КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/perekaz_legendi_karadag_chorna_gora.dhtml

	Переказ легенди: Кара-Даг — Чорна Гора Кара-даг — гiрський масив (погаслий вулкан) у Криму, розташований мiж Судаком i Теодозiєю. Назва цiєï гори походить вiд тюркських слiв: кара — чорний i даг — гора. От як про походження гори говориться в стародавнiй легендi. Давним-давно в надрах Кара-дага — Чорноï гори жило страшне чудовисько — одноокий велетень-людожер. Удень велетень спав, але навiть його мирний храп пугал жителiв околишнiх селищ. Пiзно ввечерi велетень просипався й виходив зi свого лiгвища.
 Загрозливо блискаючи своïм єдиним оком, воно починав оглушливо ревiти. Тодi злякано ховалися все — дiти, старi, жiнки, а чоловiка, щоб пiддобрити чудовиська, вiдводили до пiднiжжя гори бика або пари овець. Але восени, коли наступав мiсяць весiль, велетень вимагав бiльшоï жертви. Вiн безупинно ревiв, шпурляв з гори каменi, якi засипали виноградники, руйнували будинку. Наляканi до смертi люди вибирали одну з наречених, приводили ïï на Кара-даг i зв'язану залишали на високiй скелi. Багато горя принiс велетень людям, i нiхто не знав, як вiд нього позбутися. Але найшовся вiдважний юнак, що заприсяг убити велетня. Наступив мiсяць весiль. Юнак вiдправився до велетня на Кара-даг. Красиво в нас тут — думав юнак — i жити дуже хочеться! Але краще загинути в нерiвному боï, чим терпiти ненаситне чудовиська…. Згадав юнак свою улюблену, присiв на каменi й запiк пiсню влюбви.
 - А ти добре спiвали. Менi подобається
 Юнак пiдняв голову нагору й побачив велетня - Пропой мне ще свою пiсеньку, — пророкотав велетень. -
 Я теж хочу, щоб до мене пташка любовi прилетiла, щоб у саме серце проникнула
 И юнак пообiцяв велетневi привести ту, що посилає любов. Наступного дня юнак вiдправився на Кара-даг зi своєï улюбленоï, красунею ельбис. Краса ельбис була настiльки слiпуча, що велетень вiд подиву широко розплющив своє єдине око. А дiвчина взяла лук, натягнула тугу тятиву й пустила в око кам'яну отруєну стрiлу. Завив вiд нестерпного болю велетень, спiткнувся об камiнь i зiрвався у свою глибоку нору…
 На свiтанку вийшли люди зi своïх будинкiв, подивилися в ту сторону, де ще вчора було лiгвище велетня, i здивовано завмерли. Чорноï гори бiльше не iснувало. Вона розвалилася, поховавши пiд собою велетня. А на тiм мiсцi пiднялися високо до неба новi стрiмчаки, вигадливоï форми скелi, якi нагадують диких звiрiв


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/perekaz_legendi_karadag_chorna_gora.dhtml