КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/korotkiy_syjet_romanu_vudfa_missis_deldouey.dhtml

	Короткий сюжет роману Вудфа Миссис Дэлдоуэй Дiя роману розвертається в Лондонi, у середовищi англiйськоï аристократiï, в 1923 м, i за часом займає всього один день. Поряд з реально, що вiдбуваються подiями, читач знайомить i з минулим героïв, завдяки потоку свiдомостi.
 Кларисса Дэллоуэй, п'ятдесятилiтня свiтська дама, дружина Ричарда Дэллоуэя, члена парламенту, iз самого ранку готується до майбутнього ввечерi в ïï будинку прийому, на який повиннi подарувати всi вершки англiйського вищого суспiльства. Вона виходить iз будинку й направляється у квiтковий магазин, насолоджуючись свiжiстю червневого ранку. По дорозi вона зустрiчає Хью Уитбреда, знакомого ïй з дитинства, що тепер займає високий господарський пост у королiвському палацi. Ïï, як завжди, вражає його надто елегантний i доглянутий вид. Хью завжди мало- мало придушував ïï; поруч iз ним вона почуває себе, як школярка. У пам'ятi Кларисси Дэллоуэй спливають подiï ïï далекоï юностi, коли вона жила в Бортоне, i Питер УОЛШ, закоханий у неï, завжди бiсився побачивши Хью й запевняв, що в нього немає нi серця, нi мозкiв, а є однi лише манери. Тодi вона не вийшла замiж за Питера через його занадто причепливий характер,
 але тепер немає та й подумає, що б сказав Питер, якби був поруч. Кларисса почуває себе нескiнченно юноï, але одночасно й невимовно древньоï
 Вона заходить у квiтковий магазин i пiдбирає букет. На вулицi чутний звук, схожий на пострiл. Це урiзалася в тротуар машина одного з сверхзначительних осiб королiвства — принца УЭЛЬСКОГО, королеви, може бути, i прем'єр мiнiстра. При цiй сценi присутня Септимус Уоррен- Смит, парубок рокiв тридцяти, блiдий, в обтрiпаному пальтеце й з такою тривогою в карих очах, що, хто на нього не гляне, вiдразу тривожиться теж. Вiн прогулюється разом зi своєю дружиною Лукрецией, що п'ять рокiв тому привiз iз Iталiï. Незадовго до цього вiн сказав ïй, що покiнчить iз собою. Вона боïться, як би люди не почули його слiв, i намагається скорiше повести його iз брукiвки. З ним часто трапляються нервовi припадки, у нього виникають галюцинацiï, йому здається, що перед ним з'являються мерцi, i тодi вiн розмовляє сам iз собою. Лукреция бiльше не може цього винести. Вона досадує на доктора Доума, що запевняє: з ïï чоловiком усе в порядку, абсолютно нiчого серйозного. Ïй жаль себе. Отут, у Лондонi, вона зовсiм одна, удалинi вiд своєï сiм'ï, сестер, якi як i ранiше в Милане сидять у затишноï комнатке й майструють солом'янi капелюшки, як робила й вона до весiлля. А тепер комусь неï захистити. Чоловiк ïï бiльше не любить. Але вона нiкому й нiколи не скаже, нiбито вiн божевiльний
 Миссис Дэллоуэй iз квiтами входить у свiй будинок, де давно вже метушаться слуги, пiдготовляючи його до вечiрнього прийому. Бiля телефону вона бачить записку, з якоï виявляється, що дзвонила ледi Брутн i бажала довiдатися, чи буде мiстер Дэллоуэй сьогоднi снiдати з нею. Ледi Брутн, ця впливова великосвiтська дама, ïï, Клариссу, не запросила. Кларисса, чия голова повна невеселих дум про чоловiка й про власне життя, пiднiмається до себе в спальню. Вона згадує свою молодiсть: Бортон, де жила з батьком, свою подругу Салли Сетон, гарну, живу й безпосередню дiвчину, Питера Уолша. Вона дiстає iз шафи зелене вечiрнє плаття, що збирається надягти ввечерi i яке треба полагодити, тому що воно лопнуло по швi. Кларисса приймається за шиття
 Раптом з вулицi, у дверi, лунає дзвiнок. Питер УОЛШ, тепер пятидесятидвухлетний чоловiк, що тiльки що повернувся з Iндiï в Англiю, де не був уже п'ять рокiв, злiтає по сходам до миссис Дэллоуэй. Вiн розпитує свою стару подругу про ïï життя, про сiм'ю, а про себе повiдомляє, що приïхав у Лондон у зв'язку зi своïм розлученням, тому що знову закоханий i хоче другий раз женитися. У нього збереглася звичка при розмовi грати своïм старим ножем з роговою ручкою, що вiн у цей момент стискає в кулаку. Вiд цього Кларисса, як i колись, почуває себе з ним несерйозною, порожньою талалайкою. I раптом Питер, убитий невловимими силами, ударяється в сльози. Кларисса заспокоює його, цiлує його руку, трiпає по колiну. Ïй з ним дивно добре й легко. А в головi миготить думка, що, якби вона вийшла за нього замiж, ця радiсть могла б завжди бути з нею. Перед вiдходом Питера в кiмнату до матерi входить ïï дочка Элизабет, темноволоса дiвчина сiмнадцяти рокiв. Кларисса запрошує Питера на свiй прийом
 Питер iде по Лондону й дивується, як же швидко змiнилося мiсто i його жителi за те час, поки його не було в Англiï. У парку на ослонi вiн засипає, i йому сниться Бортон, те, як Дэллоуэй став доглядати за Клариссой i вона вiдмовилася вийти замiж за Питера, як вiн страждав пiсля цього. Прокинувшись, Питер iде далi й бачить Септимуса й Лукрецию Смит, що чоловiк доводить до вiдчаю своïми вiчними приступами. Вони направляються на огляд до вiдомого доктора серовi Вiльямовi Брэдшоу. Нервовий зрив, що перерiс у хворобу, уперше виник у Септимуса ще в Iталiï, коли наприкiнцi вiйни, на яку вiн пiшов добровольцем, загинув Эванс, його товариш по зброï й друг
 Доктор Брэдшоу заявляє про необхiднiсть помiстити Септимуса в лiкарню для душевнохворих, вiдповiдно до закону, тому що парубок загрожував покiнчити iз собою. Лукреция вотчаянии.
 За снiданком ледi Брутн мiж iншим повiдомляє Ричардовi Дэллоуэю й Хью Уитбреду, яких вона запросила до себе по важливiй справi, що Питер УОЛШ недавно повернувся в Лондон. У зв'язку iз цим Ричарда Дэллоуэя по дорозi додому охоплює бажання купити Клариссе щось дуже гарне. Його схвилювало спогад про Питере, про молодiсть. Вiн купує прекрасний букет iз червоних i бiлих троянд i хоче, як тiльки ввiйде в будинок, сказати дружинi, що любить ïï. Однак зважитися на це йому не вистачає духу. Але Кларисса й так щаслива. Букет говорить сам за себе, так ще й Питер вiдвiдав неï. Чого ще бажати? У цей час ïï дочка Элизабет у себе в кiмнатi займається iсторiєю зi своєю викладачкою, що давно стала ïй подругою, украй несимпатичноï й заздроï мисс Килман. Кларисса ненавидить цю особу за те, що та вiднiмає в неï дочка. Нiбито ця важка, потворна, вульгарна, без доброти й милосердя жiнка знає змiст життя
 Пiсля занять Элизабет i мисс Килман iдуть у магазин, де викладачка купує якусь неуявну нижню спiдницю, об'ïдається за рахунок Элизабет тiстечками й, як завжди, скаржиться на свою гiрку долю, на те, що нiкому не потрiбна. Элизабет ледве виривається iз задушливоï атмосфери магазина й суспiльства нав'язливоï мисс Килман.
 У цей час Лукреция Смит сидить у себе у квартирi разом iз Септимусом i майструє капелюшок для однiєï своєï знайомоï. Ïï чоловiк, знову ненадовго ставши колишнiм, яким був у пору закоханостi, допомагає ïй радами. Капелюшок виходить забавна. Ïм весело. Вони безтурботно смiються. У дверi дзвонять. Це доктор Доум. Лукреция спускається вниз, щоб поговорити з ним i не пускати його до Септимусу, що боïться доктора. Доум намагається вiдтiснити дiвчину вiд дверей i пройти наверх. Септимус у панiцi; його захльостує жах, вiн викидається з вiкна й розбивається насмерть.
 До Дэллоуэям починають пiд'ïжджати гостi, поважнi добродiï й ледi. Кларисса зустрiчає ïх, коштуючи на верху сходiв. Вона прекрасно вмiє влаштовувати прийоми й триматися на людях. Зал швидко заповнюється народом. Ненадовго заïжджає навiть прем'єр-мiнiстр. Однак Кларисса занадто хвилюється, вона почуває, як постарiв; прийом, гостi бiльше не доставляють ïй колишньоï радостi. Коли вона проводжає поглядом виïжджаючого прем'єр-мiнiстра, то нагадує сама собi Килманшу, Килманшу — ворога. Вона неï ненавидить. Вона неï любить. Людинi потрiбнi вороги, не друзi. Друзi знайдуть неï, коли захочуть. Вона до ïх послугам
 З бiльшим запiзненням приïжджає чету Брэдшоу. Доктор розповiдає про самогубство Смита. У ньому, у докторi, є щось недобре. Кларисса почуває, що в нещастi не захотiла б попастися йому на очi
 Приïжджає Питер i подруга юностi Кларисси Салли, що тепер замужем за багатим фабрикантом i має п'ятьох дорослих синiв. Вона не бачилася iз Клариссой чи ледве не з юностi й заïхала до неï, лише випадково виявившись Влондоне.
 Питер довго сидить чекаючи, коли ж Кларисса улучить хвилинку й пiдiйде до нього. Вiн вiдчуває в собi страх i блаженство. Вiн не може зрозумiти, що валить його в таке сум'яття. Це Кларисса, вирiшує вiн про себе. I вiн бачить ïï.
 Е. В. Семина
 Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi. Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ Видавництво ACT.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/korotkiy_syjet_romanu_vudfa_missis_deldouey.dhtml