КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/opovidannja_vid_imeni_sobaki.dhtml

	ОповIдання вIд IменI собаки У тварин немає назви, Хто ним зватися повелiв? Рiвномiрне страждання — Ïх невидима доля
 Н. Заболоцкий
 Привiт! Мене кличуть Лiнда. Я собака породи ротвейлер. Я живу в сiм'ï, де самий головний — тато. Якщо я що-небудь накою, всi вiдразу йому ябедничають. А” потiм… потiм — ременем. Мама теж iнодi мене лає, але пiсля цього годує чим-небудь смачненьким. Старша дочка Оксана взагалi не обертає на мене уваги, хоча саме ïй подарували мене до дня народження. Бiльше всiх мене любить молодша в сiм'ï — Лера. Ми з нею — кращi друзi. Вона захищає мене вiд тата, а я ïï — вiд подруг. Правда, ïй це не завжди подобається. Я знаю: вона мене любить бiльше всiх. Лера взагалi любить тварин, i це менi в нiй подобається. Як приємно, коли тебе малюють або придумують про тебе казки . А в неï це виходить здорово: на стiнi дитячоï кiмнати — цiла галерея моïх портретiв, а ïï казки про мене знають усе в нашiм дворi Але один раз усе змiнилося. Вона привела в будинок кота. Немає би кiшку, а то кота. Дивлюся, годують його молочком, сметанкою, а мене як i ранiше — кашею. Ви представляєте, мене — кашею, а його — молоком! Мене, таку вiрну, улюблену, промiняли на нього, чужого, кошлатого, рудого. I iм'я знайшли — Персик! Терпiти все це було нестерпно, i я голосно загавкала вiд розпачу й образи: Убирайся звiдси, поки iз твоєï шкiри не вийшла шубка для Барби моєï господарки! Ну й накинулися ж усе на мене: я й зла, я й недобра, я й шкiдлива… Поплелася я у свiй куточок i не виходила нi ïсти, нi гуляти. Правда, на мене однаково нiхто не обертав уваги. Ах, навiщо я народилася собакою! Була б котом, а ще краще яркою, веселоï пташкою
 Я вирiшила спробувати подружитися з Персиком. У квартирi нiкого не було. Персик спав на своєму улюбленому мiсцi, згорнувшись клубочком. Вiн був схожий на маленького шенка. Я його умила й, по-моєму, це йому сподобалося… Муркочучи, вiн як би пiдставив свою руду мордочку менi, щоб я еше раз лизнула його. I тiльки я хотiла це зробити, як вiн, наïжившись, пiдхопився на лабети, на' кiнцях яких, немов гострi леза, заблискали коготки, i почав ричати, начебто собака. Я хотiла було задати йому трiпання, так отут у кiмнату ввiйшла Л ера, i я ледве встигла вышмыгнуть iз кiмнати
 Нi, не бувати тепер миру в нашiм будинку! Але господарку свою я однаково вiдвоюю в цього рудого


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/opovidannja_vid_imeni_sobaki.dhtml