КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/viklad_kazki_v_troh_actah_kapitan_z_kepenika.dhtml

	Виклад казки в трьох актах КапIтан з Кепеника Капiтан фон Шлеттов примiрить новий мундир, замовлений в ательє вiйськового кравця, єврея Адольфа Вормсера, у Потсдамi. Це досить вiдоме на початку столiття офiцерське ательє, Вормсер — королiвський придворний постачальник
 Незважаючи на завiрення закрiйника Вабшке, що мундир сидить на капiтанi як улитоï, фон Шлеттов шкiрою почуває якась незручнiсть, щось невловимо нестатутне. Оглядаючи себе з усiх бокiв у дзеркалi, вiн зауважує, що позаду, на сiдницях, ґудзики розставленi ширше, чим покладене за статутом. За допомогою сантиметра Вормсер сам робить необхiднi вимiри й визнає, що ґудзики пришитi на полсантиметра ширше уставних норм. Капiтан обсмикує закрiйника, що смiється над такими дрiб'язками, пояснюючи йому, що солдат перевiряється саме на дрiб'язках, у цьому укладений найглибший змiст. Вормсер пiдтримує фон Шлеттова — Нiмеччина може завоювати мир, виконуючи стройовий устав i шануючи класикiв. Ґудзика будуть негайно перешитi у вiдповiдностi суставом.
 Вiльгельм Фойгт, що був швець, потiм кримiнальник, що вiдсидiв багато рокiв у виправнiй в'язницi, намагається знайти роботу. Без паспорта його нiде не приймають, i вiн приходить у полiцейську дiлянку. Фойгг смиренно розповiдає про своï проблеми й просить видати документи, необхiднi для працевлаштування. Околодочний пояснює безглуздому вiдвiдувачевi, у якого таке сумнiвне минуле, що спочатку той повинен стати чималою, працюючою людиною. До Фойгта доходить, що йому, видимо, прийде тягати свою судимiсть при собi, як нiс на особi.
 У недiльний ранок, пiсля проведеноï на вокзалi ночi, Фойгт сидить у берлiнському кафi Националь зi своïм колишнiм спiвкамерником по кличцi Калле й на останнi грошi п'є кава. Калле пропонує йому стати членом злодiйськоï зграï й заробляти пристойнi грошi, але Фойгг категорично вiдмовляється, вiн все-таки сподiвається знайти чесний заробiток
 Капiтан фон Шлеттов грає в кафi в бiльярд. Вiн без мундира, тому що офiцерам заборонено вiдвiдувати злачний мiсця. Капiтан зiзнається своєму партнеровi — докторовi Еллинеку, що почуває себе зовсiм iншою людиною в цивiльному, чимсь начебто половинноï порцiï без гiрчицi. Вiн дотримується заповiдi, сприйнятоï вiд покiйного батька-генерала — офiцерське звання накладає високу вiдповiдальнiсть перед суспiльством. Капiтан повiдомляє докторовi, що замовив собi новий мундир, що схожий на вороного жеребця, якого тiльки що вишкребли.
 У кафi п'яний гвардiйський гренадер учиняє скандал. Ображений за честь мундира, фон Шлеттов на правах капiтана жадає вiд гренадера покинути кафе. Той вiдмовляється пiдкоритися паршивому штафирке — цивiльному, що називає себе капiтаном, i вдаряє його по особi. Тло Шлеттов кидається на гренадера, зав'язується бiйка, потiм обох веде полiцейський. Симпатiï юрби, що зiбралася, явно на сторонi гренадера, а не цивiльного. Будучи свiдком цiєï сцени, Фойгт прекрасно розумiє ïï змiст
 Пiсля скандалу в громадському мiсцi фон Шлеттов змушений подати у вiдставку. Йому вже не знадобиться новий мундир з бездоганно пришитими ґудзиками
 Мундир здобуває доктор Обермюллер, що працює в мiськiй управi. Йому привласнене звання лейтенанта запасу, вiн повинен брати участь у вiйськових навчаннях, що досить важливо й для його цивiльноï кар'єри
 Нова взуттєва фабрика повiдомляє про набiр на роботу, i Фойгг приходить у вiддiл наймання з вiдмiнною рекомендацiєю вiд директора в'язницi, де вiн шив чоботи для вiйськових. Фойгту знову вiдмовляють — у нього немає нi паспорта, нi послужного списку, нi армiйського духу. IДУЧИ, Фойгт iронiчно зауважує, що не очiкував потрапити замiсть фабрики вказарму.
 Фойгт i Калле проводять нiч у нiчлiжцi, де в них на очах полiцiя заарештовує як дезертира кволого парубiйка, що втiк з казарми. Отчаявшись у спробах почати чесне життя, Фойгт задумує зухвалий план — проникнути вночi через вiкно в полiцейську дiлянку, знайти й спалити папку зi своïм справою, забрати який-небудь теперiшнiй паспорт i з ним утекти за кордон. Калле готовий допомагати Фойгту, маючи намiр захопити касу сденьгами. Обох ловлять на мiсцi злочину й знову вiдправляють у виправну в'язницю. Цього разу Фойгт проводить у нiй десять лiт
 Наступає останнiй день тюремного ув'язнення Фойгта. Директор в'язницi веде з укладеними традицiйний урок патрiотизму — бойовi заняття з метою навчання сутностi й дисциплiнi прусской армiï. Директор задоволений блискучими пiзнаннями Фойгта й упевнений, що це обов'язково придасться йому в подальшому життi
 Пiсля виходу з в'язницi Фойгт живе в сiм'ï своєï сестри, що не зважувався робити десять рокiв тому, щоб не заподiювати ïй неприємностей. Але тепер йому п'ятдесят сiм рокiв i вже незмога ночувати де прийде. Чоловiк сестри Хопрехт служить в армiï й сподiвається, що його зроблять у вiце-фельдфебелi. Хопрехт вiдмовляється допомогти Фойгту прискорити одержання паспорта, все повинне йти один по одному, законним шляхом i без порушень. Вiн упевнений як у своєму довгоочiкуваному пiдвищеннi, так i в пристроï справ Фойгта, на те ми й у Пруссiï.
 Доктор Обермюллер, бургомiстр мiстечка Кепеника пiд Берлiном, викликаний на iмператорськi маневри. Вiн замовляє собi новий мундир, а старий повертає його творцевi, закрiйниковi Вабшке, як аванс у рахунок сплати за новий. Вабшке iронiзує, що для маскараду вiн ще може придатися
 У шикарному ресторанi Потсдама вiдбувається пишне свято з нагоди iмператорських маневрiв. Воно влаштовано шановним у мiстi вiйськовим кравцям Вормсером, що мають тепер чина радника комерцiï. Його дочка танцює в офiцерському мундирi — тiм самому, ще вiд фон Шлеттова. Викликаючи загальний захват i розчулення,
 вона заявляє, що готово заснувати дамський полк i почати вiйну. Настрiй Вормсера затьмарює його син Вилли, що за шiсть рокiв дослужився лише до чина єфрейтора i явно не годиться в офiцери. Намагаючись прислужити одному офiцеровi, Вилли перекидає шампанське й заливає мундир сестри. Тепер мундир збувається в крамницю лахмiтника
 Фойгт двiчi подає прохання на одержання документiв, але не встигає одержати ïх у покладений строк, тому що в полiцiï розмiщаються учасники вiйськових маневрiв. Фойгту приходить приписання на виселення протягом сорока восьми годинника
 Хопрехт вертається з навчань без давно обiцяного пiдвищення в чинi. Вiн роздратований i розумiє, що його обiйшли несправедливо, але на обуренi реплiки Фойгга реагує як пастор — рано або пiзно кожний одержить своє. Тебе — не пiдвищують, мене — висилають — так визначає це своє утомлений Фойгт. Але Хопрехт упевнений, що в його улюбленiй Пруссiï панує здоровий дух. Вiн призиває Фойгта виявити терпiння, пiдкоритися, додержуватися порядку, пристосуватися. Фойгт любить батькiвщину, як i Хопрехт, але знає, що з ним творять беззаконня. Йому не дозволяють жити у своïй краïнi, вiн неï й не бачить, навкруги однi полiцейськi дiлянки.
 фойгт заявляє Хопрехту, що не хоче йти з життя жалюгiдним, вiн хоче покомизитися. Хопрехт переконаний, що Фойгт — людина небезпечний для суспiльства,
 У крамницi лахмiтника Фойгт купує все той же самий мундир, переодягається в нього у вокзальнiй убиральнi й приïжджає на станцiю Кепеник. Там вiн зупиняє збройний вуличний патруль на чолi з єфрейтором, приводить у ратушу й велить заарештувати бургомiстра й скарбника. Приголомшеному Обермюллеру капiтан заявляє, що має на те наказ його величностi iмператора. Обоє пiдкоряються майже без заперечень, привченi, що наказ є наказ, в капiтана є, видимо, абсолютнi повноваження. Фойгт вiдправляє ïх пiд охороною сторожачи магiстрату в Берлiн, а сам забирає касу — для ревiзiï. Фойгт не знав головного — у магiстратi не було паспортiв
 Над ранок Фойгт прокидається в пивному погребке й чує, як возiï, шофери й офiцiанти обговорюють подiю, героєм якого був вiн сам. Усi захоплюються блискавично проведеною операцiєю й капiтаном з Кепеника, оказавшимся вдобавок липовим. Похмурий i байдужий, у своєму старому костюмi, фойгт читає екстренi випуски газет, iз замилуванням зухвалого жартiвника, що оповiдають про витiвку,, Фойгт чує, як читають уголос оголошення про його розшук, iз прикметами капiтана з Кепеника — кощавоï, кособокоï, хворобливий, ноги колесом.
 У берлiнському розшукному вiддiленнi побувало вже сорок затриманих, але серед них явно нi капiтана. Детективи вiдмiнюються до того, щоб взагалi закрити цю справу, тим бiльше що в секретних повiдомленнях повiдомляється, що його величнiсть смiялася й була влещена, довiдавшись про те, що трапилося,: тепер всiм ясно, що нiмецька дисциплiна — це велика сила.
 У цей момент уводять Фойгта, що вирiшив сам зiзнатися у всьому, сподiваючись, що це йому зарахується й пiсля чергового вiдсиджування йому не вiдмовлять у документах. Йому потрiбно хоч раз у життi одержати паспорт, щоб почати теперiшнє життя. Фойгт повiдомляє, де захований мундир, що незабаром доставляються
 Переконавшись, що перед ними дiйсно лихий капiтан з Кепеника, начальник слiдчого вiддiлу поблажливо й благодушно цiкавиться, як йому спала на думку iдея провернути всю справу пiд видом капiтана. Фойгг простодушно вiдповiдає, що йому, як i кожному, вiдомо, що вiйськовим усе дозволено. Вiн надяг мундир, вiддав сам собi наказ i виконав його. На прохання начальника Фойгг знову надягає мундир i кашкет, i все невольно стають по стiйцi сумирно. Недбало приклавши руку до козирка, Фойгт вiддає команду Вiльно!. Пiд загальний регiт вiн звертається iз серйозним проханням — дати йому дзеркало, вiн нiколи ще не бачив себе в мундирi. Випивши для пiдкрiплення сил склянка люб'язно запропонованого йому червоного вина, Фойгт дивиться на себе у велике дзеркало. Поступово ïм опановує нестримний регiт, у якому чується одне слово: Неможливо!
 А. В. Дьяконова
 Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi. Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ Видавництво ACT.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/viklad_kazki_v_troh_actah_kapitan_z_kepenika.dhtml