КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/didro_y_enciklopedisti_analiz_povesti_chernicja.dhtml

	ДIдро й енциклопедисти. АналIз повести Черниця Дiдро (1713-1784) протягом чвертi столiття стояв на чолi грандiозного пiдприємства — видання знаменитоï Енциклопедiï. Матерiалiзм Дiдро далеко випередив фiлософ систему Вольтера. Дiдро стояв на порозi дiалектичного матерiалiзму. Життя його повне самоï напруженоï боротьби, найенергiйнiшоï дiяльностi в областi думки й весь простi, бiдна подiями в життєвому плинi. В 1750 видавець Лебретон запросив його як редактор Енциклопедiï.
 Робота над нею захопила його. Енциклопедiя видавалася 30 рокiв. Д'аламбер не витримав напруги боротьби й вiдiйшов вiд керiвництва виданням. Дiдро один довiв справу до кiнця. У виданнi брали участь всi просвiтителi: Руссо писав статтi про музику, Тюрго — про полiтекономiю, Бюффон — про природничi науки. Статтю Розум написав Вольтер. Монтеск'є дав цiкаву роботу з естетики(Статтю Смак). З питань релiгiï писав Гольбах. Енциклопедiя — величезний колективний лiтературно-публiцистичний, полемiчний добуток, чим науковий довiдник у буквальному значеннi. Тато Климент13 у спецiальному посланнi 1759 засудив Енциклопедiю на спалення. Французькi єзуïти на згадку цiєï подiï вибили медаль iз колоритним написом Потоптана нечестива мудрiсть. На медалi були зображенi глобус i книга., придавленi хрестом. Останнiй Всесвiтнiй собор(1967) пiд головуванням тата Павла6 скасував Iндекс
 Дiдро бiльше, сем хто-небудь iз просвiтителiв, займався питаннями теорiï мистецтва. Музика , живопис, скульптура, теорiя драматургiï й сценiчноï майстерностi входили в коло його iнтересiв. В эстетических працях багато тонких спостережень, безцiнних для художника й цiнителя мистецтва Драматургiчна теорiя Дiдро — найважливiший внесок в область театрального мистецтва. Реформа театру, задумана Дiдро, виходила насамперед з политий завдань. Мистецтво необхiдно наблизити до життя, з небесних сфер. Фантазiï й iлюзiй спустити на землю з усiма ïï проблемами й конфлiктами. Классицистическую трагедiю Дiдро запропонував замiнити новим жанром — драмою, присвятивши ïï сучасностi й героям — простолюдинам. У п'єси Дiдро в якостi основного емоцiйного засобу впливу на глядача водить елемент чутливостi
 В 1760 Дiдро написав роман Черниця, що викривала злочину церкви. Дiвчину Сюзанну Симонен, всупереч ïï волi, визначають у монастир. Дiвчина розумна, гарна, здорова, природа створила ïï для життя. Суспiльство, керуючись забобонами, прирiкає ïï на аскетичне зречення вiд всiх бажань i iнтересiв
 Природа створила ïï вiльноï. Суспiльство, керуючись протиприродною мораллю, закувало ïï в кайдани. Всi проти ïï. Iгуменя Арпажонского монастиря переслiдує молоду дiвчину злочинними домаганнями, питая до неï протиприродну пристрасть. Сюзанна бiжить iз монастиря. Але перед нею грiзна сила забобонiв. Тепер вона стає людиною поза законом. Роман написаний у формi записок — сповiдi. Героïня, як бачить ïï читач, — чуйна. Чуйна, наïвна, трошки схильна до рефлексiï дiвчина. Вона глибоко релiгiйна, i проте кожний ïï вчинок, кожний рух ïï серця є протестом проти релiгiï. Наïвною простосердiстю дихає кожний рядок повести: всi описи лаконiчнi, зведенi до мiнiмуму. Тут немає багатобарвних картин природи, немає лiричних сторiнок, що розкривають поезiю почуттiв. Перед нами досить суха, майже протокольний запис


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/didro_y_enciklopedisti_analiz_povesti_chernicja.dhtml