КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/SYMONENKO/symonenko103.dhtml

	Розкриття єдностI образу матерI-людини з образом МатерI-БатькIвщини у "Лебедях материнства" Василя Симоненка
 Можна все на свiтi вибирати, сину, 
 Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. 
 / В. Симоненко / Письменники - виразники поетичноï душi свого народу. Ним був i Василь Симоненко, що навiчно зостався молодим заспiвувачем поезiï другого повоєнного десятилiття. У його поезiï "Лебедi материнства" стiкаються воєдино фантазiя казки i щира правда серця. У цiй поезiï ми нiби чуємо голос поета, перевтiленого в чарiвника. Той голос огортає дитячу душу таємницею чогось осяйного, прекрасного: 
 Загляда в шибу казка сивими очима, 
 Материнська добра ласка в неï за плечима. Далi прибулець з казки, доторкнувшись колисковоï вервечки, оповиває добрим чаром матiр над колискою i сам розчиняється у зворушливому материнському голосi й серцi. I ми чуємо вже голос матерi: 
 Припливайте до колиски, лебедi, як мрiï, 
 Опустiться, тихi зорi, синовi пiд вiï. Материнськi наспiви-побажання наповнюють "золотим сузiр'ям", теплотою i ласкою душу дитини. Вiд них легко дихається i добре зростається малятi. Нiби сама земля посилає своï добрi сили оберiгати дитя вiд зла, щоб виросло воно на славу i на добро рiднiй землi. Образ жiнки-матерi бачиться Василю Симоненковi в неподiльнiй єдностi з образом матерi-Батькiвщини. Обидвi матерi стоять на чатах бiля колиски дитини, оберiгаючи ïï спокiй, навчаючи доброти й мудростi життя. Спершу до сина промовляє матiр по кровi. Вiд лагiдно-нiжних слiв ïï пiснi-казки заснуло дитя, але не заснуло сповнене турбот материнське серце. Завтрашнiй свiтанок, прийдешня юнiсть сина, молодецькi стежки "у сади зеленi" стають перед очима неньки: 
 Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, 
 Виростуть з тобою приспанi тривоги. З кожним дистихом думка розгортається, ширшає, сягає вiд iнтимних вимiрiв людськоï духовностi - до морально-соцiальних, суспiльно-полiтичних: 
 Можеш вибирати друзiв i дружину 
 Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Так висловила мати над колискою свiй заповiт синовi. На цiй вершинi думки вiдчуваються новi перевтiлення: голосом матерi, словами величними й простими промовляє сама рiдна земля, велика мати Батькiвщина i вiдкриває глибоку iстину людськоï дружби, любовi, братерства, з яких виростає священне почуття патрiотизму. Почуття, яке дається людинi як найдорожчий скарб, як саме життя. 
 У заключному акордi знову промовляє мати: чи то повторює заповiтне, чи ще раз нагадує вже дорослому синовi, благословляючи в дорогу: 
 Можна все на свiтi вибирати, сину, 
 Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. Отже, в цiй поезiï родиннi почуття невiд'ємнi вiд почуттiв громадянських - мати мрiє виховати не тiльки доброго сина, а й громадянина -патрiота. 


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/SYMONENKO/symonenko103.dhtml