КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/kudi_yde_ditinstvo.dhtml

	Куди йде дитинство? ( твIр-мIркування) Дитинство… Говорять, що це сама щаслива пора життя. Але цiнувати його ми починаємо тiльки тодi, коли воно мине або вже пiшло вiд нас назавжди. Дайте в дитинство щасливий квиток, — просять деякi. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед i вiдкривати для себе всi новi й новi далечiнi? Як у Светлова: Обрiй iде — я за ним. Так, дитинство — це прекрасна пора, але мине вона дуже непомiтно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхiв i рiзких поворотiв. Тебе люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. I раптом — грiм серед ясного неба: один раз ти прокидаєшся й розумiєш, що дитинство закiнчилося, помахало тобi яскравим крилом уже з минулого й сховалося, полетiло до iнших берегiв, краïнам, далеко, звiдки немає повернення. Бiльше ти його не побачиш нiколи. Дитинство, навiть не саме дитинство, а його вiдгомони, залишаються в нас у душi, у пам'ятi. Це пiдтримує нас, допомагає не занепадати духом у важку мiнуту
 Часто чуєш: Якби знову стати дитиною. Майже всi хочуть вернутися хоч на мить у безхмарну й безтурботну пору, коли можна було цiлими днями ганятися за метеликами, пускати мильнi пухирцi з балкона й газетнi кораблики весняними калюжами, годинниками розглядати яскравi картинки в бiльших книгах… Але все коли-небудь закiнчується, однак закiнчення дитинства зовсiм не означає втрату мрiï. Якщо вона є, у людини завжди виявиться мiсце й час мрiï дитинства, що вiн буде носити iз собою вдуше.
 Щоб бути щасливим, зовсiм не обов'язково вертатися в краïну Дитинства. Досить зберiгати в серце цю малюсiньку часточку минулого й сподiватися, що вона зiгрiє майбутнє життя й офарбить його в неймовiрнi й дивнi кольори


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/kudi_yde_ditinstvo.dhtml