КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/moskva_marini_cvetaevoy.dhtml МОСКВА МАРИНИ ЦВЕТАЕВОЙ У своïх вiршах про Москву Марина Цветаева звертається до рiдного мiста не просто як до рiдноï домiвки, де знаходить собi притулок будь-який бездомний, що живе на Русi, але й начебто до кого живому й у той же час невидимому й далекому. Москва! Який величезний Странноприимний будинок! Всяк на Русi — бездомний, Ми все до тебе прийдемо. М. Цветаева не зрячи так докладно описує московськi будинки й життя ïхнiх колишнiх мешканцiв. У кожному чотиривiршi Будиночкiв староï Москви перед нами спливають майже забутi образи: Кучерi, схиленi до пяльцам, Погляди портретiв в упор. Дивно постукувати пальцем Об дерев'яний забiр! Для Цветаевой Москва — це також величезний храм, що зцiляє будь-яку щиросердечну недугу. Так, у вiршi Над синевою пiдмосковних гаïв Марина Iванiвна описує слiпих, у тьмi пасших Бога i, що ступають по Калузькiй дорозi по напрямку, звiдки доноситься дзенькiт московських дзвонiв. Цi люди-слiпi, хоча цiлком можливо, що ока ïх бачать, а слiпота виражає себе в марних життєвих пошуках, у розпачi, у зневiрi. Однак у той же час ця слiпота настiльки вже задушила, висушила цих людей, що як у передсмертну годину вмираючий раптово легшає, так i ïх у самий критичний момент життя раптом опромiнює дзенькiт московських дзвонiв, що пророкує порятунок i розрада. Цей дзенькiт доноситься звiдкись iз небес. I менi здається, що саме саме це й показує вiдношення Марини Цветаевой до Москви як ксвятине. В iншому вiршi Цветаева так говорить про це: И не знаєш ти, що зарозвiвайся в Кремлi Легше дихається — чим на всiй землi! И не знаєш ти, що зарозвiвайся в Кремлi Я молюся тобi — до зорi Отчого М. Цветаева загострює свою увагу саме на Кремлi, адже Москва — велике мiсто, де iснує багато мiсць, якi Цветаева могла б назвати також самими духовно чистими? Нi, Кремль дiйсно є в цьому змiстi центром Москви. Адже навiть iсторiя його зведення носить мiстичний вiдтiнок. Молитву поруч iз Кремлем М. Цветаева обертає не тiльки до Москви, Росiï, але й до небес, Ганна Саакянц у своïй вступнiй статтi до збiрника вiршiв М. Цветаевой згадує про ïï висловлення про життя, якi, природно, вiдбиваються в ïï творчостi: Все моє життя — роман iз власною душею; Менi нiчого не потрiбно, крiм своєï душi. Менi здається, що подiбнi думки можуть бути висловленi тiльки людиною, що володiє величезною внутрiшньою дисциплiною, багатою культурою, упевненiстю у своïх силах Жаль, звичайно, що до кiнця життя Марина Iванiвна зневiрилася в себе. I, напевно, тому вона закiнчила свiй життєвий шлях так трагично. Однак вона залишила велику спадщину пiсля себе — своï вiршi, у яких живе ïï душачи URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/moskva_marini_cvetaevoy.dhtml