КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/UZAG/uzag207.dhtml

	Про непIдробнI почуття (за творами Й. @ете "Фауст" i Т. Г. Шевченка "Катерина") Вiчнi теми кохання i зради знайшли своє втiлення у багатьох творах свiтовоï лiтератури. Адже Добро i Зло теж живуть поряд, i кожнiй людинi Бог надав можливiсть обирати те чи iнше, боротися зi Злом чи приймати його пiд личиною Добра. Кажуть, що бувають у життi такi ситуацiï, коли немає чiткоï межi мiж Добром i Злом. Iнколи здається, що цю межу можна провести, покладаючись на власне сумлiння: чини так, як серце велить. Але ж серце - це не лише почуття, це й вiдповiдальнiсть перед iншими людьми, перед власним сумлiнням. Доля Гретхен iз славнозвiсноï трагедiï "Фауст" Й. @ете багато в чому схожа з долею Шевченковоï Катерини з однойменноï поеми. Це дiвчата-покритки, якi виросли в звичайних сiм'ях, шанували рiдних, ходили до церкви, мрiяли про кохання, але жодна з них не мала уявлення про те, яким сильним може бути це почуття. Гретхен змалечку дотримується життєвих правил i традицiй, працює легко i завзято, бо розумiє, що вона - єдина опора в сiм'ï. Але кохання до Фауста нахлинуло на неï, наче повiнь. Вона неспроможна боротися з ним. Та i як боротися, коли у тяжку хвилину людина, думаючи про Добро i Зло, покладається на "чини так, як пiдказує серце". Саме так вона i вчинила, вiдкрила душу Фаустовi, не мiркуючи про грiховнiсть своïх вчинкiв. Народилася позашлюбна дитина, а потiм - смерть матерi й брата, розлука з коханим, осуд сусiдiв. Такiй вразливiй натурi, як Гретхен, це тяжко знести: вона збожеволiла. Схожа доля i в Катерини: росла з батьками, не переобтяжена тяжкою працею, росла, як i бiльшiсть дiвчат iз звичайних сiмей. Але сталося те саме лихо: "Покохала москалика, як знало серденько". Вiддалася своïм почуттям до останку, кинулася у вир пристрасного кохання, не слухала нi батька, нi неньки. Та зрадив коханий, поïхав - i не повернувся, а батьки, що шанували традицiï, виганяють ïï з дитиною свiт за очi шукати батька-москаля. Знайшла його Катерина, та втiхи мало 
 - прогнав ïï москаль-офiцер, а на сина i не глянув. Катерина у вiдчаï вiд такоï зневаги втопилася. Обидвi героïнi поплатилися за своє кохання, таке щире i чисте, бо, крiм почуття, вони бiльше нiчим не керувалися. Обидвi випили до дна чашу горя i слiз. Але щире каяття Гретхен врятувало ïï душу. Мефiстофель вважав, що душа дiвчини навiк загинула, та Бог простив ïï. Фiнал твору Тараса Шевченка - це лише початок шляху каяття або духовноï загибелi, бо Катеринине дитя було врятоване, хлопчик став поводирем у кобзаря. I Гете, i Шевченко у своïх творах показали, яким складним буває життя, як складно жити i перебувати в гармонiï зi своïми почуттями, з довкiллям. Нiхто не може бути застрахованим вiд помилок. Але завжди люди будуть кохати i вiрити у своє щастя, яким би тяжким шляхом не довелося йти, чого б не довелося на ньому зазнати.

URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/UZAG/uzag207.dhtml