КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/postmodernizm_u_rosiyskiy_literaturi.dhtml

	ПостмодернIзм у росIйськIй лIтературI Постмодернiзм у росiйськiй лiтературi встиг втратити ефект новизни, але для багатьох вiн як i ранiше залишається досить дивним незнайомцем. Мова його незрозумiла, естетические смаки дратують… У постмодернiзмi дiйсно чимало незвичайного, що шокує, навiть “шизоидного” — i вiн же ерудит, полiглот, почасти фiлософ i культуролог. Особливi прикмети: позбавлена традицiйного “я” — його “я” множественно, безособово, невиразно, нестабiльно, виявляє себе за допомогою комбiнування цитацiï; обожнює стан хаосу, що творить, сп'яняється процесом чистого становлення; закодований, навiть двiчi; з'єднує в собi непоєднуване, елiтарний i егалитарен одночасно; тягнеться до маргiнального, любить бродити “по краях”; стирає грань мiж самостiйними сферами духовноï культури, деиерхизирует iєрархiï, розм'якшує опозицiï; дистанцiюється вiд усього лiнiйного, однозначного; завжди знаходить можливiсть вислизнути вiд будь-якоï форми тотальности; релятивiст; всiм видам виробництва вiддає перевагу виробництву бажання, задоволення, гру; нiкому не нав'язує, скорiше здатний захопити, спокусити
 Характер: незалежний, скептичний, iронiчний, потай сентиментальний, толерантний; попри все те ґрунтовно закомплексований, прагне позбутися вiд комплексiв. Улюбленi заняття: подорожi (у просторi культури), гра (з культурними знаками, кодами й т.д.), конструювання/переконструювання (iнтелектуальна комбiнаторика), моделювання (можливих мирiв).
 Краще довiдатися його можна в спiльнiй подорожi. Правда, без перекладача “з постмодернiстського” не обiйтися. Роль такого перекладача здатний зiграти пропонований пiдручник (хоча, можливо, це просто маска даноï книги, що являє собою щось бiльше, нiж пiдручник). “Бiльше, нiж пiдручник” є й введенням у постмодернiзм для початкiвцiв, що мають чи не центонний характер, i першим у лiтературознавчiй науцi широкоохватним, багатофункцiональним дослiдженням росiйського лiтературного постмодернiзму, що вiдкриває новi перспективи для його вивчення
 Постмодернiзм розглядається в нього iсторичному — постсовременном, а не трансисторическом якостi, як феномен епохи постмодерна або ïï предтеча (безумовно, можливi й iншi пiдходи; варто лише пам'ятати, що трансисторическая повторюванiсть “постмодернiстськоï ситуацiï” мiстить у собi й моменти розходження, i “правнук” не тотожний “прадiдовi”, хоча може бути здорово на нього схожий). Вiдтвориться “бiографiя” росiйського постмодернiзму, уживає спроба його культурфилософской, психоаналiтичноï, лiтературознавчоï	 транскрипцiï	 Пiдручник “сверхучебник” мiстить у собi теоретичний аспект (введення написане при участi В. В. Халипова), роз'яснення пост-структуралiстсько- постмодернiстськоï термiнологiï, короткий нарис iсторiï росiйського лiтературного постмодернiзму (природно, авторську ïï версiю — лише такий пiдхiд, вiдповiдно до постмодернiстських критерiïв, прийнятний), iнтерпретацiï прославлених i маловiдомих постмодернiстських добуткiв, створених росiянами — нi, не райтерами — письменниками, мiркування й гiпотези культурологiчного/культурфилософского характеру, бiографiчнi вiдомостi про “портретируемих” постмодернистах, бiблiографiю, iменний покажчик i покажчик термiнiв, а також характернi зразки росiйськоï постмодернiстськоï лiтератури (один прозаïчне, один поетичне, один драматичний добуток), summary на англiйському, французькому, нiмецькому (простите, iншi!) мовах
 Основними джерелами послужили: добутку росiян постмодернистов, ïхнього спогаду, iнтерв'ю, коментарi до власних i чужих книг; роботи теоретикiв i дослiдникiв постструктурализма й постмодернiзму, що були в розпорядженнi автора; лiтературна критика постперестроечних рокiв; працi психоаналiтикiв, культурологiв, культурфилософов. Посилання на джерела даються у квадратних дужках, де перша цифра позначає номер, пiд яким джерело значиться в списку цитируемой лiтератури (заснованому на алфавiтному принципi), друга — сторiнку цитируемого джерела (плюс iнодi тiм). Цитируемие джерела, вiдзначенi зiрочкою вгорi перед прiзвищем автора, одночасно представляють рекомендується литературу, що. Художнi твори росiян постмодернистов видiленi в окремий список — саме для того, щоб допомогти недосвiдченим мандрiвникам вiдмежувати ïх вiд всiєï iншоï лiтератури, використовуваноï вкниге.
 У випадку рiзночитання тих або iнших термiнiв обирається варiант, представлений в енциклопедичному довiднику “Сучасне закордонне лiтературознавство” (1996). У покажчику термiнiв цифра, що вiдсилає до сторiнки, на якiй дається тлумачення термiна, видiлена жирним шрифтом. Оскiльки в росiйськiй пресi прижилися “вiдмiнюваний” i “невiдмiнюваний” Деррида, Гваттари й Гватари, Лиотар i Льотар, Поль де Ман i Поль де Мен, Клоссовски й Клоссовский, Фредерик Джеймисон i Фредрик Джеймсон, Бодрий- Яр/Бодрийар/Бодрияр, у цитатах зберiгається авторське написання цих власних iмен або варiант, що дається перекладачем; в основному текстi використовується найпоширенiший русифiкований варiант (мова однаково не переупрямишь, хоча, звичайно, вiрнiше — “Ландн”, нiж “Лондон”).
 Тому що постмодернiстський текст реалiзує множиннiсть змiсту й припускає множиннiсть рiвноправних iнтерпретацiй, уводяться знаки [i]n. Перший з них указує на те, що читач має справу лише з однiєï з можливих iнтерпретацiй — авторськоï. Другий нагадує, що жодна “окремо взята” iнтерпретацiя не може претендувати на iстиннiсть — лише сукупна множиннiсть iнтерпретацiй (уже зроблених або тих, якi будуть зробленi в майбутньому) здатна наблизити нас до збагнення значеннєвоï множинностi, закладеноï в постмодернiстському текстi (принцип нонселекции при його дешифруваннi також можна розглядати як особливу форму iнтерпретацiï, засновану на вiдмовi вiд спроб вибудувати зв'язну iнтерпретацiю). Iнтерпретацiï iнших дослiдникiв представленi в скороченому (спресованому) видi i є скорiше знаками, що вiдсилають до першоджерел, знайомство з якими, таким чином, запрограмовано. Повне вiдтворення всiх наявних iнтерпретацiй кожного постмодернiстського тексту привело б до збiльшення обсягу даного видання в кiлька разiв, у результатi чого воно нiколи б не вiдбулося. Все-таки, хочеться вiрити, жоден з активно виявляють себе в роботi з постмодернiстськими текстами критик, дослiдник не забутий. Навпроти, вони включенi в постмодернiстський контекст у якостi його дiючих персонажiв (цитацiï). Постмодернiстський текст не може бути вичерпаний, вiн вiдкритий у нескiнченнiсть означаючi. Тому нiякий текстанализ принципово не може бути завершений, нiяка iнтерпретацiя не є й не може бути вичерпноï. Для позначення цiєï обставини використаний знак (прагнення до нескiнченностi). Наявнiсть зазначених знакiв повинне розглядатися також як спосiб припинення твердження, що несе кожна конкретна iнтерпретацiя. Всi цi роз'яснення покликанi допомогти потенцiйним мандрiвникам краще орiєнтуватися в шляху, у якого є тiльки початок, але немає кiнця


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/postmodernizm_u_rosiyskiy_literaturi.dhtml