КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/zmist_u_prozi_dumi_rileeva_ivan_susanin.dhtml

	ЗмIст у прозI думи Рилєєва Iван СусанIн Наприкiнцi 1612 року юний Михайло Федорович Романов, остання галузь Рюриковской династiï, ховався в Костромськiй областi. У той час Москву займали поляки: цi прибульцi хотiли затвердити на росiйському престолi царевича Владислава, сина короля Сигiзмунда III. Один загiн проникнул у костромськi межi й вирiшив захопити Михайла. Поблизу вiд його притулку вороги схопили Iвана Сусанiна, жителя села Домнина, i вимагали, щоб вiн таємно провiв ïх до житла майбутнього вiнценосця Росiï. Як вiрний син батькiвщини, Сусанiн захотiв краще загинути, нiж зрадництвом урятувати життя. Вiн повiв полякiв у протилежну сторону й сповiстив Михайла про небезпеку: колишнi з ним встигли повести його. Роздратованi поляки вбили Iвана Сусанiна.
 По сходженнi на престол Михайла Федоровича (в 1613 роцi) потомству Сусанiна дана була жалувана грамота на дiлянку землi при селi Домнине; ïï пiдтвердили й наступнi государi. За цим даними в тисяча вiсiмсот двадцять другому року Кiндратiй Федорович Рилєєв i написав думу Iван Сусанiн. У думi показується безстрашнiсть народу й передсмертне сповiдання Сусанiна, вiдкрита виклик вороговi, гордий завiт потомству
 Зрадника, думали, у менi ви знайшли:
 Ïх немає й не буде на Росiйськiй землi!
 У нiй кожний вiтчизну з дитинства любить
 И душу зрадою своєï не погубить
 Хто росiянин по серцю, той бадьоро й смiло
 И радiсно гине за праву справу!
 Як правило, образи героïв визначаються яким-небудь однiєю якiстю, що особливо видiляється. Такi героï багатьох дум Кiндратiя Федоровича Рилєєва. Так, наприклад, Сусанiн має таку якiсть, як любов до батькiвщини. Дума Iван Сусанiн — один iз самих чудових створень поета. Всi тут конкретно й багато в чому iсторично. Дiя починається живим i колоритним дiалогом мiж утомленими й змерзлими польськими шляхтичами й росiйським селянином Сусанiним:
 Такий я проклятоï не видивал ночi,
 Злiпилися вiд снiгу соколий очi …
 Жупан мiй — хоч вичав, немає нитки сухий!
 Вошед, проворчал так сармат молодоï.
 Провина нам, хазяïн! Ми смокли, змерзнули! Скорiше!
 не змусь нас прийнятися за шаблi!
 Цiлком реалистично й подальший опис простого оздоблення сiльськоï хати, i розмова Сусанiна iз сином, i стислий опис свiтанку. Ранковий пейзаж, намальований Рилєєвим, по своïй простотi й конкретностi ставиться до числа самих чудових у росiйськоï поезiï 20-х рокiв
 Сусанiн веде ïх … От ранок настав,
 И сонце крiзь галузi в лiсi засяяло:
 Те зникне швидко, те яскраво блисне,
 Те тускло засвiтить, то знову пропаде
 Коштують, не шелохнется й дуб i береза;
 Лише снiг пiд ногами скрипить вiд морозу,
 Лише тимчасово ворон, спурхнувши, прошумить,
 И дятел дупласту вербу довбає
 Один за одним iдуть у мовчаннi сармати;
 Всi далевi й далевi сивий ïх вожатий
 Уж сонце високо сiяє з небес:
 Всi глуше й диче стає лiс!
 Немає в цiй Думi нi слiпучих блискавок, що нi безперервно гримить грому, нi iнших атрибутiв пейзажноï бутафорiï. Рилєєву, безсумнiвно, допомагає в його оповiданнi вибраний ïм неквапливий i плавний, нiде бiльше в нього не розмiр, що зустрiчається, чотиристопного амфiбрахiя
 Найбiльшого успiху Рилєєв домiгся тут у створеннi центрального образа, тобто в тiй областi, що для нього завжди була труднейшей. Образ Сусанiна й зараз потрясає простотою свого героïзму. Задушевнi й позбавленi зовнiшнiх ефектiв його слова перед загибеллю:
 Нi страти, нi смертi я не боюся:
 Не здригнувшись, умру за царя й за Русь!
 У цьому мовленнi яскраво передана психологiя простого росiйського селянина 17 в. з його вiрою в доброго царя, з його ненавистю до загарбникiв, з його спокiйною, глибокою й твердою любов'ю до своєï землi
 Знаменно, що Пушкiн , що доводив, що в Думах нацiонального, росiйського немає… нiчого, крiм iмен, обмовляв: виключаю Iвана Сусанiна, першу думу, по якоï початкiв я пiдозрювати в тобi щирий талант. Ця Дума мiцно полюбилася М.И. Глинцi й надихнула його на створення гениальнейшей росiянцi опери Iван Сусанiн.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/zmist_u_prozi_dumi_rileeva_ivan_susanin.dhtml