому опоненту тим, що хоч у краïнi не менше десяти тисяч мiст, у жодному з них немає миру, кожен має своïх латних, озброєних воïнiв, якi замiсть того, щоб засiвати поля, сiють смерть i бiль. Коли закiнчаться цi руйнiвнi часи? Коли мечi перекують на рала, якими врештi-решт буде оброблена покинута земля? Коли чоловiки повернуться до робiт у полях? Коли жiнки знову почнуть спiвати, займаючись шовкiвництвом? Що зробити, щоб так було вiчно? I чи може так бути?.. Такi риторичнi питання ми можемо прочитати як безпосередньо, так i мiж рядкiв вiршiв Ду Фу. Рiдним i близьким адресованi слова При мiсяцi згадую брата. У срiблястому мiсячному свiтлi роси переливаються так, як i в краях дитинства, до яких шлях закритий, i своïм таким знайомим блиском викликають невимовну журбу за тими, iз ким вiйна роздiляла поета.
 Iсторiя Украïни несе на собi немало зарубок, залишених вiйнами (це передається й на генетичному рiвнi), тому нашому народовi не з чуток вiдомо, що є вiйною, тугою та болем, спустошенням пiсля воєн. Усi мотиви та почуття творчостi Ду Фу близькi й зрозумiлi нашому народу, вони цiлком подiбнi тим, якими насичували своï вiршi поети Украïни в ïï рiзнi, але так однаково нелегкi епохи. Вiдомо, що розумiння себе приходить крiзь розумiння iнших: заглибившись в образи й символи лiрики Шишена, ми маємо шанс побачити самих себе просто пiд iншим кутом.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/du_fu_tvorchist_mitcja.dhtml