КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/NECHUI-LEVICKI/nechui-levicki103.dhtml

	Осуд бездуховностI та егоÏзму в повIстI Iвана Нечуя-Левицького "Кайдашева сIм'я" Нечуй-Левицький посiдає особливе мiсце серед творцiв украïнськоï класичноï прози. Вiн - майстер великих епiчних творiв, вдумливий спостерiгач народного життя. В художнiх творах Нечуя-Левицького розкриваються правдивi картини часiв панщини i характернi явища пореформеноï епохи: боротьба за власнiсть, за землю, поява заможноï сiльськоï верхiвки та маси заробiтчан, що йдуть на першi капiталiстичнi промисли i фабрики. Це справжня енциклопедiя народного соцiального побуту, що постає в описах, у людських характерах. У повiстi "Кайдашева сiм'я" показано розшарування селянства, розпад патрiархальноï сiм'ï пiсля реформи 1861 року. Нечуй-Левицький викрив причини непорозумiння i сварок у сiм'ï Кайдаша. На конкретних прикладах письменник довiв, що в умовах капiталiстичноï дiйсностi спотворюються людськi почуття i взаємини, iнтереси i прагнення. Внаслiдок сутичок i боротьби за власнiсть люди стають жорстокими, дрiб'язковими, жалюгiдними. Крiм смiху, побутовi картини повiстi викликають ще й почуття суму за людину, за ïï самоприниження i моральний занепад. Цi люди нiчого не бачать у життi, крiм своïх родинних суперечок. Коло iнтересiв цих людей замикається на клаптику землi, на тиновi, на грушi... У "Кайдашевiй сiм'ï" багато яскравих виразних дiалогiв, у яких виявляються з одного боку - лiризм i природний гумор украïнських селян, а з iншого - обмеженiсть ïх свiтогляду, забобоннiсть i примiтивiзм понять, що зростають на грунтi дрiбновласницькоï психологiï. Перед нами, нiби живi, проходять образи: старий Кайдаш, з його забобонами i схильнiстю до чарки, i чванлива Кайдашиха, незграбний i суворий Карпо, горда i брехлива Мотря, тиха Меланка i жвавий Лаврiн. Карпо жорстокий, черствий. Цi риси були помiченi у волостi, його обрали за десяцького. З цього приводу громада жартувала: "Карпо - чоловiк гордий та жорстокий, з його буде добрий сiпака..." Дружину вiн хоче мати таку, щоб була "робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як муха в спасiвку". Дрiбновласницька позицiя, егоïзм, що панували у сiм'ï, притупили в людях родиннi почуття. В гнiвi Карпо кричить: "Не лiзь, бо задушу, iродова душа!" "Карпо затрусив матiр так, що легенький хлiв увесь затрусився". Лаврiн - такий же дрiбний власник, егоïст. I смiшно, i сумно читати "Кайдашеву сiм'ю". Мова балакучого Лаврiна сповнена жартiвливих слiв, дотепних виразiв, поступово змiнюється, стає брутальною i сварливою. Ось вiн загрожує бабi Палажцi: "Як не знайду Мелашку, то я вас, бабо, вб'ю або повiшу" Кайдашиха теж сварлива, егоïстична, зла, заздрiсна. Вона була заводiєм усiх сварок в сiм'ï, всiєï колотнечi. На образi цiєï егоïстичноï i сварливоï жiнки показано моральний занепад людини в умовах безпросвiтноï темряви i ворожнечi. Мотря поспiль перетворюється на сварливу i жорстоку людину, яка в сiмейних суперечках не зупиняється нi перед ким. За це вiд свекрухи вона дiстала прiзвище "бендерська чума". Не сiмейне щастя може зрости в таких умовах, а зло i прагнення якнайбiльше увiрвати собi, навiть цiною кривди близьких i рiдних людей. 
 Мелашка у порiвняннi з iншими персонажами має чи не найбiльше позитивних рис. Але поступово вона переймає ïхнi звички, грубiсть, що панували в сiм'ï Кайдашiв. Наприклад, коли Мотря за бiдне походження називає ïï дiтей старцями, Мелашка вiдповiдає: "Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмiєш. У тебе до того розуму та хисту нема". На образi Мелашки ще яскравiше, нiж на iнших персонажах, бачимо, що тяжкi умови життя перетворюють ïх на егоïстiв. 

URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/NECHUI-LEVICKI/nechui-levicki103.dhtml