КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/BIOSFERA/viznachennja_ponjattja_suspilstvo.dhtml Визначення поняття суспIльство Iснує багато визначень поняття суспiльство. У вузькому змiстi пiд суспiльством може розумiтися як певна група людей, що об'єдналися для спiлкування й спiльного виконання якоï-небудь дiяльностi, так i конкретний етап в iсторичному розвитку народу або краïни В широкому змiстi суспiльство це вiдокремилося вiд природи, але тiсно пов'язана з нею частина матерiального свiту, що складається з iндивiдуумiв, що володiють волею й свiдомiстю, i мiстить у собi способи взаємодiï людей i форми ïхнього об'єднання У фiлософськiй науцi суспiльство характеризується як динамiчна система, що саморозвивається, тобто така система, що здатна, серйозно змiнюючись, зберiгати в той же час свою сутнiсть i якiсну визначенiсть При цьому система визначається як комплекс взаємодiючих елементiв. У свою чергу елементом називається деякий далi нерозкладний компонент системи, що приймає особисту участь у ïï створеннi Для аналiзу сложноорганизованних систем, подiбних тоï, котру являє собою суспiльство, ученими було вироблене поняття пiдсистема. Пiдсистемами йменуються промiжнi комплекси, бiльше складнi, чим елементи, але менш складнi, чим сама система Пiдсистемами суспiльства прийнято вважати сфери громадського життя, яких звичайно видiляють чотири: економiчна (ïï елементами є матерiальне виробництво й вiдносини, що виникають мiж людьми в процесi виробництва матерiальних благ, ïхнього обмiну й розподiлу);соцiальна (складається з таких структурних утворень, як класи, соцiальнi шари, нацiй, з ïхнiх взаємин i взаємодiй один з одним);полiтична (мiстить у собi полiтику, державу, право, ïхнє спiввiдношення й функцiонування);духовна (охоплює рiзнi форми й рiвнi суспiльноï свiдомостi, якi в реальному життi суспiльства утворять явище духовноï культури)Кожна ïхньоï цiєï сфер, будучи сама елементом системи, називаноï суспiльство, у свою чергу виявляється системою стосовно елементiв, ïï складовоï Всi чотири сфери громадського життя взаємозалежнi й взаємно обумовлюють один одного. Подiл суспiльства на сфери трохи умовно, але воно допомагає вичленять i вивчати окремi областi реально цiлiсного суспiльства, рiзноманiтне й складне громадське життя СоцIальнI норми й поводження, що вIдхиляється, Пiд соцiальними нормамиобично розумiють установленi в суспiльствi правила, зразки, еталони поводження людей, що регулюють громадське життя Видiляють наступнi види соцiальних норм: 1) норми моралi, тобто такi норми, у яких виражаються подання людей про гарному й поганому, про добро й зло, про справедливiсть i несправедливiсть, реалiзацiя яких забезпечується внутрiшнiм переконанням людей або силою суспiльноï думки; 2) норми традицiй i звичаïв. Звичаєм називають iсторично сформоване правило поведiнки, що ввiйшло у звичку в результатi його багаторазового повторення. Реалiзацiя цього виду норм забезпечується силою звички людей; 3) релiгiйнi норми, до яких вiдносять правила поведiнки, що втримуються в текстах священних книг або встановленi релiгiйними органiзацiями (церквою). Люди виконують цi правила, керуючись своєю вiрою або пiд погрозою бути покараними (Богом або церквою); 4) полiтичнi норми — норми, установлюванi рiзними полiтичними органiзацiями. Цi правила поведiнки насамперед повиннi дотримувати членiв даних органiзацiй. Реалiзацiя таких норм забезпечується внутрiшнiми переконаннями людей, що входять у цi органiзацiï, або страхом бути виключеними з них; 5) правовi норми — формально певного правила поведiнки, установленi або санкцiонованi державою, реалiзацiя яких забезпечується його авторитетом або примусовою силою Соцiальнi норми визначають границi припустимого поводження людей стосовно до конкретних умов ïхньоï життєдiяльностi. Як уже було зазначено вище, дотримання даних норм звичайно забезпечується внутрiшнiми переконаннями людей або шляхом застосування до них соцiальних заохочень i соцiальних покарань у виглядi так званих соцiальних санкцiй Пiд соцiальною санкцiєю звичайно розумiється реакцiя суспiльства або соцiальноï групи на поводження iндивiда в суспiльно-суспiльно- значимiй ситуацiï. По своєму змiстi санкцiï можуть бути позитивними (заохочувальними) i негативними (караючими) У реальностi поводження людей у суспiльствi далеко не завжди вiдповiдає встановленим соцiальним нормам i навiть, навпроти, вiдбувається ïхнє порушення. У такому випадку говорять про поводження, що вiдхиляється, суб'єкта Откланяющимся (девiантним) прийнято називати таке поводження, що не вiдповiдає вимогам прийнятих у суспiльствi соцiальних норм. Iнодi подiбнi вiдхилення можуть мати позитивний характер i приводити до позитивних наслiдкiв. Але в бiльшостi випадкiв про поводження, що вiдхиляється, говорять як про негативне соцiальне явище, що наносить шкоду суспiльству Найбiльш серйозними проявами такого поводження є злочиннiсть, наркоманiя й алкоголiзм Пiд алкоголiзмом i наркоманiєю розумiється вид хронiчного захворювання, що розвивається в результатi систематичного вживання людиною спиртних напоïв або наркотикiв Злочином називається суспiльно небезпечне винне дiяння, передбачене в Особливiй частинi Кримiнального кодексу. Сукупнiсть злочинiв у соцiологiï має особлива назва — делинквентное поводження Трудова дiяльнiсть людей (або процес матерiального виробництва) — це одна з форм людськоï дiяльностi, спрямована на перетворення природного миру й створення матерiальних благ У структурi трудовоï дiяльностi видiляють: свiдомо поставленi цiлi — виробництво певноï продукцiï, переробка природних матерiалiв, створення машин i механiзмiв i багато чого iншого;предмети працi — тi матерiали (метал, глина, камiнь, пластмаса та iн.), на перетворення яких спрямована дiяльнiсть людей;засобу працi — всi пристроï, прилади, механiзми, приспособления, енергетичнi системи й iн., за допомогою яких пiддаються перетворенню предмети працi;використовуванi технологiï — прийоми й способи, застосовуванi в процесi виробництваДля характеристики трудовоï дiяльностi звичайно використовують наступнi параметри:продуктивнiсть працi — кiлькiсть продукцiï, зробленоï в одиницю часу;ефективнiсть працi — спiввiдношення матерiальних i трудових витрат, з одного боку, i отриманих результатiв — з iншоï;рiвень подiлу працi — розподiл конкретних виробничих функцiй мiж учасниками трудового процесу (у масштабi суспiльства й у конкретних трудових процесах) Про змiст трудовоï дiяльностi людини можна судити по тимi функцiям, якi вiн виконує, по ступенi ïхньоï розмаïтостi й складностi, за рiвнем самостiйностi й творчостi працiвника Характер вимог, пропонованих до учасника трудовоï дiяльностi, залежить вiд багатьох факторiв, у першу чергу вiд конкретного змiсту працi й мiсця в системi подiлу працi Загальнi вимоги такi: 6) працiвник повинен володiти всiма прийомами й способами виробництва, з яких складається технологiчний процес (вимога професiоналiзму); 7) квалiфiкацiя працiвника не може бути нижче того рiвня, що визначається характером працi. Нiж складнiше праця, тим вище вимоги до спецiальноï пiдготовки учасника трудового процесу (вимога квалiфiкацiï); 8) вiд працiвника потрiбне безумовне дотримання законiв про працю й правил внутрiшнього трудового розпорядку, дотримання заданих параметрiв виробничого процесу, виконання зобов'язань, що випливають зi змiсту трудового договору (вимоги трудовоï, технологiчноï, виконавськоï, договiрноï дисциплiни) У суспiльних науках пiд дiяльнiстю розумiється форма активностi людини, спрямована на перетворення ïм навколишнього свiту У структурi будь-якоï дiяльностi прийнято видiляти об'єкт, суб'єкт, мета, засоби ïï досягнення й результат Об'єктом називається те, на що дана дiяльнiсть спрямована; суб'єктом — той, хто неï здiйснює. Перш нiж почати дiяти, людина визначає мета дiяльностi, тобто формує у своïй свiдомостi iдеальний образ того результату, який вiн прагне досягти Потiм, коли цiль визначена, iндивiд вирiшує, якi засоби йому необхiдно використовувати для досягнення поставленоï мети. Якщо засоби обранi правильно, то пiдсумком дiяльностi буде одержання саме того результaтa, до якого прагнув суб'єкт Основним мотивом, що спонукує людини до дiяльностi, є його бажання задовольнити своï потреби Цi потребно сти можуть бути фiзiологiчними, соцiальними й iдеальними. Усвiдомлюванi тiєю чи iншою мiрою людьми, вони стають головним джерелом ïхньоï активностi Величезну роль грають i переконання людей щодо цiлей, яких необхiдно досягти, i основних шляхах i засобах, до них ведучих Iнодi у виборi останнiх люди керуються сформованими в суспiльствi стереотипами, тобто деякими загальними, спрощеними поданнями про який- небудь соцiальний процес (конкретно — про процес дiяльностi) Незмiнна мотивацiя має тенденцiю вiдтворювати аналогiчнi дiï людей i як наслiдок — аналогiчну соцiальну реальнiсть Розрiзняють дiяльнiсть прак тическую й духовну. Перша спрямована на перетворення iснуючих у реальностi об'єктiв природи й суспiльства Змiстом другоï є змiна свiдомостi людей Практична дiяльнiсть пiдроздiляється на: а) материально-производствен ную;б) соцiально^-перетворювальнуУ духовну дiяльнiсть включають:а) пiзнавальну дiяльнiсть;б) ценностно-прогностичну дiяльнiсть;в) прогностичну дiяльнiсть Залежно вiд отриманих результатiв дiяльнiсть може бути охарактеризована як руйнiвна або творча Дiяльнiсть впливає на особистiсть, будучи тiєю основою, на якiй вiдбувається розвиток останньоï У процесi дiяльностi iндивiд самореалiзується й самозатверджується як особистiсть, саме процес дiяльностi лежить в основi соцiалiзацiï iндивiда Впливаючи на навколишнiй свiт, людина не тiльки адаптується до природного й соцiального середовища, але перебудовує й удосконалює ïï. Вся iсторiя людського суспiльства — це iсторiя дiяльностi людей Духовний мир особистостI. СвIтогляд, людина, суспIльство Духовний мир особистостi (мiкрокосм людини) — цiлiсне й у той же час суперечливе явище Це складна система, елементи якоï: духовнi потреби в пiзнаваннi навколишнього свiту, у самовираженнi засобами культури, мистецтва, iнших форм дiяльностi, у користуваннi досягненнями культури й iн.;знання про природу, суспiльство, людину, самому собi;вiра в iстиннiсть тих переконань, якi роздiляє людина;подання,переконання, що визначають людську дiяльнiсть у всiх ïï проявах i сферах;цiнностi, що лежать в основi вiдносини людини до миру й самому собi, що надають змiст його дiяльностi, що вiдбивають його iдеали;здатностi до тих або iнших форм соцiальноï дiяльностi;почуття й емоцiï, у яких виражається його вiдношення iз природою й суспiльством;мети, якi вiн свiдомо ставить перед собоюВажливим елементом духовного миру людини є його свiтогляд, сукупнiсть його поглядiв на мир у цiлому й пов'язане з ними вiдношення до мируВидiляють кiлька типiв свiтогляду:повсякденне (або життєве). Воно формується пiд впливом життєвих обставин, опирається на особистий досвiд;релiгiйне. У його основi лежать релiгiйнi погляди, подання й переконання людини;наукове. Воно формується на основi досягнень сучасноï науки, вiдбиває наукову картину миру, результати сучасного наукового пiзнання;гуманiстичне. Про нього говорять скорiше як про мету, чим як про реальнiсть. Гуманiстичний свiтогляд поєднує кращi сторони наукового свiтогляду з поданнями про соцiальну справедливiсть, екологiчну безпеку, моральний iдеал Духовний мир особистостi виражає нерозривний зв'язок iндивiда й суспiльства. Людина вступає в суспiльство, що володiє певним духовним фондом, освоïти який йому має бути в життi URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/BIOSFERA/viznachennja_ponjattja_suspilstvo.dhtml