КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/KULISH_M/kulish_m200.dhtml

	КУЛIШ МИКОЛА (1892-1942) Народився у с. Чаплинка на Херсонщинi. Навчався а Олешкiвському мiському училищi, приватнiй гiмназiï, на iсторико-фiлологiчному факультетi Одеського унiверситету (не закiнчив), в Одеськiй школi прапорщикiв. Пiдчас Першоï свiтовоï вiйни перебував на фронтi. З 1918 р. - голова мiськвиконкому Олешок, голова мiсцевоï ради. З 1922 по 1925 р. працював iнспектором наросвiти, 1925 р. переведений до Харкова. Брав активну участь у лiтературному життi мiста, з 1926 р. став президентом органiзацiï письменникiв ВАПЛ1ТЕ. Тiсно спiвпрацював iз театром "Березiль" Леся Курбаса. У 1934 р. був репресований, засланий на Соловки i розстрiляний там 1942 р.
 Драматург. У своïх п'єсах зображував сучасне життя Украïни iз всiма його складностями та суперечностями, висмiював недолiки суспiльного життя. Твори Кулiша були новаторськими за змiстом. Найвiдомiшi iз них: "97" (1924), "Народний Малахiй" (1927), "Мина Мазайло" (1929), "Патетична соната" (1929), "Маклена Траса" (1933).
 Значення п'єси "Мина Мазайло" М. Кулiша в нашi днi Я запитую в себе, питаю у вас, у людей; Я питаю в книжок, роззираюсь на кожнiй сторiнцi. Де той рiк, де той мiсяць, той проклятий тиждень i день, Коли ми, украïнцi, забули, що ми украïнцi?.. В. Баранов Вже бiльше як сiмдесят рокiв минуло з часу написання п'єси "Мина Мазайло", неодноразово мiнялись нашi орiєнтацiï, смаки, з'явилися новi конфлiкти, новi рiвнi мислення, та тiльки п'єса "Мина Мазайло" М. Кулiша не лишилась "комедiєю лише для наших дiдусiв i бабусь". За винятком чисто часових дрiбниць, прив'язаних до конкретного побуту доби, все в нiй звучить надто актуально. Та що вже й казати про актуальнiсть! От взяти хоча б мене. Прочитавши п'єсу i добре осмисливши ïï, я дiйшла висновку, що до кожного з дiйових осiб знайдуться прототипи у сучасному життi (та ще й не один!), серед моïх знайомих. А в одному з персонажiв навiть пiзнаю себе! I за прикладом ходити далеко не треба. От взяти хоча б мого дядька з Росiï. Кожного року вiн приïздить до нас i розповiдає нам "правду про украïнцiв". Говорить, що Украïна така-сяка, бiдненька, i нiчого в нiй зроду не було i не буде, що хлiб у нас дорогучий - куди там до житницi Європи - казки! Що Росiя без Украïни проживе, а от Украïна без Росiï 
 - просто нiкуди, що ми, хохли, такi-перетакi; абсолютно безсоромно вiдiбрали в них Крим, що обсiли нас з усiх бокiв клятi iдеологи i дурять нам навмисне голови, i що Шевченко - увага! - був багачем i такi грошi мав за своï вiршi, що нам i не снилось! Ну чиста тобi тьотя Мотя, тiльки чоловiчого роду. Якоï все-таки вiн про нас "високоï" думки. Неприємно, звичайно, але правди нiде дiти. А ось вам iще одна "iсторiя з життя". Розмова двох дiвчат, яку я особисто спостерiгала: "Ты знаешь, ко мне друг из России приехал. Такой прикольный! Сидим мы с ним, смотрим украинский канал, а там же все на украинском - ну ты знаешь. Он же ничего не понимает, да как начнет кричать: "Что это за дурной канал такой, и язык у вас какой-то дурацкий. Переключи!" А я с него смеюсь. Такой прикольный вообще!" Ну, скажiть, чим не сучасна Рина! Господи! Невже ж i краплi гордостi в украïнцiв не залишилось, невже ж не зачiпають вас за живе справдi прикрi, образливi слова? Украïнцi моï! То вкраïнцi ми з вами чи як? Прокиньтеся ж нарештi, слiпi, глухi, несвiдомi Мини Мазайли, допоки ви принижуватись будете, допоки ганьбитимете Украïну? Чого чекаєте ви? Шани чужинця? Нi, "в ваш слiд вiн кине лише смiх - погорду". Зрозумiйте це нарештi. Не забувайте свого корiння, нацiональних традицiй, рiдноï мови, культури. Без всього цього людина не iснує, не живе.
 Ти молився мовою старшого брата, Так встань же з колiн, i державнiсть свою вiдроди... Досить скиглити! Необхiдно вкрай переосмислити своє життя, змiнити стереотипи мислення, вiдчути себе повноцiнними людьми, не гiршими за iнших, бо є нам чим пишатися. Подумайте про той духовний зв'язок, який iснує мiж людиною i ïï рiдною землею. Вiдчуйте його. Украïнцi моï! Дай вам Боже i щастя, i сил, Можна жити й хохлом, i не зникне вiд того хлiбина. Тiльки хто ж тодi небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраïна?!

URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/KULISH_M/kulish_m200.dhtml