КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/zmist_romanu_roberta_valzera_pomichnik.dhtml

	ЗмIст роману Роберта Вальзера ПомIчник Швейцарська провiнцiя початку XX в. Парубок по iменi Иозеф Марти надходить помiчником у технiчне бюро iнженера Карла Тоблера. До надходження на нове мiсце Иозефу кiлька мiсяцiв довелося животiти без роботи, тому вiн дуже цiнує своє нинiшнє положення й намагається виявитися гiдним надiй, покладених на нього хазяïном. У будинку Тоблера, гарному особняку, у якому перебуває й контора, Иозефу подобається все: його затишна кiмната в башточцi, прекрасний сад з альтанкою, те, як його годують, i прекраснi сигари, якими його пригощає патрон
 Хазяïн будинку, iнженер Тоблер, робить враження людини строгого, iнодi навiть рiзкуватого, упевненого в собi, однак пiдвладного припливам добродушностi й щиро пiклується про своïх пiдопiчнi. У нього є дружина, висока струнка жiнка з ледве глузливим i байдужим поглядом, а також четверо дiтей — два хлопчики, Вальтер i Эди, i двi дiвчинки, Дора й Сильви. Ранiше пан Тоблер працював iнженером на заводi, жив iз сiм'єю на скромну платню. Одержавши спадщину, вона вирiшив залишити свою посаду, придбати будинок i вiдкрити власне винахiдницьке бюро. Саме тому вiн якийсь час назад улаштувався iз сiм'єю Вбэренсвиле.
 В арсеналi в iнженера є кiлька винаходiв, для яких вiн шукає спонсорiв, здатних пiдтримати його починання. Годинники iз крильцями для рекламних оголошень, якi можна розмiстити в мiсцях особливого скупчення народу, наприклад у трамваï, уже готовi. Крiм години-реклами на озброєннi iнженера є проекти автомата, що видає патрони, крiсла для хворих i пiдземного бура. Майже щодня пан Тоблер проводить у роз'ïздах i переговорах, у пошуках замовника на своï технiчнi проекти
 З першого ж тижня перебування в Тоблеров Иозефу доводиться проявляти не тiльки своï iнженернi навички, але ще й виконувати обов'язки письмоводителя й вiдповiдати власникам векселiв, що вимагають погашення заборгованостей, проханням почекати ще небагато. У вiльний час Иозеф купається в озерi, гуляє по лiсi, п'є разом з панi Тоблер кава в саду на верандi
 У першу ж недiлю в особняк приходять гостi — це попередник Иозефа по службi, Вирзих, i його матiнка. Вирзих полюбився Тоблерам за свою вiдданiсть i ретельнiсть. Був, однак, у нього один недолiк, що зводив нанiвець всi його позитивнi якостi: час вiд часу вiн iшов у запоï, вибухав лайкою, викрикував образи, але, протверезiвши, з раскаявшимся видом приходив назад. Пан Тоблер, прочитавши Вирзиху нотацiю, прощав його. Але коли цей бiдолаха перейшов у своïх образах всi рамки дозволеного, iнженер остаточно його звiльнив i запросив нового помiчника. Тепер Вирзих знову благає взяти його назад. Цього разу iнженер дiйсно не може цього зробити, i Вирзиху разом зi своєю старенькою матiр'ю доводиться покинути особняк нi счем.
 У робочi днi Иозеф пише тексти оголошень про те, що iнженер шукає контакту iз власниками вiльного капiталу на предмет фiнансування своïх патентiв, розсилає ïх у великi фiрми, допомагає панi Тоблер по будинку, поливає сад. Фiзична робота залучає Иозефа, мабуть, навiть бiльше розумовоï, хоча й в останнiй вiн прагне довести свою заможнiсть. Сiмейство Тоблеров досить часто спiлкується iз сусiдами, приймає в себе гостей, i Иозеф виявляється залучений в усi ïхнi витiвки: катання на човнi,
 карти, прогулянки в Бэренсвиль, i скрiзь має можливiсть переконатися, наскiльки потгительни жителi села з його хазяями Першого серпня Тоблер улаштовує у своєму особняку свято з нагоди дати офiцiйного утворення Швейцарiï в 1291 р. Тим часом у контору все частiше й частiше приходять рахунки, що вимагають погашення. Иозеф бачить своє завдання в тiм, щоб оберiгати патрона вiд негативних емоцiй, i часто сам вiдповiдає на такi послання проханням почекати. Один раз у контору пiд час вiдсутностi Тоблера приïжджає Иоганнес Фишер, откликнувшийся на оголошення для власникiв капiталу. Помiчниковi не вдається в достатньому ступенi виявити свою люб'язнiсть i винахiдливiсть, щоб затримати Фишера iз дружиною до повернення патрона, чим приводить Тоблера в лють. Фишер так бiльше й не з'являється, але iнженер не втрачає надiï зрушити своï справи з мертвоï крапки
 В одну з недiль Тоблери вiдправляються на прогулянку, а Сильви залишають будинку. Наскiльки мати любить свою другу дочку, Дору, настiльки ж вона зневажає Сильви. Дiвчинка завжди виявляється в чомусь винувата, ïï капризи виводять мати iз себе, вона не може дивитися на дочку без роздратування, оскiльки Сильви некрасива й не радує око. Вона майже повнiстю вiддала дитину на пiклування служницi Паулини, що звертається iз Сильви, як з рабинею, змушуючи неï забирати зi стола посуд i робити iншi речi, якi, строго говорячи, повинна була б виконувати сама. Щоночi з кiмнати Сильви лунають лементи, тому що Паулина, приходячи будити дiвчинку для того, щоб посадити ïï на горщик, i виявляючи, що маля вже мокра, б'є ïï. Иозеф неодноразово намагається вказати панi Тоблер на неприпустимiсть такого звертання з дитиною, але щораз не зважується заговорити, щоб ще бiльше не розбудовувати цю жiнку, на душi в якоï через матерiальнi труднощi стає усе важче.
 Iснують у неï й iншi прикростi: колишня служниця, звiльнена через зв'язок з Вирзихом, розпускає слухи про те, що в самоï панi Тоблер була з Вирзихом iнтрига. Панi Тоблер пише гнiвний лист матерi негiдницi i як би мимохiдь розхвалює Иозефу його попередника. Помiчник ображається й гнiвно вiдстоює своє достоïнство. Панi Тоблер вважає своïм обов'язком поскаржитися на Иозефа чоловiковi. Однак той настiльки занурений у своï невеселi думи , що майже не реагує на ïï слова. Иозеф дозволяє собi критичнi зауваження навiть на адресу iнженера, чим украй того дивує. При всiй своïй зухвалостi Иозеф любить i навiть побоюється Тоблера, через грошовi утруднення не виплачує йому зарплату. Неоплаченi векселi не заважають, однак, Тоблеру споруджувати бiля свого особняка пiдземний грот для вiдпочинку, а його дружинi користуватися послугами першокласноï столичноï кравчинi
 В одну з недiль Иозеф вiдправляється в столицю розважитися. Славно провiвши вечiр в однiй з пивнушек, вiн виходить на вулицю й бачить Вирзиха, що сидить у морозну нiч на ослонi пiд вiдкритим небом. Вiн вiдводить його на постоялий двiр, напоумляє й змушує написати кiлька листiв роботодавцям. Потiм вiн пропонує Вирзиху ходити з контори в контору й шукати мiсця. В однiй з них Вирзиху посмiхається щастя й вiн знаходить роботу
 Вiд Тоблеров поступово вiдвертаються всi ïх бэренсвильские знайомi. Iнженер змушений послати дружину, ще не що цiлком оправилася вiд хвороби, до своєï матерi просити належну йому частина спадщини. Панi Тоблер вдається дiстати всього чотири тисячi франкiв. Цих грошей вистачає лише для того, щоб заткнути роти самим крикливим кредиторам
 Иозеф улучає слушна мить, щоб поговорити з панi Тоблер про Сильви. Вона вiдверто зiзнається, що не любить дочка, але розумiє, що не права, i обiцяє звертатися з нею м'якше. Рiздво цього року проходить в особняку дуже смутно. Панi Тоблер розумiє, що сiм'ï незабаром прийде продати будинок, переïхати в мiсто, зняти дешеву квартиру, а ïï чоловiковi — шукати роботу
 Иозеф зустрiчає в селi Вирзиха, знову звiльненого через пияцтво й томиться без роботи й грошей. Вiн приводить Вирзиха в особняк, де панi Тоблер дозволяє бiдоласi переночувати. Ранком гнiв Тоблера не знає границь. Вiн ображає Иозефа. Той просить заплатити йому платня. Тоблер наказує Иозефу вбиратися геть, потiм його лють поступається мiсцем скаргам. Иозеф збирає речi й разом з Вирзихом iде вiд Тоблеров…
 Е. В. Семина


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/zmist_romanu_roberta_valzera_pomichnik.dhtml