КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/literaturne_jittja_suchasnoi_japonii.dhtml

	ЛIтературне життя сучасноÏ ЯпонIÏ Лiтературне життя сучасноï Японiï вiдрiзняється iнтенсивнiстю й бiльшим рiзноманiттям. У краïнi видається бiльше 200 журналiв, щорiчно присуджується понад 100 лiтературнi премiï за новi добутки. Однак серед цього достатку лiтературноï продукцiï важко видiлити якi-небудь провiднi художнi напрямки або вказати одне-два письменницьких дарування, що визначають епоху. До початку 70-х рокiв пiшло з життя сформоване ще в передвоєннi роки поколiння таких старих визнаних майстрiв слова, як Кафу Натай ( 1879-1959), Хакуте Масамуне ( 1879-1962), Наоя Сига ( 1883-1971), Дзюнъитиро Танидзаки ( 1886-1965) i Ясунари Ка-Вабата (1889- 1972). Романи Танидеаки стали значним явищем японськоï пiслявоєнноï лiтератури. Широкий резонанс не тiльки в Японiï, але й за рубежем одержало творчiсть Кавабата — першого японського письменника, вiдзначеного Нобелiвськоï премiï по лiтературi. Плин “Пiслявоєнноï лiтератури”, що зiграло спочатку значну роль у формуваннi сучасного етапу японськоï лiтератури .распалось до початку 60-х рокiв, i такi письменники, що входили в нього, як Хиросим Нома (рiд в 1915 р.), Синъитиро Накамура (рiд в 1918 р.), Риндзо Сиино (рiд в 1911 р.) i iн. продолжают свою творчу дiяльнiсть, iдучи кожного своïм шляхом. Помiтну роль у лiтературному життi Японiï продовжують грати письменники так. називаних других i третього пiслявоєнних поколiнь. Серед них слiд зазначити в першу чергу Кобо Доз (род. в 1924 р.) i Кендеабуро Ое ( род. в 1935 р.). Дбе висунувся в число провiдних письменникiв сучасноï Японiï завдяки роману “Жiнка в пiсках” ( 1962р.).У цьому добутку, як i в бiльшостi наступних добуткiв Абе — дiйснiсть з'являється у виглядi складноï, неймовiрноï iз загальноприйнятоï точки зору алегоричноï ситуацiï, що вiдбиває почуття страху й непевностi, що переслiдують маленькоï людини в сучасному капiталiстичному суспiльствi
 Кендзабуро Ое у своïх кращих добутках — “Спiзнiла молодь” (19б2р.), “Футбол I860 року” (1967р.), “Осягнули мене води до душi моє й” (1973р.) — виразив тривогу за майбутнє краïни, за долi молодого поколiння. У своïх публiцистичних добутках- “Хиросимские записки” (19б5р.), ” Окинавские записки” (1967р.) - письменник виступає на захист iдей миру й гуманiзму
 Поразка руху протесту проти “договору безпеки” i кризовi явища в економiцi Японiï початку 70-х рокiв викликали серед японськоï iнтелiгенцiï настрою апатiï й розчарування, якi знайшли вiдбиття в лiтературi. Частина письменникiв вiдмовилася вiд висвiтлення бiльших соцiально-полiтичних тим, замкнувши у вузькому колi повсякденностi. Цi письменники одержали назву “збiглi в себе” (” интровертного “) поколiння ( найко , се-дай ). До них ставляться Сендзи Курою ( род.в 1932 р.), Есикити Фуруи ( род.в 1937 р.), Мейсей Гото ( род.в 1932 р.), Акира Дбе ( род.в 1934 р.) i др.
 Наприкiнцi 70-х рокiв на лiтературну арену вийшли письменники “поколiння молодих” ( ао-але седай ) — Рю Мураками ( род.в 1952 р.), Масахиро Мита ( род.в 1948р.). Кендзи Накатами ( род. в 1946 р.) i iн. Ïхня творчiсть по-своєму також вiдбила кризову духовну обстановку Японiï наших днiв
 Особливе мiсце в сучаснiй японськiй лiтературi займає тема робiтничого класу.Пагубнi наслiдки капiталiстичноï рацiоналiзацiï показанi в романi Дзюндзи Киносита , (род. в 1914 р.) “Нескiнченнi рейки” (1965р.). У добутках Кицi Накадзато (род. в 1936 р.) зачiпаються проблеми класовоï боротьби
 Прогресивних письменникiв як i ранiше продовжує хвилювати тема вiйни., ïï незжитi наслiдки. Такий роман Инеко Сата (род. в 1904 р.)” У тiнi дерев (1972р.) i переведенi в нас “Реквiєм” ( 1972р.) Сидзуко Го ( род.в 1929 р.) i “Острiв мерцiв” (1974р.) Сей Кубота (род. в 1921 р.). У прогресивнiй лiтературi Японiï вiдбивається серйозне критичне вiдношення до дiйсностi й iстинно гуманiстичний погляд на людину
 Культура сучасноï Японiï — це культура розвиненоï капiталiстичноï держави. Разом з тим у силу особливостей iсторичного розвитку краïни в нiй продовжують зберiгатися багато старих традицiй, що визначають ïï нацiональна своєрiднiсть
 Основою сучасного етапу розвитку японськоï культури з'явилися змiни в соцiально-економiчнiй структурi суспiльства, пов'язанi з поразкою Японiï в другiй свiтовiй вiйнi. Ряд демократичних перетворень у передвоєннi й вiйськовi роки полiцейських обмежень волi слова, печатки, зборiв, вiросповiдання, обмежень, якi перервали природний хiд розвитку японськоï культури нового часу. Хоча демократизацiя громадського життя Японiï обмежилася рамками звичайних буржуазних воль, однак, i це склало настiльки разючий контраст iз умовами попереднього перiоду, що послужило достатнiм стимулом для виникнення нового етапу в розвитку японськоï культури
 У театральному мистецтвi виступають численнi колективи всiляких жанрiв i напрямкiв. У великiй жанровiй розмаïтостi театру сучасноï Японiï видiляються три основнi групи: традицiйний класичний театр, жанри якого зложилися у феодальну епоху ( бугаку , ноо , кеге , кабукi): новi нацiональнi жанри., що виникли й розвиваються пiсля “революцiï Мейд-Зи ” у руслi руху за вiдновлення театру ( симпа , синкокуге-ки , сингеки ), i європейськi театральнi жанри, розвиток яких помiтно активiзувалося в пiслявоєнний перiод
 Основну масу глядачiв залучає японський традицiйний театр, найважливiшим жанром якого є кабукi. Спектаклi кабукi розрахованi на масового глядача й улаштовуються в специфiчно обладнаних бiльшi театральнi примiщеннях
 Багато видатних представникiв традицiйного театру були вибранi членами Японськоï академiï мистецтв i нагородженi державними орденами Важливим заходом, спрямованим на збереження традицiйного японського театру, було вiдкриття в 1966 роцi першого в iсторiï Японiï Державного театру. При ньому створенi першi державнi школи по пiдготовцi творчоï молодi для традицiйного нацiонального театру
 Значною творчою активнiстю вiдрiзняється в пiслявоєнний перiод дiяльнiсть численних театрiв сингеки (Сучасна драма ).
 Не набагато бiльше половини п'єс репертуару цих театрiв належить перу японських драматургiв, iншi являють собою класиковi захiдноï драматургiï й п'єси сучасних драматургiв рiзних краïн миру. Колективи . демократичного напрямки, що дотримуються, придiляють велику увагу росiянцi й радянськоï драматургiï. Так, тiльки в 1963-1967 гг. у Токiо були поставленi “На днi” i “Мати” М. Горького, “Дядько Ваня”, “Вишневий сад ” i “Чайку” А. П. Чехова. “Пiднята цiлина” по М. Шолохову, “Злочин i покарання” i “Брати Карамазови” по Ф. М. Достоєвському
 Серед акторiв i акторок сингеки найбiльшою популярнiстю користуються Корея Сенда , Дзюкити Уно , Осаму Такидзава , Исудзу Ямада , Ясуо Ямамото й др.
 Iз другоï половини 60-х рокiв пiд впливом нових захiдноєвропейських вiянь широке поширення одержали так званi мiкротеатри .
 Японське танцювальне мистецтво, як i багато iнших видiв мистецтва в цiй краïнi, чiтко роздiляється на традицiйне — буï i європейське — балет
 З початку XX столiття класичний японський танець буï одержав розвиток i поширення поза рамками, традицiйного театру. Виникло кiлька танцювальних шкiл, очолюваних видатними майстрами. Серед представникiв цих шкiл з'явилися хореографи й артисти, що прагнуть створити новi сценiчнi танцi на традицiйнiй основi. Цi танцi на вiдмiну вiд класичнi сталi називати ” синбуе ” (”новi традицiйнi танцi”).
 Поштовхом до розвитку в Японiï європейського балету послужили виступи Ганни Павловой в 1922 роцi, якi зробили величезне враження на увесь свiт японськоï хореографiï. З'явилися першi вiтчизнянi фахiвцi в областi балету, що одержали утворення або за кордоном, або в росiйських педагогiв у Японiï. Вони стали надалi органiзаторами й керiвниками балетних труп Японiï в пiслявоєнний перiод. У репертуарi цих труп переважали добутку росiянцi й захiднiй балетнiй класицi
 В 1958 роцi була заснована Японська балетна асоцiацiя, що об'єднала артистiв балету й хореографiв. Першим спектаклем був “Золотий петушок” (1959 р.), за ним пiшли кiлька балетних концертiв, балети “Павiльйон Армиди ” (1958 р.), “Жизель” (1970 р.), “Спляча красуня” (1971 р.), “Ромео й Джульетта” (1972 р.), “Золушка”(1973 р.) i др.
 У Японiï регулярно гастролюють всi великi балетнi колективи миру, у тому числi балет Великого театру, Ленiнградський балет, Киïвський балет i iн. Радянськi хореографи й артисти балету надають допомогу балетним школам i колективам Японiï
 Нерiдко нашi провiднi балерини й балетнi пари беруть участь у спектаклях японських труп
 Опера в Японiï є ще бiльш молодим жанром, чим балет. Музичнi критики Японiï вiдзначають усе ще невисокий рiвень оперних спектаклiв, здiйснених вiтчизняними колективами. I багато театральних дiячiв Японiï не без пiдстави думають, що розвиток оперного мистецтва в краïнi неможливо без фiнансовоï пiдтримки з боку уряду або суспiльних организа-ций. Теперiшнiми подiями в театральному життi краïни стають гастролi прославлених закордонних оперних колективiв: Великого театру або iталiйського театру ” Ла Скеля”.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/literaturne_jittja_suchasnoi_japonii.dhtml