КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_romanu_grimmelsgauzena_vigadliviy_simplicius.dhtml

	Сюжет роману Гриммельсгаузена Вигадливий Симплициус Симплициссимус Дiя вiдбувається в Європi в роки Тридцятирiчноï вiйни. Оповiдання ведеться вiд iменi головного героя. В одному селi, у Шпессерте, у селянськiй сiм'ï в повнiм неуцтвi живе хлопчик. Один раз на ïхнiй будинок нападають солдати, якi розоряють господарство, вiдбирають грошi, насилують жiнок, катують батька. Хлопчик вiд страху тiкає в лiс i поселяється там у пустельника. Пустельник за його наïвнiсть дає йому iм'я Симплициус. Вiн навчає його читанню, листу й слову Божию. Пiсля смертi пустельника, що колись був дворянином i офiцером, Симплициус залишає ïхнє вбоге житло й попадає в мiцнiсть Ганау.
 Тут хлопчик стає пажом губернатора, якому мiсцевий священик вiдкриває таємницю, що Симплициус — син його померлоï сестри. Але простота й наïвнiсть змушують героя вiдiгравати роль дурня при дворi. Зрештою Симплициуса переодягають у плаття з телячоï шкiри, а на голову надягають блазнiвський ковпак. За наказом губернатора його навчають грi на лютнi. Незважаючи нi на що, пiд дурним ковпаком юнак зберiгає свiй природний розум i кмiтливiсть
 Один раз, коли вiн грає перед мiцнiстю на лютнi, на його нападають кроати, i пiсля ряду перипетiй Симплициус попадає в табiр германських солдатiв пiд Магдебургом. За його музичну обдарованiсть полковник бере його до себе пажом, а в наставники призначає йому Херцбрудера. Iз сином наставника, Ульрiхом, Симплициус мiстить дружнiй сполучник. Наставник, угадуючи пiд блазнiвським убранням юнака здоровий розум, обiцяє допомогти йому незабаром скинути це плаття. У цей час у таборi обмовляють Ульрiха, обвинувачуючи його в крадiжцi золотого кубка, йому загрожує покарання. Тодi вiн вiдкуповується в капiтана i ïде, щоб потiм надiйти на службу до шведiв. Незабаром старого Херцбрудера заколює один з лейтенантiв полку. Симплициус залишається знову один, при нагодi вiн мiняє своє плаття на жiночий одяг, i тому що зовнiшнiсть його була досить приваблива, то йому доводиться пережити у своєму новому обличчi ряд лоскiтливих моментiв. Але обман розкривається, Симплициуса чекає катування, тому що в ньому пiдозрюють ворожого шпигуна. Випадок рятує героя — на табiр нападають шведи, серед яких Ульрiх Херцбрудер, вiн звiльняє друга й вiдправляє разом зi своïм слугою в безпечне мiсце. Але доля розпоряджається iнакше — Симплициус попадає до хазяïна, що посилає його сторожити монастир. Тут юнак живе собi на втiху: ïсть, вiдпочиває, займається верхiвковою ïздою й фехтуванням, багато читає. Коли хазяïн Симплициуса вмирає, то йому передають все добро покiйного з умовою, що вiн запишеться в солдати замiсть померлого, так юнак стає бравим солдатом
 Симплициус забуває поступово накази пустельника, вiн грабує, убиває, вiддається епiкурейству. Вiн одержує прiзвисько єгер iз Зуста, i завдяки своïй хоробростi, вiйськовiй хитростi й кмiтливостi йому вдається прославитися
 Один раз Симплициус знаходить скарб, що вiдразу вiдвозить у Кельн i залишає на зберiгання багатому купцевi пiд розписку. По дорозi назад бравий солдат попадає у шведський полон, де проводить шiсть мiсяцiв, вiддаючись насолодам життя, тому що, визнавши в ньому єгерi iз Зуста, шведський полковник дає йому повну волю в межах мiцностi. Симплициус флiртує з дiвицями, волочиться за дочкою самого полковника, що застає його вночi в ïï спальнi й змушує женитися на нiй. Для обзаведення власним будинком i господарством Симплициус вiдправляється в Кельн за одержанням свого скарбу, але купець збанкрутував, справа затягається, i герой поки супроводжує двох дворянських синкiв Впариж.
 Тут завдяки своєму мистецтву гри на лютнi й умiнню спiвати вiн викликає загальне замилування. Йому пропонують виступати в Лувре в театрi, i вiн з успiхом бере участь у рядi балетних i оперних постановок. Багатi дами таємно запрошують його у своï будуари, Симплициус стає модним коханцем. Нарештi йому все набридає, i тому що хазяïн не вiдпускає його, то вiн бiжить iз Парижа
 По дорозi Симплициус занедужує вiспою. Його особа з гарного перетворюється у виродливе, все порите вiспинами, а прекраснi кучерi вилазять, i тепер йому доводиться носити перука, голос у нього теж пропадає. На довершення до всьому його обкрадають. Пiсля хвороби вiн намагається вернутися в Нiмеччину. Бiля Филипсбурга вiн попадає в полон до нiмцiв i стає знову простим солдатом. Голодний, обдертий Симплициус зненацька зустрiчає Херцбрудера, що встиг зробити вiйськову кар'єру, але не забув старого друга. Вiн допомагає йому звiльнитися Однак Симплициус не зумiв скористатися допомогою Ульрiха, вiн знову зв'язується з мародерами, потiм попадає до розбiйникiв, серед яких зустрiчає свого ще одного старого знайомого, Олiв'є. На час вiн приєднується до нього й продовжує життя грабiжника й убивцi, але пiсля того як каральний загiн раптово нападає на Симплициуса й Олiв'є й по-звiрячому вбиває останнього, парубкiв вирiшує все-таки повернутися до своєï дружини. Зненацька вiн знову зустрiчає Херцбрудера, що важко хворий. З ним вiн робить паломництво у Швейцарiю, в Эйнзидлен, тут герой приймає католицьку вiру, i вони разом вiдправляються для лiкування Ульрiха спочатку в Баден на води, а потiм у Вiдень. Херцбрудер купує Симплициусу посада капiтана. У першому ж боï Херцбрудера ранять, i друзi вiдправляються для його лiкування в Грисбах. По шляху на води Симплициус довiдається про смертi своєï дружини й тестя, а також що сина його вiдтепер виховує сестра дружини. Тим часом Херцбрудер умирає вiд отрути, яким у полицю його отруïли заздрiсники
 Довiдавшись, що вiн знову холост, незважаючи на втрату вiрного друга, Симплициус пускається в любовнi пригоди. Спочатку на водах з однiєю симпатичноï, але вiтряною дамою, потiм iз селянкою, на якiй жениться. Незабаром виявляється, що дружина його не тiльки змiнює своєму чоловiковi, але й любить випити. Один раз вона так напивається, що в неï вiдбувається отруєння й вона вмирає
 Прогулюючись на околицях села, Симплициус зустрiчає свого батька. Вiд нього герой довiдається, що його рiдним батьком був дворянин — Штернфельс фон Фуксгейм, що потiм став пустельником. Самого ж його хрестили й записали в церковнi книги як Мельхiору Штернфельса фон Фуксгейма.
 Симплициус поселяється разом зi своïми приймальнями родителями, якi вмiло й рачительно ведуть його селянське господарство. Довiдавшись вiд мiсцевих жителiв про iснування в горах загадкового бездонного Муммельзее, вiн вiдправляється до нього й там попадає за допомогою чарiвного каменю, що дозволяє дихати пiд водою, у царство сильфiв. Познайомившись iз пiдводним миром, його царем, вiн вертається на землю з подарунком, каменем переливчастих кольорiв, той, виявляється, має дивну властивiсть: де його на землi покладеш, там заб'є цiлюще джерело мiнеральноï води. За допомогою цього каменю Симплициус сподiвається розбагатiти
 Село, у якiй живе герой, захоплюють шведи, у його будинку поселяється полковник, що, довiдавшись про шляхетне походження хазяïна, пропонує знову надiйти йому на вiйськову службу, обiцяє йому полк i багатство. З ним Симплициус доходить до Москви, де за наказом пануючи будує пороховi млини й виготовляє порох. Полковник його кидає, не виконавши своïх обiцянок. Цар же тримає Симплициуса пiд охороною. Його вiдправляють по Волзi в Астрахань, щоб вiн i там налагодив виробництво пороху, але по дорозi вiн попадає в полон до татар. Татари дарують його королевi Кореï. Вiдтiля вiн попадає через Японiю в Макао до португальцiв. Потiм турецькi пiрати доставляють його в Константинополь. Тут його продають у веслярi на галери. Ïхнiй корабель захоплюють венецианци й звiльняють Симплициуса. Герой, щоб возблагодарить Бога за своє рятування, робить паломництво в Рим i потiм нарештi через Лоретто вертається у Швейцарiю, у рiдний Шварцвальд.
 Три роки вiн мандрував по усьому свiтi. Оглядаючись на своє минуле життя, Симплициус вирiшує вийти вiд мирських справ i стати пустельником. Вiн так i надходить
 И от, коли вiн один раз бiля своєï хатини прилiг вiдпочити, примарилося йому, що вiн попадає в пекло й бачить самого Люцифера. Разом з юнаками Юлiєм i Аваром вiн робить незвичайну подорож, що закiнчується смертю обох молодих людей. Прокинувшись, Симплициус вирiшує знову зробити паломництво в Эйнзидлен. Вiдтiля вiн вiдправляється в Єрусалим, але в Єгиптi на нього нападають розбiйники, беруть у полон i показують за грошi, видаючи за первiсну людину, що, мов, був знайдений далеко вiд усякого людського житла. В одному з мiст європейськi купцi звiльняють Симплициуса й вiдправляють на кораблi Впортугалию.
 Раптово на корабель налiтає бура, вiн розбивається об каменi, вдається врятуватися тiльки Симплициусу й корабельному теслi. Вони попадають на незаселений острiв. Тут ведуть життя, подiбно знаменитому Робинзону. Тесля ж учиться робити пальмове вино й так захоплюється цим заняттям, що зрештою в нього запалюються легенi й печiнка, i вiн умирає. Поховавши товариша, Симплициус залишається на островi один. Вiн описує своє життя на пальмових листах. Один раз на островi робить змушене висадження команда голландського корабля. Симплициус передає капiтановi судна в подарунок свою незвичайну книгу, а сам вирiшує назавжди залишитися на островi Б. А. Коркмазова


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_romanu_grimmelsgauzena_vigadliviy_simplicius.dhtml