КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/novellistka_mensfild.dhtml

	Новеллистка Менсфилд У новелiстицi Менсфилд у центрi уваги — внутрiшнiй мир людини, найтоншi вiдтiнки ïï настрою. Менсфилд називають однiєï з послiдовниць А. Чехова в англiйськiй лiтературi. Вона пише лаконiчно й стримано, звертається до щоденних подiй життя нiчим непримiтних людей, за буднями життя вмiє бачити бiльшi людськi драми, схованi вiд неуважного й байдужого погляду. Психологiчна новелiстика Менсфилд, що поєднує традицiï реалiстiв XIX ст. з художнiми вiдкриттями модернiстiв першоï чвертi XX ст., вiдзначена рисами нового свiтосприймання й поетичного мислення, властивий Менсфилд, чий талант iз особою силою виявився в пiслявоєннi роки, — значний внесок у розвиток i вiдновлення англiйськоï художньоï прози
 Народилася Менсфилд у сiм'ï банкiра в Новiй Зеландiï, що входила в склад Британськоï iмперiï. Тут, у розташованому неподалiк вiд Веллiнгтона мiстечку Калори, минули ïï дитинство й рання юнiсть. Атмосфера добробуту й разом з тим вiдчуття вiддаленостi, вiдiрваностi вiд бiльших центрiв цивiлiзацiï були властивi життя людей того середовища, до якого належала Менсфилд. У чотирнадцять рокiв ïï вiдiслали для закiнчення утворення в метрополiю й улаштували в закрите й досить престижний навчальний заклад у Лондонi. Тут, у Коледжi, вона вивчала лiтературу й займалася музикою. Виявила бадьору зацiкавленiсть поезiєю, захоплювалася символiстами, зачитувалася Уайльдом. Три роки, проведенi в Куинз-Коледжi, прилучили Менсфилд до миру мистецтва, однак питання про те, якому видовi мистецтва — лiтературi або музицi — вона збирається вiддати перевагу, поки ще не було вирiшене
 В 1906 р. Менсфилд повернула на батькiвщину, але остатся на все життя в Новiй Зеландiï уявлялося ïй уже неможливим. Батькiвська згода на вiд'ïзд удалося одержати лише тодi, коли ïй здiйснилося двадцять рокiв. Нова зустрiч iз Лондоном видалася не настiльки приємноï, як уявлялося видали. Довелося самоï визначати свiй шлях, завойовувати мiсце в життi. У засобах вона була обмежена, оскiльки батько видiлив ïй суму, достатню для оплати самоï скромноï кiмнати у кварталi, заселеному дрiбними службовцями, якi працювали в конторах, магазинах i готелях. Перший шлюб з музикантом Джорджем Бауденом 1909 р. виявився невдалоï й нетривалим; спроби iснувати на лiтературнi заробiтки не мали успiху. Менсфилд прийняла речення стати хористкою в опернiй трупi, що гастролювала по провiнцiï. Ïï життєвий досвiд поповнився новими спостереженнями над важким i безрадiсним життям людей, якi ведуть постiйну боротьбу з бiднiстю, зiштовхуються iз дрiбними, але виснажливими щоденними труднощами й розчаруваннями, втрачають надiï й iлюзiï. Таке життя довелося звiстки й самоï Менсфилд, що пiдiрвало ïï здоров'я. Причиною ïï ранньоï смертi став туберкульоз
 Певний час Менсфилд довелося жити в курортнiй мiсцевостi в Баварiï, де вона проходила курс лiкування у Ворисгофени. Враження тих днiв вiдобразилися в мотивах i образах оповiдань збiрника У нiмецькому пансiонi. Добутку, якi ввiйшли сюди, спочатку публiкувалися в журналi Нью Ейдж. Цi першi спроби позначенi певним впливом натуралiстичноï естетики, що Менсфилд досить швидко переборола. Поворотним моментом в особистому життi й письменницькоï внизу Менсфилд постiйна зустрiч iз критиком i журналiстом Джоном Мидлтоном Марри, що видавав журнал Ритм. Починаючи з 1911 р. M. публiкувала в Ритмi своï добутки, спiлкуючись зi згуртованими довкола нього молодими лiтераторами, серед яких був Д. Ґ. Лоуренс, поет Р. Брукiвка й iншi прихильники нових принципiв художньоï зображальностi. Знайомство з Марри, який праця ïï чоловiка, його оточенням, допомогло Менсфилд знайти свою творчу особу, знайти себе як письменника й критика Вiйну 1914-1918 р. Менсфилд рiшуче засудила й сприйняла як потрясiння, що ввiйшло в життя людей i унеможливило нi ïхнє повернення до попереднiх форм буття, нi попереднє свiтосприймання. На вiйнi загинув брат письменницi, був убитий Р. Брукiвка, з якоï неï зв'язували дружба й творчi iнтереси. У роки вiйни рiзко загострилася ïï хвороба. Починаючи з 1915 р. Менсфилд майже безвиïзно проживала на пiвднi Францiï й в Iталiï, багато працювала. Всi ïï кращi добутки написанi протягом останнiх п'яти рокiв життя. Вони ввiйшли в збiрник Щастя i Пiкнiк. Кетрин Менсфилд коштує на початку… новоï ери демократичноï лiтератури, у якiй оповiдання займають винятково щасливе мiсце,- указав вiдомий англiйський новелiст Г. е. Бийте
 В оповiданнях, створених у перiод 1918- 1922 р., з найбiльшою силою й повнотою розкрилася своєрiднiсть художньоï манери Менсфилд i насамперед властиве ïй умiння будувати своï оповiдання не на основi несподiваних подiй, не на екстраординарних випадках i фактах, якi привертають увагу, а на психологiчних нюансах, фiксацiï непостiйних настроïв. Лiричний пiдтекст стає опорою сюжетного розвитку в значно бiльшiй мерi, чим дiя. Драматична подiя як таке може бути просто вiдсутнiм, однак рух того, що вiдбувається, вiдчувається в гамi почуттiв, фарб, пiвтонiв. Буденне життя з нього ззовнi, здавалося б, непримiтними подiями таïть у собi щось значне й для персонажiв оповiдань .
 Так, в Подорожi мова йде про те, як дiвчинка Фенелла разом зi своєю бабусею сiдає на пароплав, що вiдпливає на Пиктон. На причалi ïх проводжає батько Финелли, а в тiм будинку, куди стара привозить Фенеллу, ïх зустрiчає дiд. Тепер у цьому будинку буде жити й дiвчинка. Вона здiйснила зовсiм недовгу подорож — лише одну нiч провела на пароплавi. Увага фiксується на деталях — темна набережна, гудки пароплава, шилiнг, що перед розлукою з донею кладе в ïï руку батько; вiдстань мiж пароплавом i причалом, що усе бiльше збiльшується; вираження особи бабусi, ïï розмова зi стюардом про вартiсть бутербродiв, маленька каюта й верхня полиця — на неï з дивною спритнiстю залазить бабуся; холодний ранок на палубi й бiлий туман понад берегом. Але за всiм цим — значно бiльше: для осиротiлоï Финелли, одягненоï в жалобу за померлою матiр'ю, починається нове життя. Вона кидає рiдний дiм i здiйснює подорож у невiдоме майбутнє , ще не усвiдомлюючи всього драматизму того, що вiдбувається.
 В оповiданнi Огiрковий розсiл чоловiк i жiнка зустрiчаються пiсля шестирiчноï розлуки; ïхня зустрiч випадкова, а в минулому ïх зв'язувало чимало загального; ведуть розмову, щось спливає в пам'ятi, але повернення до минулого неможливе. В оповiданнi Щастя полуда омани спадає з очей героïнi, поблякла радiсть, безповоротно пропало свiтле вiдчуття блаженства; вiдчуття щастя вбите брехнею й лицемiрством навколишнiх. В оповiданнi Життя неньки Паркер стару з поденницею трапилося важке горе — умирає ïï онук, єдина близьке й дороге ïй iстота. Але подiлитися своïм горем, ïй немає з ким. Люди безжалiснi у своïй байдужостi. Туга мiцними лещатами стискає серце нещасноï жiнки


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/novellistka_mensfild.dhtml