КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/osinniy_park_tvir_opis.dhtml

	ОсIннIй парк (твIр — опис) Наш улюблений парк iз усiх бокiв оточений водою. Вiн перебуває на островi, що утворила рiка, що протiкає через мiсто. Щоб потрапити на той острiв, потрiбно перейти через невеликий мiст. I ти виявляєшся в дивному парку, а верней, гiдропаренню. Тут є степовий куточок. Пiсля будь-якоï зливи в ньому не побачиш нi однiєï калюжi: пiщаний ґрунт швидко убирає вологу. Трава вже висохнула, стирчать лише твердi стебла, вони вже не зеленi, як навеснi або на початку лiта, — вони коричневi або сiрий^-сiрi-попелясто- сiрi. Такими ïх зробила осiння пора
 Жовтi квiти, якi видiлялися на зеленiй травi, осiнь перетворила в бiлi грудочки. Зате верби, якi обрамляють цей куточок, щедро прикрасили своïм опалим жовтим листям прибережнi води й сам берiгся Якщо йти уздовж берега острова, незабаром потрапиш в iнший куточок природи. Це починаються листянi насадження. Тополi ще зеленi, але листя вже начебто безжиттєва. Першi нiчнi заморозки зробили свою згубну справу. А от клени усе бiльше нагадують золотi кулi. Золото пiд ними й на них навiть у похмурий день заслiплює. Але є клени й з багряним листям. Це теж прикмета осiнися
 Варто пройти ще небагато далi, як починається зона вiчно зелена, що непiдвласно будь-яким осiннiм примхам. Це ялинник — улюблене мiсце бiлок i сорок. Унизу, пiд хвойними деревами, на землi, — товста коричнева пiдстилка з опалоï хвоï. Навiть узимку, якщо немає снiгу, крiзь неï гордо зеленiють якiсь рослини, якi не бояться зими. Але от i ялинник закiнчується. I далi — березняки; свiтло вiд стовбурiв ллється, бiлизна стовбурiв особливо чiтко обрисовується в похмурi днi. Лимоннi листочки летять i летять сумним дощем. У повiтрi пахне осiннiм листям i грибною прiллю
 Бiльшi рiзьбленi листочки дубiв здаються лакованими. Мiж ними всюди лежать жолудi, але чомусь без капелюшкiв, а самi капелюшки розкиданi небагато вiддалiк. Поруч iз дубами в нашiм парку ростуть каштани. Ми звернули увагу, що люди похилого вiку збирають ïх. Поцiкавилися: що з ними роблять? Нам вiдповiли: годують кiз. А ще власники кiз набивають мiшки опалим листям. Це теж прикмета осiни. Кози ïдять листя з бiльшим апетитом. Втiм, на апетит не скаржимося й ми. На пеньок, покритий, як скатертиною, жовтим кленовим листям, ми розкладаємо ïжу. Немає нiчого приємнiше, нiж снiданок в осiнньому парку


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/osinniy_park_tvir_opis.dhtml