КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/tragizm_podiy_hudojnogo_opovidannja.dhtml

	ТрагIзм подIй художнього оповIдання Найбагатшим джерелом натхнення для багатьох югославських письменникiв як i ранiше служать поетичнi сказання, легенди, перекази ïхнього рiдного краю. Життя природи — лiсу, тварин, птахiв — є невичерпним джерелом створення нових i нових книг. Добутку такого роду поетичнi, зiгрiтi особистим, вiдчутим i пережитим вiдношенням автора до подiй. В основi ïх — власний суб'єктивний досвiд.
 Тонке сприйняття природи особливо характерно для письменникiв Боснiï й Герцеговини — до недавнiх пор глухого гористого краю, дрiмучi лiси якого, з ïх таємничому й незрозумiлоï чужому погляду життям, не дуже давно служили надiйним притулком для партизанiв. Боснiя дала югославськiй дитячiй лiтературi багатьох видатних ïï творцiв. И. Андрич i Б. Чопич, С. Куленович i М. Селимович, е. Кiш i М. Диздар по народженню належать Боснiï й Герцеговинi. Вигадливе переплетення протягом столiть древнiх язичеських переказiв з мусульманськими й християнськими легендами у всiх варiантах, гармонiйна злитiсть культури Сходу й Заходу наклали свiй незгладимий вiдбиток на добутки боснийско-герцеговинских письменникiв. Загострене сприйняття краси життя, умiння насолоджуватися ïï багатством i достатком у з'єднаннi з виразним розумiнням тлiнностi всього земного й вiчностi природи наповнюють книги боснiйських письменникiв неповторним ароматом.
 Особливу принаднIсть надає ïм i виразний, iз працею мова , що пiддається адекватному перекладу, що представляє усерединi сучасноï лiтературноï норми неповторний сплав найбагатших нашарувань етнiчно найрiзноманiтнiшоï лексики. Споглядально- фiлософська iнтонацiя, зовнi стримана й некваплива, а по сутi виконана схованого внутрiшнього жара манера оповiдання, властива Сходовi, надають прозi бiльшостi боснийско-герцеговинских письменникiв зовсiм особливий характер i колорит, що вiдразу ж видiляє ïх серед письменникiв iнших регiонiв сербскохорватского мови. Тому й настiльки цiкава, захоплююча, зокрема, боснийско-герцi-говинская казка, одним з майстрiв якоï є Лхмет Хромаджич (р. 1923). Стара мiцнiсть на горi, гол i занедбана, була завжди повна таємниць для нас, хлопчиськ,- згадував Ахмет Хромаджич.- Ми часто туди ходили. Там ми шукали те, чого нiколи не знайшли: заритi скарби й зарита зброя… Про мiцнiсть ходили легенди. Одну з таких легенд А. Хромаджич передав у повiстi Гном iз Забутоï краïни (1958). Це iсторiя про хоробрий Солнише i його сестрi Пушинцi, яких розлучили злi люди. Хоробрий маленький Солниш зумiв розшукати свою подругу в Замку Бур, але врятувати ïï не смог: вона вмерла, росле багатьох пригод Солниш потрапив у стару мiцнiсть i зустрiвся iз хлопчиком Еленом. Про хоробру боротьбу гiрського козла Серебрянко iз сiмома вовками розповiдає повiсть А. Хромаджича Скам'янiлi вовки (1964). Коли письменника запитали, чому вiн пише казки , вiн вiдповiв: Тому що я ïх люблю. Менi здається, що всi казки, якi я написав, я десь давно чув. У лiсi, коли спiвали птаха, коли все зеленiло й розцвiтало. Зимою, коли землю покривал снiг i коли з теплоï кiмнати… я дивився, як зграï безпомiчних птахiв шукають притулок i ïжу… Я спостерiгав птахiв i звiрiв. I я бачив ïх щасливими. Бачив ïх сумними. Я бачив ïх скаженими вiд ненавистi. Я бачив серед них нiжних матерiв, добрих друзiв… Повести лiсу, повести невiдомих i невидимих оповiдачiв я запам'ятав з дитинства.
 ОбидвI книги А. Хромаджича переведенi на росiянин i iншi мови народiв. Вiдомi читачам i чудовiй книзi про природу, повiсть про життя птахiв Крилатий караван, написана iншим боснiйським письменником, уродженцем Чорногорiï, Стеваном Булайичем (р. 1926), i повiсть Хлопцi з Вербноï рiки. У Сербiï успiхом користуються поетичнi казки Бранко В. Радичевича (р. 1925), автора декiлькох збiрникiв: Дух лугiв, Казка про жартiвника, Оповiдання про дiтей, Учений кiт, Чудотворне око, а також роману Кондитерська у веселого чарiвника (1961). Б. В. Радичевич — майстер гостросюжетноï, розумноï й веселоï сучасноï казки, у якiй у масках традицiйних казкових персонажiв дитина бачить нових, сучасних i зрозумiлих йому героïв. Висхiдна до народних казок В. Караджича, казка Б. В. Радичевича вмiло вводить дитини в що ускладнився й збагатився мир сучасноï дiйсностi, не позбавляючи його димки традицiйноï принадностi.
 Улюбленим читанням македонських хлопцiв є казки Славко Яневського (р. 1920), що волiє бiльше традицiйнi сюжетнi повороти. Юним читачам нашоï краïни знайома його книга У славнiм мiстi Небивальске.
 Майстром-Казкарем є й чорногорець Чедо Вукович (р. 1920), перша вiршована казка якого Виторог з'явилася в 1948 роцi. У романах Лiтальний апарат професори Ясноума (1961) i Алло, небо (1963) Вукович з'єднує традицiйну казку з елементами новоï, пов'язаноï з космосом i новiтнiми досягненнями технiки, науково- фантастичноï прози. Казковi традицiï живi в прозi Словенiï, де в цьому жанрi (для рiзних вiкових груп) успiшно працювали й працюють багато письменникiв (е. Пероци, Б. Юрца, Я. Швайнцер, Л. Ковачич).


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/tragizm_podiy_hudojnogo_opovidannja.dhtml