КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/chernoviy_avtograf_statti_iz_privodu_quotbatkiv_i.dhtml

	ЧерновIй автограф статтI Iз приводу "БатькIв I дIтей Тургенєв не хотiв, щоб приводом до переслiдувань Пирогова стала його стаття. Як великi були побоювання Тургенєва, свiдчить збережений чорновий автограф його статтi “Iз приводу “Батькiв i дiтей”, що показує, що письменник спочатку не зважувався назвати прототипу Базарова й слiв: “моïм знакомцем, доктором Д. i” — там попросту немає.
 Iм'я цiєï людини Тургенєв не назвав i на самому початку своєï статтi, де, здавалося б, вiн повинен був це зробити. Вiн коливався, поки не знайшов цю “виверт”, i, як свiдчить чорновий рукопис, знайшов ïï не вiдразу, — доктор Д. Так хто ж ховається за цiєю загадковою буквою? А тим часом “Питання життя” Н. И. Пирогова пояснюють цю “виверт” Тургенєва. Дерптский доктор — адже саме так називали його, i не тiльки друзi, але багато хто. Називали тому, що своï молодi й кращi роки вiн провiв у Дерпте, невеликому унiверситетському естонському мiстi, де й зараз свято чтут його пам'ять. Його називають ще Тарту i Юр'єв. Але Пирогов називав його Дерптом i з його починав свiй вiдлiк часу — до Дерпта й пiсля Дерпта. Саме як “Дерптский доктор” вiн прославив своє iм'я не тiльки в Росiï, але й у Європi. Пирогiв розповiдає в “Питаннях життя”, як у Парижу вiн зустрiвся з паризьким хiрургом Вельпо, i той, довiдавшись, що вiн росiйський доктор, вiдразу ж запитав його, не чи знаком вiн iз професором з Дерпта паном Пироговим.
 Тому-Те так наполягав Тургенєв на щиростi своєï статтi, що вiн прагнув бути в нiй максимально щирим. I якщо вiн характеризував Пирогова як “молодого провiнцiйного лiкаря”, те адже в цьому теж була гiрка iронiя: справдi, ким в остаточному пiдсумку виявився Пирогов, прославлений росiйський хiрург? Пiклувальником Одеського навчального округу. Чи не рiвноцiнно це посади провiнцiйного лiкаря? Тургенєв указав у дужках, що “вiн умер незадовго до 1860 року”. Але адже вiн розумiв, що вiдставка Пирогова для нього гiрше смертi
 Не будь Пирогова i його пронизливоï долi, не було б i Павла Петровича Кiрсанова. Думати так дозволяє як самий образ Павла Петровича, створений Тургенєвим в “Батьках i дiтях”, так i його пряма паралель iз образом його головного опонента Базарова. Вiн адже теж був одним iз кращих представникiв росiйського дворянства й теж виявився не при справах, а тому й веде жалюгiдне життя нахлiбника в будинку брата. I справжня трагедiя Павла Петровича укладена в тiм, що вiн сам глибоко почуває це. Тургенєв нещадний до свого улюбленого героя, виносячи над ним свiй остаточний вирок. “Освiтлена яскравим денним свiтлом, його гарна, схудла голова лежало на бiлiй подушцi, як голова мерця… Так вiн i був мрець”, — читаем ми в його романi “Батьки й дiти” (там же, 7, 154) i задаємося питанням: чи не так вуж погрiшило Тургенєв проти iстини, сказавши, що й Пирогов умер тодi, коли виявився непотрiбним Росiï
 У нас немає прямих свiдчень про те, коли й де вiдбулася зустрiч Тургенєва з Пироговим. Та й чи не так уже це важливо, коли в нас є iншi незаперечнi й бiльше важливi докази. Адже й сама стаття Тургенєва “Iз приводу “Батькiв i дiтей” — це теж одне з достовернейших мемуарних джерел. У нас немає пiдстав не вiрити Тургенєву, тим бiльше що все те, про що вiн говорить, пiдтверджується фактами. А факти говорять про те, що в Тургенєва в серпнi 1860 року вiдбулася зустрiч, пiсля якоï вiн, не заïжджаючи в Лондон i не побачивши з Герценом, прямо вiдправився в “Вентнор (на о. Уайте)”, а нижче — дата: “Август I860″ (там же, 12, 563). Це не суперечить i чорновому рукопису роману, де на титульнiй сторiнцi рукою Тургенєва засвiдчено: “Задумана в 1860-м року, улiтку, в Англiï”. У статтi “Iз приводу “Батькiв i дiтей” Тургенєв поставив у прямий зв'язок свою зустрiч iз Пироговим i початок роботи над романом “Батьки й дiти”. Однак в описi цiєï зустрiчi Тургенєв украй скупий на подробицi, хоча в той же час повною мiрою вiддає належне докторовi Д., пiдкреслюючи, що саме вiн є прототипом Базарова: ” у пiдставу головноï фiгури, Базарова, лягла одна особистiсть, що вразила мене . У цiй чудовiй людинi . Враження, зроблене на мене цiєю особистiстю, було дуже сильно…” (там же, 11, 86). А тим часом у цю зустрiч, що вразила Тургенєва, з Пироговим був присвячений Герцен , i тому є прямi натяки й докази в його листi до Тургенєва, написаному вiдразу по прочитаннi його роману. “Менi здається, — писав Герцен, — що ти, як достолюбезний бретер, зупинився на зухвалоï, зламаноï, желчевой зовнiшностi, на плебейсько-мiщанському зворотi, — i, прийнявши це за образу, пiшов далi”. 20 Натяк Герцена також говорить про те, що Пирогов був у Вентноре й повинен був зустрiчатися з Тургенєвим, тому що Тургенєв у цей час був захоплений проектом створення “Суспiльства для поширення грамотностi й первiсного утворення”. Суспiльна дiяльнiсть Тургенєва залучала до нього увага росiян, яких у цей час у Вентноре було особливо багато.
 П. В. Анненков, що був тодi разом з Тургенєвим у Вентноре, розповiдає в “Лiтературних спогадах”: “Нашвидку складена була ïм (Тургенєвим. — Н.Н.) програма суспiльства й представлена на обговорення росiйськоï колонiï у Вентноре. Вона докладно розбиралася по вечорах у будиночку Тургенєва, змiнювалася, перероблялася й пiсля багатьох дебатiв, виправлень i доповнень прийнята була комiтетом з виборних осiб кружка. Пiсля того прийнялися за складання й переписку докладного циркуляра, при якому повинен бути висланий “проект” суспiльства всiм видатним особам обох столиць — художникам, лiтераторам, ревнителям освiти й впливових осiб, що проживають удома й за кордоном.
 З одного цього перелiку вже видно, яку масу механiчноï роботи прийняли на себе учасники пiдприємства, але завдяки наполегливостi Тургенєва i ïхнiй ретельностi робота здiйснилася. Основна думка програми, як i всiх проектiв того часу, вражає своею громадностью, але подiбно ïм i грiшить вiдсутнiстю практичного змiсту. Вона мовчала про шляхи, якими випливало йти для створення маси навчальних закладiв i корпорацiï вчителiв при них, не вказувала на групи людей i на центри, звiдки повиннi були минати розпорядження про покриття Росiï народними училищами, i багато чого iншого пропускала без уваги. Можна було подумати, що програмою керувала тiльки думка довести нестаток, кориснiсть i патрiотичнiсть суспiльства, а подробицi його здiйснення надати йому самому, як саме й думав Тургенєв”. 22 Ми навмисно настiльки докладно цитували П. В. Анненкова, щоб показати, як критично до проекту Тургенєва вiднiс сам мемуарист. Не схвалив його й Герцен, уважаючи його порожньою лiберальною витiвкою й не бачачи практичних шляхiв до його здiйснення. Бiльш нiж два роки через, згадуючи про цей проект, вiн з iронiєю писав Тургенєву 20 жовтня (1 листопада) 1862 року: “Полiтичною людиною я тебе нiколи не вважав — i тепер не вважаю. Незважаючи на те, що ти з Робинзоном Крузе (з Н. Ф. Крузе. — Н.Н.) — на островi Вайте говорив про абетку”.
 А тим часом на цьому засiданнi, де докладно обговорювався представлений Тургенєвим проект програми “Суспiльства для поширення грамотностi й первiсного утворення”, як уже сказано, повинен був бути присутнiм Пирогов. Адже Пирогов був пiклувальником Одеського навчального округу й для нього як автора недавно, що вийшла статтi, “Думки й зауваження про проект уставу училищ, що складаються у вiдомствi Мiнiстерства народноï освiти” пропонований Тургенєвим проект був цiкавий, але не бiльше того. Пирогова вiдштовхувала в ньому так само як його мала конкретнiсть, так i пишно декларируемие високi цiлi, якi на дiлi оберталися незначним результатом. Очевидно, це вiн i висловив Тургенєву, висловив рiзко, у властивiй для нього манерi. Всi цi припущення — не бiльш нiж припущення. Але вони заснованi на фактах.
 На фактах засноване й припущення про першу зустрiч Тургенєва з Пироговим. Справдi, якби Пирогова не було на цiй зустрiчi, про яку ми говоримо, то як пояснити той факт, що iм'я Пирогова немає серед циркулярiв, розiсланих зборами й звернених на адресу тих суспiльних дiячiв, якi так чи iнакше зарекомендували себе на нивi освiти. А Пирогов був пiклувальником Одеського навчального округу, поверх того вiдомим педагогом, i його статтi не сходили зi сторiнок перiодичних видань, демократичних i недемократичних. Та й не про це чи говорить i натяк Герцена, про що вже сказано вище? З разючою неуважнiстю вiднесли тургеневеди до цього листа Герцена, а тим часом воно багато чого пояснює й без нього неможливо до кiнця зрозумiти образ Базарова. Справдi, що означають цi непоясненi протирiччя у виглядi Базарова? Чи викриває вiн його? Чи смiється? А вiн попросту писав його з живоï особи, поважав його, ним захоплювався, але й полемiзував з ним.
 Герцен у листi до Тургенєва вiдразу сказав йому про це. I хоча Герцен , як показує чорновий рукопис роману, був не прав, обвинувачуючи Тургенєва в роздратуваннi проти героя, проте його вказiвка на полемiку з ним заслуговує найпильнiшого й — на жаль! — запiзнiлоï уваги. Запiзнiлого, якщо згадати, скiльки незаслужених обвинувачень, пiдозр у нещиростi винiс Тургенєв за Базарова. А те була полемiка. Полемiка зi статтею Пирогова “Питання життя”, що ще в 1856 роцi було опублiковано в “Морському збiрнику” (N9). У нiй Пирогов рiзко критикував вузьку профилизацию, прийняту в Росiï в багатьох навчальних закладах, ратував за виховання в першу чергу людини, а не фахiвця. I вже це не могло не залучити до себе спiвчутливоï уваги Тургенєва. В епiграфi своєï статтi Пирогов використовував наступний дiалог на цю тему:
 “- До чого ви готовите вашого сина? — хтось запитав мене
 - Бути людиною, — вiдповiдав я - Хiба ви не знаєте, —
 сказав що запитав, — що людей властиво немає на свiтi: це
 одне вiдволiкання, зовсiм непотрiбне для нашого суспiльства. Нам
 необхiднi негоцiанти, солдати, механiки, моряки, лiкарi, юристи, а не
 люди”.
 Правда це чи нi?
 По сутi вiдповiдi на це питання присвячена вся стаття Пирогова, де вiн покритикував всю нинiшню систему утворення, що спотворює молодих людей. Як велике значення Тургенєв надавав статтi Пирогова, свiдчить хоча б та обставина, що вiн вклав його слова у вуста вмираючого Базарова, i там цi слова звучать гiркою iронiєю: “Я потрiбний Росiï… Нi, видно не потрiбний. Та й хто потрiбний? Швець потрiбний, кравець потрiбний, м'ясник…” .


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/chernoviy_avtograf_statti_iz_privodu_quotbatkiv_i.dhtml