КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/mif_osnova_kulturi.dhtml

	МIф — основа культури К. Леви-Строс, етнограф, антрополог, дослiдник народiв, що зберегли й у наш час первiснi риси, уподiбнював мiф кристалу у свiтi фiзичноï матерiï. Так вiн образно виразив подання про мiф як концентрацiï властивостей культури й миру. У мiфi, немов у коконi, згорнуте все те, що в iсторiï культури розвинене й розгорнуто. Сучасний читач звичайно сприймає мiфи, як казки. А от для первiсноï людини вони були iстиною
 У мiфу немає автора — це втiлення колективноï свiдомостi. Мiфологiя — це первиннi образи, якi були надбанням роду й передавалися з поколiння в поколiння. Мiфологiя була вихiдною формою людського мислення. Саме з ïï, як метелик з кокона, з'явилися бiльше розвиненi форми мислення — релiгiйного, художнього, фiлософського, наукового. Фiлософ Г.В.Ф. Гегель називав мiфи педагогiкою людського роду. Мiфологiя створювала образи-зразки, яким вiдповiдало поводження людини, вся його свiдомiсть i життя. Мiф допомагав усвiдомити сенс життя й буття плем'я й окремоï людини, учив вiдрiзняти добро вiд зла. У мiфах рiзних народiв знаходять при всьому розходженнi багато родинного — так само, як i в психiцi дитини, а дослiдники називають мiфологiчну свiдомiсть дитячою свiдомiстю.
 Найвiдомiший дослiдник мiфiв ф. Шеллинг розглядав мiфологiю як об'єднання iдей, що споглядаються реально, що послужили первоматерией для мистецтва. Всi форми мистецтва беруть початок у мiфологiï: пiсня, балет, живопис, скульптура й, звичайно, театр i художня лiтература , особливо поезiя
 Багато дослiдникiв уважають, що й у наш час мiф продовжує грати свою визначальну роль як архетип (прототипу). За концепцiєю К. Юнга, архетипи органiзують сприйняття й подання людей про зовнiшнiй свiт. Те, що прийнято називати знаннями, у дiйсностi може бути продиктовано уявою. Новий час творить новi мiфи. Наприклад, Мiфи, по Шеллингу, є проматерией для мистецтва. Всi форми мистецтва беруть початок у мiфологiï. Юнг всю iсторiю культури розглядав, як трансформацiю мiфiв, зведення ïх на усе бiльше високi щаблi
 Зоряне небо грецькоï мiфологiï Грецька мiфологiя дуже вплинула на культуру всього людства. Подивися на зоряне небо — там виднi сузiр'я Персея, Кассiопеï, Лебедя, Дракона. Загальноприйнятi символи, що персонiфiкують ïх, а також ïхньоï назви прийшли до нас вiд стародавнiх грекiв. У картинних галереях безлiч добуткiв, заснованих на тематицi грецьких мiфiв
 Зi сцени й у наш час не сходять драматичнi постановки й балети, де головнi героï — iз Древньоï Грецiï. Зовсiм не дивно, що в рiзних iнтерпретацiях пригоди грецьких героïв стали улюбленим читанням дiтей. Мультфiльми про аргонавтiв, кiнофiльми про Геракла — все це цiкаво й дорослим
 Грецькi мiфи — дитинство людства. Закони природи, ïï явища представлялися первiсним людям якимсь накопиченням. Треба було впорядкувати хоча б сприйняття незрозумiлих, але грiзних сил. Одушевленоï представляється земля, що народжує небо й харчує його, як вона харчує геть усе. Найдавнiша мiфологiя — мiфологiя матрiархату, ïï часто називають хтонической, тобто, насамперед зверненоï до природних сил землi й пiдземного миру. Фантазiя створює жахливих чудовиськ: багатоголовою, сторукою, надiленою величезною пащею й змiïними хвостами: Лернейская гiдра, Єхидна, Химера, страж Аïда — пес Цербер…
 Магiчною мiццю надiлялася не тiльки безпосередньо земля, але й увесь свiт. Боги й парфуми жили й у водi, i в кронах дерев. На зорi культури боги шанувалися у виглядi фетишiв — простих фiгур, надiлених властивостями стратити й милувати. Так, Зевс спочатку був почитаємо у виглядi кам'яноï пiрамiди або колони. Геру в Беотии представляв обрубок деревного стовбура… Поклонiння каменям зберiгалася й у бiльше пiзнiше час Грецькi мiфи дали початок символiцi: виноград, щедрий дарунок Диониса, символiзував веселощi, радiсть, родючiсть. Кипарис спiввiдносився з похоронними традицiями, платан — з культом Геракла й взагалi героïв, тополя сприймався як символ мороку, горя й злiзла. Лаврове дерево -символ свiтла, добра, зцiлення, а також слави й творчостi , тому що воно було пов'язане з культом Аполлона. Дуб як цар серед дерев асоцiювався Сзевсом.
 Мiняється суспiльний устрiй — мiняються й мiфи. У мiфологiï олiмпiйського перiоду, пов'язаного з переходом вiд матрiархату до патрiархату, з'являються героï. Вони розправляються з дивовижними тваринами, що нiколи лякали уяву людини, задавленого незрозумiлоï йому й всемогутнiй природi. Аполлон убиває пифийского дракона й засновує на цьому мiсцi своє святилище. Вiд його ж руки гинуть два дивовижних велетнi — Вiд i Эфиальт, якi мрiяли заволодiти Олiмпом. Персей убиває Медузу, Беллерофонт — Химеру. Робить своï дванадцять подвигiв Геракл
 З'являється верховний бог Зевс, якому пiдкоряються всi iншi боги. На горi Олiмп iснує свого роду патрiархальна громада, де Зевс — головний
 На перший план виходять боги бiльше доконаного типу. Гера стала покровителькою шлюбiв i моногамноï сiм'ï, Деметра — культурного землеробства. Мудра Афiна Паллада помiняє неприборканого Ареса, вона прихильниця чесноï й органiзованоï вiйни. Афродiта зробилася богинею любовi й краси, Гестия — богинею домiвки. Артемiда зберегла древнi мисливськi функцiï, але тепер вона — гарн i струнка, добре ставиться клюдям.
 Словом, всi нiколи примiтивнi божества зробилися бiльше одухотвореними, шляхетними, пiднесеними. Людина вже не так боïться богiв, тому що влада його над природою зросла. Якщо ранiше нiмфи (наяди, нереïди, дрiади) були втiленням дикостi й хаосу, то тепер природа з'являється умиротвореноï й поэтизированной.
 Герой Прометей даровал людям не тiльки украдений в олiмпiйцiв вогонь, але й зачатки цивiлiзацiï. Його дарунок зробив людство незалежним вiд волi богiв i страху перед ними. Коли герой Геракл звiльняє Прометея, мiж ним i Зевсом вiдбувається велике примирення, що означає торжество Прометея й по великому рахунку людяностi
 Грецьким богам властивi людськi страстi й слабостi, вони воюють мiж собою, обманюють, люблять i ненавидять, мстять i прощають. У пiзнiй перiод мiфологiчне мислення стародавнiх грекiв стає джерелом натхнення не тiльки для мистецтва, але й для фiлософiï, науки
 Небесами, морями й пiдземним царством правили вiдповiдно Зевс, Посейдон i Аид. Однак останнi два пiдкорялися Зевсу. Всi дванадцять богiв жили на горi Олiмп, що нiжиться в променях вiчного свiтла. На Олiмпi боги мали своï палаци, де вони проводили час у танцях i бенкетах. Ïжею ïм служили амброзiя й нектар. Боги були прекраснi собою й безсмертнi. Стародавнi греки вважали, що боги постiйно беруть участь у життi смертних з моменту народження до смертi. Вони можуть бути як справедливими й милосердними, так i мстивими, грiзними


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/mif_osnova_kulturi.dhtml