КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/jaxho_v_naciy_vojdja_ni.dhtml Якщо в нацIй вождя нI, тодI вождI ÏÏ поети Євгенiй Маланюк… Знайоме й незнайоме iм'я. Знайоме — тому що вiдкриваємо для себе його творчiсть, а незнайоме — тому що пiвстолiття художник був забутий своєю Украïною, ïï нащадками. Ми вiдкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за украïнську державу, художника, що все своє життя роздумував над , iсторiєю й майбутнiм Украïни й украïнцiв, письменника, що жив i писав для Украïни, хоча змушено був жити далеко вiд ïï: Не треба нi паризьких брукiвок, Нi Праги вулиць просторих Усе сняться материнськi руки, Стара солома рiдних дахiв Все своє життя Е. Маланюк думав про Украïну, а його вiршi сповненi болем i смутком за рiдним краєм Поетичнi пошуки вiдповiдi на питання, чому Украïна не змогло удержати державнiсть, чому так живуть украïнцi — стали наскрiзними для Е. Маланюка. Вiн добре знав загальну полiтичну й лiтературну ситуацiю в Украïнi, знав, що митнi слова шукали компромiсiв i iз владою, i iз власною совiстю. Але Е. Маланюку в умовах емiграцiï важко було зрозумiти природу цих компромiсiв. I тому вiн призвав у весь голос боротися проти тоталiтарноï бiльшовицькоï iдеологiï. З одного боку, з вуст поета звучать слова прокльону й зневаги на адресу своïх землякiв, а з iншого боку — слова духовноï мобiлiзацiï на захист державних iдеалiв Євгенiй Маланюк — поет, що не тiльки пiднiмав у своïх добутках iсторико-полiтичнi теми , а й намагався вирiшувати великi iсторичнi проблеми, бачив з минулого: Не буду сперечатися: я син свого народу - Слiпого споконвiчного, калiки й раба… Е. Маланюк переконаний, що його народ раб, тому що вiн породжений рабом . А якщо в краïнi немає вождя, який би повiв народ до волi, до побудови незалежноï держави, то вiн, поет, стане таким вождем i своïми добутками буде будити свiдомiсть свого народу: Упустили бiльшi днi Покалiченi й маленькi люди, Заслинили в ганьбу й бруд, Бiльшу вiру — i на руïнах Отарою мандрує люд, Що повинен був вiдродити Украïну… Поет розумiв, що перевдягання самодержавного iмперiалiзму в комунiстичне одiяння — це сутнiсть неоимпериалистичной полiтики, а тому й вступив у полiтичну боротьбу, тому що не хотiв бачити Украïну провiнцiєю або колонiєю будь-якоï краïни. Болiло серце художника за долю свого народу й Украïни: Заспокоïти серце? Так чим же? Тому що ж? Навчи мене спiву Твоïх молитов! Не допоможе нiхто. И не буде iнакше. И зi слiзьми моïми змiшаю питво. Що менi телефони — версалi — експреси? Навiщо грiм Аргентини, чудеса Ниагар?.. Сниться синя Синюха й верби над плесом, Вiльний вiтер Херсонщини, вiтер-дудар Євгенiй Малаиюк все своє життя призивав до духовного вiдродження украïнських нацiй — нацiй з героïчним iсторичним минулим, великоï й самобутньою культурою, до вiдродження державностi й духовноï повноцiнностi: Пiд небом чужоï краïни, У туманах осiннього сну, На мрiю мою Украïну Молю я послати весну… Покрiй омофором, Марiя, Вели запалати веснi Євгенiй Маланюк твердо вiрив у дiєвiсть поетичного слова: Талант — лiричне джерело. Це ж — не поет, хто лише невпинно Скрекоче про добро й зло. Поет — мотор! Поет — турбiна! Поет — механiк людських мас, Динамомастер, будiвельний Повстанець, майбутнього сурмач, Що конструює День i Вночi. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NOVIX_AVTORIV/jaxho_v_naciy_vojdja_ni.dhtml