КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/evolycia_y_budova_galactik.dhtml

	ЕволюцIя й будова галактик Поет запитував: Послухайте! Адже, якщо зiрки запалюють — значить — це кому-небудь потрiбно?. Ми знаємо, що зiрки потрiбнi, щоб свiтити, i наше Сонце дає необхiдну для нашого iснування енергiю. А навiщо потрiбнi галактики? Виявляються й галактики потрiбнi, i Сонце не тiльки забезпечує нас енергiєю. Астрономiчнi спостереження показують, що з ядер галактик вiдбувається безперервне витiкання водню. Таким чином, ядра галактик є фабриками по виробництву основного будiвельного матерiалу Всесвiту — водню
 Водень, атом якого складається з одного протона в ядрi й одного електрона на його орбiтi, є найпростiшим цеглинкою, з якого в надрах зiрок утворяться в процесi атомних реакцiй бiльше складнi атоми. Причому виявляється, що зiрки зовсiм не випадково мають рiзну величину. Чим бiльше маса зiрки, тим бiльше складнi атоми синтезуються в неï надрах
 Наше Сонце як звичайна зiрка робить тiльки гелiй з водню (який дають ядра галактик), дуже масивнi зiрки роблять вуглець — головний цеглинка живоï речовини. От для чого потрiбнi галактики й зiрки. А для чого потрiбна Земля? Вона робить всi необхiднi речовини для iснування життя людини. А для чого iснує людина? На це питання не може вiдповiсти наука, але вона може змусити нас ще раз задуматися над ним
 Якщо запалювання зiрок комусь потрiбно, те може й людина комусь потрiбний? Науковi данi допомагають нам сформулювати подання про наше призначення, про змiст нашого життя. Звертатися при вiдповiдi на цi питання до еволюцiï Всесвiту — це значить мислити космiчно. Природознавство вчить мислити космiчно, у той же час не вiдриваючись вiд реальностi нашого буття
 Питання про утворення й будову галактик — наступне важливе питання походження Всесвiту. Його вивчає не тiльки космологiя як наука про Всесвiт — єдиному цiлому, але також i космогонiя (гречок. гонейа означає народження) — галузь науки, у якiй вивчається походження й розвиток космiчних тiл i ïхнiх систем (розрiзняють планетну, зоряну, галактичну космогонiю).
 Галактика являє собою гiгантськi скупчення зiрок i ïхнiх систем, що мають свiй центр (ядро) i рiзну, не тiльки сферичну, але часто спиралевидную, елiптичну, сплюснену або взагалi неправильну форму. Галактик — мiльярди, i в кожнiй з них налiчуються мiльярди зiрок
 Наша галактика називається Чумацький Шлях i складається з 150 млрд. зiрок. Вона складається з ядра й декiлькох спiральних галузей. Ïï розмiри -100 тис. свiтлового рокiв. Бiльша частина зiрок нашоï галактики зосереджена в гiгантському диску товщиною близько 1500 свiтлового рокiв. На вiдстанi близько 30 тис. свiтлового рокiв вiд центра галактики розташоване Сонце
 Найближча до наший галактика (до якоï свiтловий промiнь бiжить 2 млн. рокiв) — туманнiсть Андромеди. Вона названа так тому, що саме в сузiр'ï Андромеди в 1917 роцi був вiдкритий перший позагалактичний об'єкт. Його приналежнiсть до iншоï галактики була доведена в 1923 роцi е. Хабблом, що знайшов шляхом спектрального аналiзу в цьому об'єктi зiрки. Пiзнiше були виявленi зiрки й в iншi туманностях
 А в 1963 роцi були вiдкритi квазари (квазiзорянi радиоисточники) — самi потужнi джерела радiовипромiнювання у Всесвiтi зi свiтнiстю в сотнi разiв бiльшоï свiтностi галактик i розмiрами в десятки разiв меншими ïх. Було припущено, що квазари являють собою ядра нових галактик i стало бути процес утворення галактик триває й понинi.
 Зiрки вивчає астрономiя (вiд гречок. астрон — зiрка й номос — закон) — наука про будову й розвиток космiчних тiл i ïхнiх систем. Ця класична наука переживає в XX столiттi свою другу молодiсть у зв'язку з бурхливим розвитком технiки спостережень — основного свого методу дослiджень: телескопiв-рефлекторiв, приймачiв випромiнювання (антен) i т.п. У СРСР в 1974 роцi вступив у дiю в Ставропольському краï рефлектор з дiаметром дзеркала 6 м., що збирає свiтла в мiльйони разiв бiльше, нiж людський око
 В астрономiï дослiджуються радiохвилi, свiтло, iнфрачервонi, ультрафiолетовi, рентгенiвське випромiнювання й гамма-променi. Астрономiя дiлиться на небесну механiку, радiоастрономiю, астрофiзику й iншi дисциплiни
 Особливого значення набуває в цей час астрофiзика — частина астрономiï, що вивчає фiзичнi й хiмiчнi явища, що вiдбуваються в небесних тiлах, ïхнiх системах i в космiчному просторi. На вiдмiну вiд фiзики, в основi якоï лежить експеримент, астрофiзика ґрунтується головним чином на спостереженнях. Але в багатьох випадках умови, у яких перебуває речовина в небесних тiлах i системах вiдрiзняється вiд доступних сучасним лабораторiям (надвисокi й наднизькi щiльностi, висока температура й т.д.). Завдяки цьому астрофiзичнi дослiдження приводять до вiдкриття нових фiзичних закономiрностей Власне значення астрофiзики визначається тим, що в цей час основна увага в релятивiстськiй космологiï переноситься на фiзику Всесвiту — стан речовини й фiзичних процесiв, що йдуть на рiзних стадiях розширення Всесвiту, включаючи найбiльш раннi стадiï
 Один з основних методiв астрофiзики — спектральний аналiз. Якщо пропустити промiнь бiлого сонячного свiтла через вузьку щiлину, а потiм крiзь скляну тригранну призму, то вiн розпадається на складовi кольори, i на екранi з'явиться райдужна колiрна смужка з поступовим переходом вiд червоного до фiолетового — безперервний спектр. Червоний кiнець спектра утворений променями, найменш отклоняющимися при проходженнi через призму, фiолетовий — найбiльш отклоняемими. Кожному хiмiчному елементу вiдповiдають цiлком певнi спектральнi лiнiï, що й дозволяє використовувати даний метод для вивчення речовин
 На жаль, короткохвильовi випромiнювання — ультрафiолетовi, рентгенiвськi й гамма-променi — не проходять крiзь атмосферу Землi, i тут на допомогу астрономам приходить наука, що донедавна розглядалася як насамперед технiчна — космонавтика (вiд гречок. наутике — мистецтво кораблеводiння), що забезпечує освоєння космосу для потреб людства з використанням лiтальних апаратiв
 Космонавтика вивчає проблеми: теорiï космiчних польотiв — розрахунки траєкторiй i т.д.; науково-технiчнi — конструювання космiчних ракет, двигунiв, бортових систем керування, пускових споруджень, автоматичних станцiй i пiлотованих кораблiв, наукових приладiв, наземних систем керування польотами, служб траекторних вимiрiв, телеметрiï, органiзацiя й постачання орбiтальних станцiй i iн.; медико^-бiологiчнi — створення бортових систем життєзабезпечення, компенсацiя несприятливих явищ у людському органiзмi, пов'язаних з перевантаженням, невагомiстю, радiацiєю й др.
 Iсторiя космонавтики починається з теоретичних розрахункiв виходу людини в неземний простiр, якi дав К. е. Цiолковський у працi Дослiдження свiтових просторiв реактивними приладами ( 1903 р.). Роботи в областi ракетноï технiки початi в СРСР в 1921 роцi. Першi запуски ракет на рiдкому паливi здiйсненi в США в 1926 роцi
 Основними вiхами в iсторiï космонавтики стали запуск першого штучного супутника Землi 4 жовтня 1957 року, перший полiт людини в космос 12 квiтня 1961 року, мiсячна експедицiя в 1969 роцi, створення орбiтальних пiлотованих станцiй на навколоземнiй орбiтi, запуск космiчного корабля багаторазового використання
 Роботи велися паралельно в СРСР i США, але в останнi роки намiтилося об'єднання зусиль в областi дослiдження космiчного простору. В 1995 роцi здiйснений спiльний проект Мир — Шаттл, у якому американськi кораблi Шаттл використовувалися для доставки космонавтiв на росiйську орбiтальну станцiю Мир.
 Можливiсть вивчати на орбiтальних станцiях космiчне випромiнювання, що затримується атмосферою Землi, сприяє iстотному прогресу в областi астрофiзики
 Список лiтератури
 ейнштейн А., Инфельд Л. Еволюцiя фiзики. М., 1965.
 Гейзенберг В. Фiзика й фiлософiя. Частина й цiле. М., 1989.
 Коротка мить торжества. М., 1989.
 Гейзенберг В. Фiзика й фiлософiя. Частина й цiле. М., 1989. ейнштейн А., Инфельд Л. Еволюцiя фiзики. М., 1965.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/evolycia_y_budova_galactik.dhtml