КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/marusja_churay_pisenna_dusha_narodu.dhtml

	Маруся Чурай пIсенна душа народу Маруся Чурай дiвчина з легенди чи iсторична постать? Достовiрних доказiв немає, бо пiд час пожежi в Полтавi 1658 року згорiли всi документи мiських судових справ. Але про дiвчину, яка мала чарiвний голос та поетичний дар, в Украïнi ходило стiльки переказiв та легенд, що ймовiрно, Маруся особа iсторична. Можливо, вона справдi жила на Полтавщинi, складаючи та спiваючи пiснi, якi любив народ, а деякi дiйшли й до нас. Не випадково Лiна Костенко обрала саме ïï героïнею свого твору. Тiльки на перший погляд у романi описується життя дiвчини-пiснярки. Надто вже органiчно ïï доля переплiтається з долею Украïни. Коли Марусиними очима дивитися на тогочасну Украïну, то сприйматимеш красу степiв, неба, лiсiв: Така краса, висока i нетлiнна, що хоч спинись i з Богом говори.
 Особиста драма Марусi Чурай вiдбувалася на тлi всенародноï драми, бо це ж було в трагiчний перiод визвольноï вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького! I дiвчина звернулася до пiснi, щоб висловити своє ставлення до того загального лиха, яке спiткало ïï Батькiвщину. Ось чому образ Марусi Чурай виступає в єдностi з образом Украïни. Тiльки у родинi, де шанується народна мораль, де уболiвання за щастя та процвiтання Батькiвщини було основним правилом людськоï поведiнки, мiг з'явитися такий щирий, суто народний талант.
 Доброю й красивою була ïï мати, доброю людиною був батько, вiрно кохали вони одне одного. Убили батька вороги, тож не дивно, що загальнонацiональне болiло в ïï душi то була ïï доля. Основною рисою нацiонального, наскрiзь украïнського характеру героïв є почуття обов'язку. I кохання Маруся розумiє як духовне єднання, як повнокровне життя в громадi, як творчiсть. Маруся прагне до високих почуттiв i дiй, хоче пiзнати людськi радощi й страждання в усiй повнотi. I коли Гриць ïï палке кохання зрадив ïх любов, вона звинувачує себе через те, що не побачила ранiше, якi вони рiзнi: нерiвня душ це гiрше, нiж майна! Навiть, коли вiн, повний каяття, прийшов до неï за прощенням, вона не пiддалася слабкостi, бо вже зрозумiла, наскiльки рiзнi вони люди. Гриць сватається вона вiдмовляє. I Чураïха не може пiдняти руки, щоб благословити ïх: Вiн говорив, i вiдбувалось диво. Вiн зраду якось так перетворив, так говорив беззахисно й правдиво, неначе вiн про подвиг говорив.
 У романi Лiни Костенко, усупереч народним легендам, Маруся невинна у вiдчаï хлопець сам випиває отруту, яку Чураïвна приготувала собi. Не розказує Маруся цього суддям, бо не хоче бiльше жити. Спасiння прийшло вiд Богдана Хмельницького, який видав унiверсал про скасування вироку, у ньому вiн пiдкреслює, що не тiльки за бойовi заслуги ïï батька, а за талант пiснярки. Гетьман виступає в романi носiєм справедливостi, його розум осягає всi народнi потреби. Та дiвчина вже не може вiдродитися для нового кохання. Так i краïна, кинута на поталу вороговi, розгублюється, втрачає опору духу. Поховавши матiр, iде Маруся до Києва на прощу. I краса рiдноï землi милує ïï зболiле серце, а творча наснага народжує пiсню. Але згодом дивовижна краса поступається мiсцем розтерзаному Києву. Дивлячись на спустошену, випалену землю, Маруся розумiє, що ïï особиста бiда лише маленька крапелька в морi всенародного горя.
 Лiна Костенко поставила народну пiснярку вище особистоï трагедiï, показала духовне життя нацiï крiзь призму ïï нещасливого кохання. I довела, що творчiсть, яка спирається на духовну красу народу, безсмертна.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/marusja_churay_pisenna_dusha_narodu.dhtml