КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/prosti_viznachennja_shastja.dhtml ПростI визначення щастя Я намагаюся представити у своïй уявi вас, що читають зараз це послання… Перед моïми очами миготять незнайомi особи, образи, рiзнi обставини й ситуацiï, а потiм iде стоп-кадр: людина бере в руки журнал, вiдкриває, читає це послання, доходить до останнього питання й… Менi дуже цiкаво — повiрте, ця цiкавiсть не дозвiльне, — як далi, пiсля цього зложиться ваш день, тиждень, рiк, ваше життя… Хтось iз вас, напевно, зараз сидить на кухнi, що утомилася пiсля непростого дня, дiти покладенi спати, домочадцi заснули, i в довгоочiкувану мiнуту спокою ви нарештi-те вирiшили почитати, а далi стоп- кадр… Хтось вирiшив скоротати час у транспортi, у метро або в автобусi, може, почитати що-небудь, ну-ка, подивимося, що там пишуть, а далi стоп- кадр… У когось на роботi пiдкрутилася перерва, щось голова розколюється, купа проблем налягла, треба ж якось перемкнутися, дай почитаю, а далi стоп-кадр… Хтось прибiг на побачення, вирiшив почитати, поки чекає, а далi стоп-кадр… Хтось уже не знає, що iз собою робити: всi якось важко, не хочеться готуватися до iспиту або братися за термiнову роботу, що нiяк не вiдкласти, i вiн чого тiльки не робить, аби тiльки не братися за те, що дiйсно потрiбно, дай почитаю, може, скажуть менi, дурачку, як набратися розуму-розуму, а далi кадр^-кадр-стоп-кадр… На когось давить важкий тягар вiдповiдальностi, i повiтря не вистачає; у когось страшне горе; хтось сильно хворiє; хтось почуває безвихiднiсть ситуацiï, свою безпораднiсть або життєву неповноцiннiсть; хтось повинен починати важливу, улюблену справу або новий етап у життi й не знає як; хтось забегался, заметушився, як звичайно; а хтось у цю секунду просто дуже-дуже щасливий — а далi всiм у руки попадається журнал, всi тiльки що прочитали послання, а далi у всiх кадр^-кадр-стоп-кадр… Менi дуже цiкаво довiдатися — повiрте, ця цiкавiсть не дозвiльне, — що ви вирiшили i як ви вiдповiстили на останнє запитання: стерти або не стерти цей лист у своєму серцi й у своïй свiдомостi? Ну i як надiйдемо, друзi моï, що виберемо? Робити вигляд, начебто нiчого не читали, нiчого не чули, i швидко забути про тему щастя (проблем i так повно, навiщо голову собi забивати якоюсь фiлософiєю!) або дати волю своєму серцю, ризикнути й перевiрити себе на щастя, спробувати вiдповiсти на тi ж питання й обов'язково подiлитися ще з ким-небудь (адже свiча ж нiчого не втрачає, вiддаючи своє свiтло)… Цiлком усвiдомлюю, що можу здатися настирливоï й нечутливоï (не у свою справу лiзу), але, проте, наполягаю: щастя кожного з нас — справа тонке, його ж не вiдсунеш просто так на завтра (це завжди чревате), особливо якщо воно саме до тебе стукається (причому, як не дивно, це вiдбувається постiйно й щодня)… Знаю, що зараз добре б запропонувати хоч якiсь простi визначення щастя, адже здоровий глузд i логiка пiдказують, що ти не можеш нiчого вирiшувати нi для себе, нi для iнших, поки не визначився, що ти, властиво, хочеш i що маєш на увазi пiд цим поняттям. Згодна, тiльки дозволите поговорити про це трохи пiзнiше, оскiльки на тобто поважнi причини. Так чи iнакше, до деяких речей добре б дiйти самому, адже щастя, воно й в Африцi щастя: або ви його самi проживаєте, або нi, i нiхто, навiть сам Господь Бог, не може випробувати його замiсть вас, на вашiм мiсцi (точно так само як не може визначити, у чому воно для вас складається або де його шукати). Олена Сикирич URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/prosti_viznachennja_shastja.dhtml