КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/politichna_satira_v_kazkah_saltikovashedrina.dhtml

	ПолIтична сатира в казках Салтикова-ЩедрIна Творчiсть Салтикова-Щедрiна надзвичайно многообразно. Вiн писав романи, драми, хронiки, нариси, огляди, оповiдання, статтi, рецензiï. Серед величезноï спадщини сатирика особливе мiсце займають його казки. Форму народноï казки використовували багато письменникiв до Щедрiна. Лiтературнi казки, написанi у вiршах або в прозi, вiдтворювали мир народних подань, народноï поезiï, а iнодi мiстили в собi й сатиричнi елементи, — наприклад, казки Пушкiна “Про попа й про працiвника його Балдi”, “Про золото петушке”. Гостросатиричнi казки створює Щедрiн, продовжуючи пушкiнську традицiю
 Казки — пiдсумок багаторiчних життєвих спостережень, пiдсумок усього творчого шляху письменника. У них сплiтається фантастичне й реальне, комiчне сполучається iз трагiчним, у них широко використовується гротеск, гiпербола, проявляється дивне мистецтво езоповоï мови. У казках ми зустрiчаємо всiх щедринских героïв. Тут i тупi, лютi, неосвiченi правителi народу, його визискувачi (”Ведмiдь на воєводствi”, ” Орел- Меценат”, “Дикий помiщик”) тут i сам народ, працьовитий, талановитий, могутнiй i разом з тим покiрний своïм визискувачам (”Повiсть про те, як мужик двох генералiв прокормив”, “Коняга”) тут i народ що пробуджується, шукаючоï правди й скидає ярмо самодержавства (” Ворон-Чолобитник”, ” Шляхом- Дорогою”, “Богатир”).
 У казках рисується зрадництво лiбералiв (”Лiберал”, “Вяленая вобла”), боягузлива обмеженiсть обивателя (”Здравомисленний заєць”).
 У багатьох казках Щедрiна звучить вiра в кiнцеве торжество позитивних iдеалiв. Ця вiра висвiтлює свiтлом оптимiзму сумнi сторiнки його сатири. Так, у казцi “Пропала совiсть” Щедрiн таврує мир хижакiв, користолюбцiв i лихоимцев — суспiльство, що втратило совiсть. Але письменник виражає впевненiсть у тiм, що совiсть, викинута, як непотрiбна стара ганчiрка, потрапивши в колиску, де лежить маленьке росiйське дитя, знайде в ньому свого захисника
 Як i Некрасов, Щедрiн писав своï казки для народу, для самих широких читацьких кiл. Вiн звертався до усноï народноï творчостi , збагачуючи традицiйнi образи й сюжети новим, революцiйним змiстом. Майстерно використовував сатирик народна мова , а також мова публiцистики, i канцелярський жаргон, i архаïзми, i iноземнi слова
 Щедрiн широко використовував образи народних казок про тварин: жадiбного вовка, хитроï лисицi, боягузливого зайця, дурного й злого ведмедя. Однак сатирик уводив у мир народноï казки злободеннi полiтичнi мотиви й за допомогою традицiйних, звичних казкових образiв розкривав складнi проблеми сучасностi
 Так, у казцi “Ведмiдь на воєводствi” тупуватий, iнодi злий, iнодi добродушний казковий клишавий ведмiдь пiд пером сатирика здобуває риси мракобiса-адмiнiстратора, що винищує крамолу, пригноблює народ i знищує освiту
 Взаємини народу й панiвних класiв розкриваються в “Повiстi про те, як мужик двох генералiв прокормив”. На вiдмiну вiд тупих паразитiв-генералiв мужик у цiй казцi спритний, сильний, майстер на всi руки, великий умiлець i великий трудiвник. I в той же час вiн покiрний генералам, звик на них працювати, ïм пiдкорятися; вiн беззаперечно ïх обслуговує й навiть по велiнню генералiв сам в'є мотузку, який вони хочуть прив'язати його до дерева, щоб вiн “не убег”. Салтиков бичує визискувачiв народу й з гiркотою малює народ, отруєний отрутою рабськоï психологiï. Заклик до пробудження, до боротьби проти тупих i жадiбних генералiв — от таємний змiст казки
 Сатирик бичував у своïх казках не тiльки слабостi й пороки. Наприклад, у казцi “Премудрий пiскар” з гiрким глузуванням малює вiн образ до смертi переляканого обивателя, “бовдура, що не ïсть, не п'є, нiкого не бачить, нi з ким хлiба-солi не водить, а всi тiльки распо-захололе своє життя береже”.
 У цiй казцi ставляться винятково важливi (i не тiльки для епохи Щедрiна) фiлософськi проблеми: у чому сенс життя й призначення людини, до яких iдеалiв вiн повинен прагнути, як жити? Образ дрiбноï, жалюгiдноï рибешки, беспо. нудн i боягузливоï, як не можна краще характеризує тремтячого обивателя. Письменник приписує рибi людськi властивостi й разом з тим показує, що людинi властивi “риб'ячi” риси. Таким чином, “пiскар” — це визначення людини, це художня метафора, що влучно характеризує породу людей-обивателiв, боягузливих i жалюгiдних
 Вся бiографiя пiскаря зводиться до короткоï формули: “Жив — тремтiв i вмирав — тремтiв”. Своєю казкою письменник хоче сказати читачевi: живи так, щоб давати людям тепло й свiтло, тому що щастя може бути лише одне — приносити щастя iншим
 Створенi сатириком образи риб, тварин, птахiв стали загальними. Якщо ми говоримо про людину: це теперiшнiй карась-iдеалiст, цей — вяленая вобла, а той — премудрий пiскар, то всiм ясно, якi якостi ми маємо ввиду.
 Iз всiх видiв мистецтва лiтература має у своєму розпорядженнi найбiльш багатi можливостi для втiлення комiчного. Найчастiше видiляються наступнi види й прийоми комiчного: сатира, гумор, гротеск, iронiя. Сатировi називають поглядом через збiльшувальне скло (В. Маяковський). Об'єктом сатири в лiтературi можуть бути самi рiзнi явища. Полiтична сатира зустрiчається найчастiше. Яскравим доказом тому є казки М. Е. Салтикова-Щедрiна. Фантастичнiсть казкових сюжетiв дозволила Салтикову-Щедрiну продовжувати критиковi суспiльного лада, обходячи цензуру навiть в умовах полiтичноï реакцiï. Щедринские казки малюють не просто злих або добрих людей, не просто боротьбу добра й зла, як бiльшiсть народних казок, вони розкривають класову боротьбу в Росiï другоï половини XIX столiття
 Розглянемо особливостi проблематики казок письменника на прикладi двох з них. В Повiстi про те, як один мужик двох генералiв прокормив Щедрiн показує образ трудiвника-годувальника. Вiн може дiстати ïжу, зшити одяг, скорити стихiйнi сили природи. З iншого боку, читач бачить покiрливiсть мужика, його покiрнiсть, беззаперечне пiдпорядкування двом генералам
 Вiн навiть сам прив'язує себе на мотузку, що зайвий раз указує на покiрнiсть, затурканiсть росiйського мужика. Автор призиває народ до боротьби, протесту, призиває прокинутися, обмiркувати своє положення, перестати безмовно пiдкорятися
 У казцi Дикий помiщик автор показує, до чого може опуститися багатого пана, виявившись без мужика. Кинутий своïми селянами, вiн вiдразу перетворюється в брудне й дика тварина, бiльше того — стає лiсовим хижаком. I життя ця, по сутi, продовження його попереднього хижого iснування. Гiдний зовнiшнiй вигляд дикий помiщик, як i генерали, здобуває знову лише пiсля того, як вертаються його селяни
 Таким чином, автор дає недвозначну оцiнку сучасноï йому дiйсностi
 За своєю лiтературною формою й стилю казки Салтикова-Щедрiна пов'язанi з фольклорними традицiями. У них ми зустрiчаємо традицiйних казкових персонажiв: мовцiв тварин, риб, птахiв. Письменник використовує характернi для народноï казки зачини, приповiдки, прислiв'я, язиковi й композицiйнi троєкратнi повтори, просторiччя й побутову селянську лексику, постiйнi епiтети, слова з уменьшительно- ласкательними суфiксами. Як i у фольклорнiй казцi, у Салтикова-Щедрiна немає чiтких тимчасових i просторових рамок. Але, використовуючи традицiйнi прийоми, автор цiлком навмисно вiдступає вiд традицiï
 Вiн уводить в оповiдання суспiльно-полiтичну лексику, канцелярськi звороти, французькi слова. На сторiнки його казок попадають епiзоди сучасного громадського життя. Так вiдбувається змiшання стилiв, що створює комiчний ефект, i з'єднання сюжету iз проблемами сучасностi. Таким чином, збагативши казку новими сатиричними прийомами, Салтиков-Щедрiн перетворив ïï в знаряддя соцiально- полiтичноï сатири


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/politichna_satira_v_kazkah_saltikovashedrina.dhtml