КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/perekaz_legendi_kalevala_karelofinskiy_narodniy.dhtml

	Переказ легенди Калевала. Карело-фIнський народний епос Короткий змIст четвертоÏ рунI. Головний герой — старий, вiрний Вяйнямейнен (Вяйне), вiковiчний песнопевец, зустрiчає в лiсi сестру свого суперника по спiвi Еукахайнена — юну Айно. Вiн просить ïï стать його дружиною. Айно в сльозах бiжить додому й розповiдає про цьому своïй матерi. Мати забороняє ïй засмучуватися, велить радуватися й ошатно одягтися. Дiвчина продовжує плакати й говорить, що не хоче йти замiж за старого. Засмучена, вона йде в лiс. Заблудившись i потрапивши на безлюдний берег моря, вона хоче викуплятися в море й тоне. Мати днi й ночi оплакує свою дочку, що потонула
 Рунь п'ята
 ЗвIстка про загибель нареченоÏ доходить до Вяйнямейнена. Виплакавши кiлька днiв про красуню Айно, що потонула у хвилях вод широкошумних, вiн з важким серцем вiдправляється на берег моря й звертається до сплячий Унтамо (божества сну) iз проханням сказати, де ховаються морськi дiви Велламо. Унтамо вiдповiдає йому, що Велламо живуть на мрячному остро-вочке, у темрявi морiв глибоких. Вийшов тодI Вяйне на човнову пристань, взяв вудки, оглянув лiсочки й поплив до тому мрячному островочку. Причаливши до берега, вiн закинув вудку у воду й став чекати. На ранковiй зорi вiн виловив дивну сьомгу: Дивна рибка! Нiколи таких не бачив!- дивується старий Вяйне. Знявши з пояса срiбний нiж, вiн приготувався вже розрiзати ïï, щоб з'ïсти на снiданок, вiдокремивши собi й на обiд, i на вечерю, як раптом рибка вислизнула з його рук i кинулася в море, перетворившись у морську дiву Велламо.
 ВIдпливши вIд тури Вяйне й пIднявши Iз хвиль голIвку, вона заговорила:
 Ой ти, старий Вяйнямейнен! Не потiм я вийшла в море, Щоб мене, як сьомгу, рiзав, Щоб розпластував, як рибку, З мене готовив снiданок… Для того я вийшла в море, Щоб курочкою спокiйноï На руках твоïх сiдати, Бути все життя твоєï женою, Щоб тобi постiль готовити, На постiль збивати подушку, Забирати твоє житло, Пiдмiтати пiдлоги в покоях; Щоб дрова носити в хатинку, Роздмухувати велике полум'я, Пекти тобi бiльшi хлiби Так медянi коржi, Пiдносити й кружку пива, Пригощати тебе, чим хочеш. Я зовсiм не сьомга моря И не окунь вод глибоких: Я дiвиця молода, Еукахайнена сестриця; Ти мене шукав так довго И бажав у теченье життя Мовив смутний Вяйне, що упустив рибку, що була його нареченою, що потонула, Айно: Еукахайнена сестра ти? ПРО, повернися до мене скорiше. Потяг вiн мережi й через рифи, i по спокiйнiй водi, але з риб, що живуть у море, не пiймав вiн милоï рибки. Згадав Вяйне свою померлу матiр i пошкодував про те, що комусь тепер його утiшити в горi, пiдтримати у важку хвилину, щоб суму не пiддався. Мати Вяйне пробудилася в могилi, з води у вiдповiдь сказав: син не повинен засмучуватися, нехай вiн вiдправляється в краïну Пiвночi Похъе-лi, де чимало красунь получше Айно, i вiзьме в дружин одну з них


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/perekaz_legendi_kalevala_karelofinskiy_narodniy.dhtml