КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/korotkiy_syjet_povesti_chehova_palata_6.dhtml

	Короткий сюжет повести Чехова Палата 6 В 1892 роцI була написана Палата 6. Працюючи над цiєю повiстю, Чехов одночасно продовжував писати Острiв Сахалiн. Строго документальний, побудований на цифрах i фактах, Сахалiн i Палата 6 злилися в один символ страшноï победоносцев-ской Росiï.
 Майже чверть столIття прослужив доктор Андрiй Юхимович Рагин (Палата 6) завiдувачем лiкарнею в маленькому провiнцiйному мiстечку. У свiй час Рагин прийняв лiкарню в жахливому станi:
 …у палатах, коридорах i в лiкарняному дворi важко було дихати вiд смороду… Доглядач, кастеляншi й фельдшер грабували хворих…,  але за 25 рокIв служби Рагина у лiкарнi нiчого не змiнилося. Андрiй Юхимович надзвичайно любить розум i чеснiсть, але, щоб улаштувати бiля себе життя розумну й чесну, у нього не вистачає характеру й вiри у своє право. Наказувати, забороняти й наполягати вiн позитивно не вмiє… Людина пасивний по своïй природi, Рагин створив фiлософську систему, що виправдує його байдужiсть. Щастя людини в повнiм презирствi до дурноï суєти миру приходить вiн до висновку. Навiщо боротися зi злом, навiщо заважати людям умирати, якщо смерть є нормальний i законний кiнець кожного?
 Придушува такими мiркуваннями, Андрiй Юхимович опустив руки й став ходити в лiкарню не щодня. Майже увесь час вiн проводив будинку за читанням фiлософських книг. Один раз, випадково заглянувши в палату 6, де перебували душевнохворi, Рагин розговорився з Iваном Дмитровичем Громовим, що страждає манiєю переслiдування. Хвороба Громова — реакцiя болiсно чуйноï людини на страшнi умови дiйсностi. Переконавшись, що усяке насильство зустрiчається суспiльством, як розумна й доцiльна необхiднiсть, Громов доходить висновку, що його самого теж можуть у будь-яку хвилину заарештувати, закувати, засадити у в'язницю… Рагин виявляє у хворому цiкавого спiврозмовника. Говорить вiн (Громов.) про людську пiдлiсть, про насильство, що зневажає правду, про прекрасне життя, яка згодом буде на землi, i через ґрати своєï в'язницi благословляє майбутнє -. Громiв знущається з висидженого в теплому кабiнетi рагнн-ской теорiєю неминучостi зла. Коли Рагин переконує Громова примиритися зi стражданням, з побоями Микити, сторожа цiєï маленькоï Бастилiï: той вiдповiдає гнiвно: Нас тримають тут за ґратами, гноять i истя-зуют, але це прекрасно й розумно, тому що мiж цiєю палатою й теплим затишним кабiнетом немає нiякоï рiзницi. Зручна фiлософiя: i робити нема чого, i совiсть чиста, i мудрецем себе почуваєш… Страждання нехтуєте, а, мабуть, прищеми вам дверима палець, так закричите в усi горло!..
 Рагин став ходити до Громова щодня. Спочатку по лiкарнi, а потiм i по мiсту поповзли слухи, що доктор збожеволiв. Цим скористався товариш по службi Рагина, що мiтила на його мiсце. Рагина оголосили божевiльним i замкнули в палатi 6. I хоча Андрiй Юхимович запевняв себе, що… у в'язницi немає нiчого особливого… i що все згодом згниє й звернеться в глину, але розпач раптом опанував ям, вiн ухопився обома руками за ґрати й iз всiєï сили потрясли ïï. Мiцна решетх не пiддалася. Рагин на досвiдi переконується в нелюдськостi своєï фiлософiï, У головi його, серед хаосу, ясно мигнула страшна, нестерпна думка, що таку ж точно бiль повиннi були випробовувати роками, день у день цi люди, казавшиеся тепер при мiсячному свiтлi чорними тiнями. Як могло трапитися, що в продовження бiльше чим двадцяти рокiв вiн не знав i не хотiв знати этого?.. Совiсть, такий же незговiрливий i груба, як Микита, змусила його похолодiти вiд потилицi до п'ят. Вiн пiдхопився, хотiв крикнути щосили… Але iз труди не вийшло жодного звуку, i ноги не корилися, задихаючись, вiн рвонув на груди халат i сорочку, порвав i без почуттiв повалився на лiжко… Через день Андрiя Юхимовича ховали.
 Побоювання Громова, що й прав i винуватого можуть заарештувати, закувати не минулого маренням безумця. Сваволя, що панувала в краïнi, робив людей беззахисними. Величезною палатою 6 устала в повiстi царська Росiя. Коли я дочитав учора ввечерi це оповiдання, менi етало прямо-таки моторошно, я не мiг залишатися у своïй кiмнатi, я встав i вийшов. У мене таке вiдчуття, точно i я замкнений у палатi 6, — такими словами Бєлiнський передав враження, що зробило на нього новий твiр Чехова
 Палата 6 була прямо спрямована проти тих, хто намагався сховатися вiд навколишнього зла в тишi своïх затишних кабiнетiв. Вона розвiнчувала й популярну в тi роки теорiю непротивлення злу насильством Толстого, що кликала не до скинення несправедливого державного порядку, а до самовдосконалення кожноï людини окремо. Поява цього добутку напередоднi потужного суспiльного пiдйому, що передував революцiï 1905 року, говорить про зрослу полiтичну чуйнiсть письменника
 НаприкIнцI 80-х рокIв Чехов ще вiрив, що його спiвробiтництво в реакцiйнiй газетi Новий час служить добрiй справi. Читачам, затверджував вiн, кориснiше прочитати п'ятсот моïх нешкiдливих рядкiв, чим тi п'ятсот шкiдливих, якi будуть iти у фейлетонi, якщо своïх; я не дам. Однак з роками Чехов зрозумiв, що, незалежно вiд його особистих переконаннi, спiвробiтництво в реакцiйнiй пресi може зробити його знаряддям у руках мракобiсiв i чорносотенцiв. Починаючи з 1893 року Чехов не дав нi одного рядка в Новий час. Письменник вступав у пору творчоï зрiлостi, збройний не тiльки глибоким знанням життя, але й мiцнiючий рiк у рiк вiрою в близькiсть щасливих змiн у долях батькiвщини. Шляхiв, якi ведуть до торжества правди й добра, Чехов не вказував, але кожне його новий добуток змiцнював думку про те, що так жити далi неможливо.
 Потрiбно, щоб сильнi не поневолювали слабких, щоб меншiсть не була для бiльшостi паразитiв або насосом, що висмоктує з нього хронiчно кращi соки, — писав Чехов у повiстi Моє життя (1896). Багатство, ледарство й становi привiлеï меншостей стають нещастям не тiльки для трудового народу. Вони прирiкають тих, хто користується плодами чужоï працi, на духовне виродження, убивають у людях усе людське


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/korotkiy_syjet_povesti_chehova_palata_6.dhtml